Кримськотатарські активісти зібралися в середу, 18 травня, на залізничному вокзалі в Бахчисараї, древній столиці Криму, незважаючи на заборону з боку російської влади на проведення демонстрацій на згадку про жертв депортації 1944 року. Потім учасники пройшли в Бахчисарайський палац, колишню резиденцію правителів Криму, в супроводі
з якою Джамала перемогла на Євробаченні.
У своїй колонці для Financial Times, переклад якої зробив ONLINE.UA, професор історії Гарвардського університету Сергій Плохій розповів, чому перемога Джамали на Євробаченні була програшем Росії на міжнародній арені, і про те, чи була вона політичною.
Пісню "1944" заспівала Сусана Джамалдінова, відома як Джамала, українка кримськотатарського походження, яка обігнала австралійського і російського представників на Євробаченні.
Джамала присвятила свою пісню прабабусі, яка в травні 1944 року був в числі 240 тисяч кримських татар, насильно переміщених за наказом Сталіна до Сибіру і Середньої Азії. Весь народ був звинувачений у співпраці з нацистською Німеччиною. Більшість депортованих становили жінки, діти і люди похилого віку. Щонайменше третина з них померли від голоду і хвороб.
Коли російська влада анексувала Кримський півострів в березні 2014 року, вона заборонила громадські заходи, присвячені річниці насильницької депортації. Тому не дивно, що російські засоби масової інформації відмовилися прийняти результат Євробачення. Глава комітету з міжнародних справ Державної Думи Росії заявив, що конкурс "перетворився на поле політичних битв".
Політика справді була важливим чинником у конкурсі, незважаючи на те, що правила забороняють пісні з політичним змістом. Спроби позбутися націоналізму і, таким чином, політики на Євробаченні так само марні, як і спроби деполітизувати Олімпійські ігри або Чемпіонат світу з футболу. Євробачення мобілізує національні аудиторії, перетворюючи їх одночасно на глядачів і суддів, значно підвищуючи рівень участі. Це особливо актуально для країн колишнього Радянського Союзу та соціалістичного блоку, які часто вважають Євробачення способом підняти свою репутацію.
Росія, яка побита західними санкціями і страждає від завданої її репутації шкоди в результаті анексії Криму та війни на сході України, доклала всіх зусиль, щоб виграти конкурс в цьому році.
Російська влада в Криму протестувала проти української пісні ще до початку конкурсу. Це відбувалося на тлі зростання напруженості: минулого місяця, влада заборонила діяльність головного кримськотатарського представницького органу - Меджлісу, який до анексії функціонував як форма кримськотатарського парламенту.
12 травня, за два дні до (фіналу - ред.) Євробачення, заступник голови Меджлісу був затриманий за звинуваченням в "публічних зверненнях, які зазіхають на територіальну цілісність Росії".
Програш Україні вже був досить принизливим для Росії, а програш виконавиці, яка відома своєю підтримкою Меджлісу з піснею, яка засуджує злочини Москви проти її народу, була величезним політичним кроком назад як вдома, так і за кордоном.
Для України ж успіх Джамали - не тільки символічна перемога над Росією в Європейському суді громадської думки, а й святкування нової української ідентичності. Вона співала кримськотатарською мовою, тримаючи синьо-жовтий прапор - втілення нової української громадянської нації. Ця багатонаціональна і багатомовна нація кристалізувалася в результаті конфлікту з Росією протягом останніх двох років. Вона об'єднує україно- і російськомовних громадян, росіян, євреїв і кримських татар (і інші народи, - ред.), щоб захистити свою державу від зовнішньої агресії, яка прагне об'єднати всіх російськомовних в так звану «Новоросію».
Джамала була обрана учасником конкурсу загальним голосуванням, що вказує на широку підтримку в країні ідеї бути представленими на міжнародній арені цією кримськотатарською співачкою. Після перемоги український президент
.
Чи вплинула політика на результати Євробачення? Безумовно. Це відбувається завжди, коли людей ідентифікують за національною приналежністю і просять голосувати. Але чи була перемога Джамали результатом антиросійської пропагандистської кампанії, як стверджують деякі російські політики? Навряд чи.
Не тільки кримські татари стали політичними заручниками, коли Росія анексувала їх батьківщину в 2014 році. Те ж саме стосується і до Росії і її іміджу за кордоном, а також європейської політики і культури, оскільки вони пов'язані. Вся Європа стала заручницею ворожого міжнародного клімату, створеного анексією.
Останні події в Криму і результати конкурсу Євробачення є лише свіжим нагадуванