Олег Скрипка: я пел в Донецке, и там кричали: "Слава Украине!"
Категория
Шоу-бизнес
Дата публикации

Олег Скрипка: я пел в Донецке, и там кричали: "Слава Украине!"

Олег Скрипка: я пел в Донецке, и там кричали: "Слава Украине!"
Источник:  online.ua

Знаменитий український рок-музикант, лідер культового гурту "Воплі Відоплясова" Олег Скрипка завітав на ефір інтернет-шоу "Double Ять" з ведучим Олександром Лірчуком на ONLINE.UA.

Про те, як змінилися споживачі масової культурі, про історію написання легендарної пісні "Весна", квоти на вітчизняну музику, колег, які виступають в Росії, війну в Україні й те, що він зробив би на місці влади після анексії Кріму Олег Скрипка розповів в ефірі ONLINE.UA. 

- В нас є традиція – як тільки людина стає популярною, одразу до неї ставляться як до оракула, хочуть отримати відповіді на запитання, які стосуються не лише музики, а і всього...

- Ти не бачив, як до цього ставляться в Індії - просто на коліна падають. Років 10 тому я був у посла Індії, там були лише індуси, аташе військові. І хтось каже, що я - "український Майкл Джексон"… Вони просто молитися почали.

В них культ, порівняно зі Сходом, у нас все демократично. А от чим далі на захід… Ми обідали зі знайомим, до нас сіла дівчина з кимось, ми поїли, вони пішли потім. І мій друг каже: це був супервідомий чувак у нас. Тож чим західніше, тим менше цього культу.

- Але навіть у рок-музикантів питають про чорні діри, держав ний устр ій, екологі ю. Ти сам думаєш, що це штучний культ , чи вважаєш себе знавцем усього?

- Безумовно, ні, але соціум так побудований, що є люди впливові, і вони впливові по факту – за кількістю лайків, переглядів.

Так суспільство влаштоване - влада дилетантів, тоталітаризм дилетантів. Тому така дилетантська думка популярна, а популізм взагалі у Штатах переміг. Це солодка цукерка. А ми, відомі люди - маніпулятори привабливості.

- Чому саме пісенна діяльність почала створювати таких впливових людей?

- На економіку впливають технології капіталізму. Колись Київ був багатий, у 1913 році був розквіт Російської імперії, що базувався на розвитку України, яка торгувала зерном. Просто харчова промисловість була популярна. Тоді були популярні Лермонтов, Пушкін, Шевченко.

Сьогодні є гарні поети, але вони намагаються співати. Бо це технологічна структура бізнесу – пісня лунає по радіо і заходить у підсвідомість людям. І публіка приходить на концерт. Поезія працює на свідомості, а музика – на підсвідомості. У масовій культурі споживачі стали менш свідомі та більш підсвідомі. Взагалі, це технології соціальної маніпуляції, а музика – це маніпулятор. Іноді позитивний, але частіше - не позитивний.

- Це шаманізм?

- Артист раніше називався лицедієм, тобто ти приміряєш іншу маску.

- Підс еляєш у себе когось?

- Якогось демона, сутність, і це вже шаманізм. Ці технології працюють, сьогодні є цілі інститути.

- У радянські часи був заборонений шаманізм  - ти стоїш прямо і не рухаєшся у звичайному костюмі. А в тебе все навпаки - це дійство. Чому тоді це забороняли?

- Бо треба було відділити буржуазну культуру, де Елвіс Преслі стегнами рухав. Наша монументальна культура має бути нерухомою і більш вагомою. Може, не було вміння, а в 70-ті з’явився Леонтьєв, який перший жваво рухався у штанцях в обліпку.

- Коли спілкуєшся з і співаками, які на великій сцені досягли успіху , здається, що вони знають щось , чого інші не знають. Але одна пісня спрацьовує , а інша – ні. Нікому не відомо , чому .

- Я розповім три моїх випадки. Сиджу я в Парижі, і мені в голову нав’язлива мелодія прийшла. Це був 1992 рік. Я написав текст "Весна", і пісня стала популярною. Пізніше я почав займатися фольклором, фестивалем "Країна мрій" і зрозумів, що у фольклорі пісні за тематикою відрізняються: весільні, колядки, веснянки.

І от моя "Весна" написана в законі веснянки. Я про це не знав, і чому вона так спрацювала? Бо це класична веснянка, у підсвідомості українця це є, в ДНК – весна сама не приходить. Люди закликували веснянками весну, тоді весна приходить, і настає пробудження природи. Тобто це конкретно функціонально потрібно, щоб потепліло.

- А у Оззі Озборна теж так  - в залежності від сезону?

- Не знаю, але я написав пісню "Світ" – для більшості вона не відома, вийшла в 2000-х роках. Там текст тяжкий, хоча я зазвичай пишу легкі тексти. І в тому тексті – всі випробування 2014-2017 років є, все це пекло, яке ми проходимо зараз. Воно там написано. Ти виходиш в інший простір, вилітаєш у небо і звільнюєшся від випробувань.

А пісня "Рай" тоді ж вийшла: "По безпорадному бутті крокують нелюді-ссавці". Пісні про Україну, про те, що ми живемо в такому бутті, що не можемо вивільнити душу. Навколо нас є такі істоти, які не дають проявити себе як особистість. А мелодія чомусь східна, і там - про Аллаха.

Я сам не міг зрозуміти, чому про Україну написав у східному мотиві. Відбувається бомбардування Сирії, і мені зрозуміло, що вона - наш двійник, який взяв на себе всю важку ношу, приготовану для нас. І розбомбили Сирію, бо хотіли розбомбити нас, але не вийшло. Путінці всі бомби туди викинули, які адресувалися на нас. І коли я зрозумів це, я зрозумів, чому написав цю пісню. Це моє внутрішнє, і це, певно, для інших не вистрелить. Але в мене було таке передбачення.

Читайте також: Росія поклоняється померлим і не може пробачити Україні однієї речі - Антін Мухарський

- Як ти зараз нашу колективну безсвідомість можеш описа ти, що як хмара накопичується над Україною?

- Одна розумна людина дуже давно описала нашу українську ноосферу. Вона сказала, що це вічна боротьба тупості проти справедливості. І якби не наша тупість, ми б розібралися з "руським миром", з корупцією дуже легко. Але ми маємо властивість не піднімати очі до неба чи мінімально аналізувати події, які навколо. Тому соціальні паразити нас муштрують.

- Ти відчуваєш, чи щось у нас змінилося?

- Змінюється, звісно. Мені як співаку дуже близький український контент, який з’явився на радіо, ці квоти. Безумовно, стало більше нашої музики, але в нас чергове випробування актуальності. Ми забрали лайно російське і ставимо нашу музику, але не говоримо про її якість. А головне - не лише стати українським світом, треба бути якісними. А про це ніхто не говорить. Латентний сепаратизм у медіа лишається, і показують, які ми недолугі.

- З’явилася інформація, що в нас хочуть відродити комі сію і з захисту моралі, с касовану в 20 15 році. Увійшов би ти в ц ю комі сію?

- Якийсь "комітет по випіканню пиріжків" - ними можна і отруїти, і оздоровити суспільство, залежно як це зробити. Якщо придумати такий механізм, щоб закривалися ЗМІ, які пропагують цінності нижче пояса, а таких багато, то було б добре.

А якщо це буде навмисне перегинання палки, щоб закрити цей комітет? Це провокація – створюють комітет, який робить псевдорух, говорять, що це погано, і знову пропагують цінності нижче пояса, це значить знову торгувати отруйними пиріжками.

- Україна  - єдина серед розвинутих європейських країн, що  не має своїх порнозірок і навіть свого порно. Це добре чи ні?

- Це добре, бо традиційні цінності і мораль у нас чомусь не зруйновані кінцево. Чому я зробив вибір стати українцем? Я ним став не "автоматом", це був свідомий вибір: мати моя росіянка, батько - українець. Я був в українському і російському селі. В нашому селі мої родичі зверталися до батьків на "Ви", до дівчат поводилися галантно. А в Росії вже при СРСР у селі був малолітній секс, алкоголізм у 10 років. Я зробив вибір, що хочу бути українцем, і всі пісні українською мовою були. Тобто в нас закладений традиційний моральний кодекс. Звісно, в чистому вигляді його майже не існує, але в базисі є. Тому, може, в нас немає порно, чи, може, ми досі є сателітом російського порно, яке дуже успішне.

- Я думаю, що поки не буде видно в Україні наших людей, які отримують задоволення від сексу, користуючись українською мовою, ми не отримаємо вільної нації.

- Треба починати з мінімального - хоча б щоб у нас книги українською були, на Новий рік передачі українською. Я зробив якісний кліп українською мовою, але тому його не беруть. Думаю, про цю індустрію не треба переживати, це автоматом з’явиться – чи буде влада боротися, чи ні. Коли ми на Хрещатику будемо бачити вивіски українською, тоді ми зрозуміємо, що живемо в Україні. А там російська, англійська, а в Харкові немає української мови взагалі. Тобто нашої держави практично немає, а створювати її потрібно такими засобами.

- Ти використовуєш сцену як трибуну?

- Є мій образ, рокерські і побутові фотографії, іноді я у вишиванці. І у моїй бібліотеці я у вишиванці на 5%, а в Інтернеті - 95%, то вже шароварний образ.

Тобто у людей є попит, і вони самі створюють цю трибуну. Люди мають потребу до ідей, вони ідеалізують і створюють ідола з відомої людини, беруть якусь інформацію від неї. Уникнути цього неможливо.

- А як же відповідальність?

- Треба "фільтрувати базар". Це залежить від журналістів, вони можуть так нарубати заради рейтингу... Тому треба обережно. Але все ти не відфільтруєш, і хтось перекрутить.

- Коли останнього разу хтось щось перекрутив?

- Часто. Показовий приклад: ми випустили альбом "Файно" і багато на прес-конференції говорили. Сиділа молода симпатична журналістка і запитала, чим я раніше зайнявся – музикою чи сексом? І я зрозумів, що це дупа, але музикою, бо з 7 років займаюся цим. І заголовок - "Скрипка займався раніше музикою, ніж сексом" - весь альбом коту під хвіст...

Свіжий випадок – коли вийшов мегахіт "На лабутенах". У нас було 30 років "ВВ", був концерт у Палаці спорту, і "Комсомольська правда" зробила онлайн-конференцію. Було все добре, і мене запитали, як я до цієї пісні ставлюся. Варіант номер один – я тоді ще її не чув. По-друге, війна йде зараз, і це турбує людей. Навіть те, що йде з Росії – чуже, і як би нею всі не захоплювалися, треба своє цінити. Заголовок виходить "Скрипка проти Шнура"… А що скаже Шнур? А він сказав, що Скрипка "сам козел". І весь мій концерт пішов коту під хвіст. А головне - "Скрипка-лабутени", "він заздрить Шнуру" і все.

Олег Скрипка. Фото: Стайлер

- Що робити з Донбасом?

- Нам з тобою? Нічого. Ми можемо щось там зробити? Я можу поспівати, шкарпетки відправити туди, і ми це робимо. А більше ми не можемо. Коли Крим окупували, моїх друзів я поселив у себе на дачі. Вони займаються керамікою, вони митці, відкрили крамницю зараз. Ми робимо, а те, що абстрактно щось хтось має зробити – то на їхній совісті.

- Ти про керівник ів держави?

- Якби я був керівником, я би мав свої шляхи. От, наприклад, ще до Донбасу була окупація, а ми проспали. Треба було діяти. Крим окупували, треба було окупувати Придністров’я, брати зброю і йти на Крим. Я би так робив. І мене, може, зняли б з влади, не дали би це зробити.

Я співав у Донецьку. Там донецькі казали, що це (ті, хто захоплював будівлі та влаштовував сепаратистські виступи навесні 2014 року, - ONLINE.UA) алкаші якісь, а ми робили свою справу, кричали "слава Україні". А що треба було зробити? З Дніпра перевезти 15 чоловік "Правого сектора" і надавати по ср*ці тим чувакам – це було би просто. Але це треба було зробити. А "блокувалося", "не пускали" – це з Києва було рішення. Можна було б будувати теорії.

Тоді ще не було "Градів", а якби не було тих алкашів, що засіли клопами? В тебе на кухні заводяться таргани, і їх треба виводити. А якщо не вивести їх, то потім з’являються щури, і руйнується будинок.

- А якщо в Росії почнуться процеси, пов’язані з розпадом країни, почнеться громадянська війна? І ми муситимемо прийняти біженців  - ми готові до такого?

- Ні, не готові. І не треба.

- Якось не по-християнськи...

- А вбивати десятки тисяч українців, за 300 років понищити десятки мільйонів українців – це по-християнськи? В нас слабка економіка, треба просто закрити кордон.

- А що з тими цивільними і мирними людьми?

- Ну, це утопічно. Це нам так хочеться, щоб там таке почалось. Ми ж не Німеччина, яка не може дати собі ради з сирійськими біженцями. Я був там, це велика проблема. А ми не впораємося, в нас соціум і так слабкий, нам цього не треба.

Якщо ми заїдемо в Москву – це нереально. Коли я там був, можна було написати книгу "Москва чеченська" або "Москва азійська" - там азійського населення більше, ніж псевдослов’ян. Ну, є теорія, що росіяни – не слов’яни, і їх менше, ніж сучасних азіатів.

Бо не були заходи вжиті, а в 90-х роках була політика, що Київ лишився незаселений переселенцями.

- Тобто Київ – це "біла пляма " серед Європи, бо багато білих людей?

- Так, але їх і в Європі багато: балти, чехи, угорці. Є політика, але політика успішна, і їх не називають "фашистами". Не треба галасувати через це.

Наприклад, росіяни по-тихому закрили свої сцени та ефіри для українців і мовчки провадять політику. А до нас до цих пір їздять росіяни. Тобто йде "трєндьож", а насправді нічого не роблять.

Читайте також: Українські війська обов'язково проведуть паради і в Донецьку, і в Криму - Айдер Муждабаєв

- Зараз би виступив на російській сцені?

- Це недоречно. Але у нас популярні артисти класно "пєтляють" – от у свій час Ані Лорак погано "пропєтляла" – не пощастило. Потап і Настя "пєтляли", але не змогли гарно. Лобода, Дорн, Монатік класно "пєтляють". Хто класно "пєтляє", того і люблять. Тому Монатік виступає (в Росії, - ONLINE.UA) – молодець, а Ані Лорак – не молодець.

- Коли в тебе останній раз опускалися руки?

- Коли ми довго працювали над сучасним альбомом, зробили кліп, там філософія була, що нове покоління прийшло. Я зробив кліп у стандарті каналу М1, зробили під них роботу, а вони не взяли кліп. І пояснення - це расизм, бо ти українець, і тебе не беруть. І руки опускаються.

Але в мене була перемога на Різдво. Взагалі, Різдво - це відродження, ренесанс, і зараз бум на колядки. На Новий рік смсок немає, на Різдво - купа, бо українці відновили Різдво. І ми зробили в Дніпрі, російськомовному місті, фестиваль "Країна мрій" - всі співають українські пісні. І це неймовірно – публіка прийшла, 6 тисяч людей. І руки піднімаються.

- 6-8 років тому встановлювали Перуна біля музею історії України. Я там був і бачив, що ти носиш хрест  і, разом з ти м, Перуна встановлюєш . Хто ти – християнин, язичник , чи ти комбінуєш?

- Це складно, бо тут багато маніпуляції і позерства. Можна бути всередині якоїсь релігії, щиро віруючим, слідувати законам. А є всякі батюшки на "Мерседесах" і так далі.

А можна кокетствувати: Бог єдиний, релігія єдина. Я більше філософ, що вірує в Бога. Церква – це місце, яке підсилює твою віру. Але можна молитися дома.

- У твого Бога ім’я є?

- Немає. Бо Ісус – це символ, а не Бог. У християнстві немає імені. Це, може. і добре, а може - ні. Бо є Шива, Крішна, Ієгова, Аллах, а у нас немає імені.

- За яких обставин ти міг би взяти до рук зброю?

- В ситуації прямої небезпеки, щоб захищати свою сім’ю.

- А війна?

- Моя зброя – пісня. Я поганий стрілець, я близькозорий.

- Ти в 2014 році працював на Кличка як радник?

- Це проект "Андріївський узвіз", який я тоді створив, і він триває. Але він не вдався – на мистецькій вулиці не зробили нічого. Було багато ідей, але нічого не вийшло. І тоді я став радником, але інструментарію не дали. Але ми зробили проект "Різдво", і це велика перемога. Ми виграли битву за Святого Миколая у всіх цих Санта Клаусів, Дідів Морозів, чєбурашок. Ми маємо наші зимові свята.

- Ти в 2010 році став кавалером французького Національного ордену Заслуг. Ним нагороджують тих, хто приніс користь французькій державі. Що ти зробив?

- Це найбільший орден. Його дають людям, які популяризують французьку тему за кордоном. Це не було моєю метою, але ми з ними співпрацювали, багато творили.

- Ти одягаєш всі свої ордени і виглядаєш наче ветеран?

- В мене їх небагато.

- А є українські?

- В мене є медаль "За бойові заслуги" – за творче волонтерство. Я не приділяв цьому увагу.

- Тобто саме від України не маєш жодного ордену?

- Мені Генеральний штаб дав минулого року. Влітку 2014 року ми поїхали в Дніпро, коли це все лише почалося. Поїхали у військову частину з концертом.

На питання "стріляти чи не стріляти" кожен чоловік для себе рішення приймає. І тобі легше стає, що ти допомагаєш. Виявилося, що в тій частині, де ми виступали, був відсоток дезертирства 25%, а після нашого концерту до 3% впав.

Мегаважливо таке робити. Добре, що багато артистів туди їздить, хоч і не дуже відомих, але це нереально важливо. Є багато і просто співаків, кобзарів, фольклористів.

- Війна - це перманентний стан людства, ми приречені воювати завжди? Чи можна жити без конфлікту?

- Дуже важливе питання! Є таблиці внутрішніх станів, і в них є стани, коли в тебе немає боротьби. Ми живемо у стані боротьби протилежностей. І я підозрюю, що світова економіка побудована так, що для нас необхідні війни. Випускати пару потрібно, зайву енергію. Фінансова система так побудована, що є зайві кошти. Нам складно зрозуміти, що є зайві кошти, які потрібно в топку війни скидувати. Для цього створюються зони конфлікту, і потім, коли ми виходимо з конфлікту, у нас розквіт.

- У середні віки від усіх хвороб пускали кров. З нами так само?

- Ми не могли собі уявити, що в нас війна. І нас треба було розкачати на війну, бо ми пасивні і миролюбиві. І росіяни скористалися пасивністю, забрали Крим і Донбас.

Олег Скрипка. Фото: ivona.bigmir.net

- Кажуть, що війна пішла Україні на користь, це так?

- Ми як організм - маємо хронічну хворобу. Це як інфекція - іде загострення, яке призводить до смерті чи до одужання. Тоді ми вичищаємо цей вірус, і після хвороби нам легко, гарно себе почуваємо. В такому розумінні це на користь. Бо ми не можемо подолати цю хворобу. Дітям української літератури не знайти, в ефірі немає нашого контенту, пісень українських немає – це симптоми. І зараз ми чи загинемо як суспільство, чи ми можемо довго так жити і перейдемо у сплячий режим, чи одужаємо.

Читайте також: Ми знаємо, що робити, якщо Росія піде в наступ до Дніпра - музиканти групи Антитіла

- Як можна говорити, що війна йде на користь країні, тим, хто втратив людей на війні?

- Це тяжко. Як лікар, який говорить, що вам краще ампутувати ногу. Просто треба обирати формулювання обережно, і так скільки страждань в Україні. Це пахне цинізмом, його і так багато.

- Коли у вас найближчий концерт?

- У Варшаві гурт "ВВ" продовжує ювілейний тур на честь 30-річчя. Ми в Америці, Лондоні, Парижі, Таллінні. У Варшаві і Таллінні ми вперше. Зараз я готую новий проект з оркестром народних інструментів, роблю програму "Український мегахіт", буду в операх України виступати. Це моя мрія – в академічних залах виступати у вишиванці. Я в Дніпрі в кінці місяця виступаю, що дуже знаково, в Одеському оперному театрі 1 березня виступаю. Зараз готуюсь, репетирую.

Оставаясь на онлайне вы даете согласие на использование файлов cookies, которые помогают нам сделать ваше пребывание здесь более удобным.

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?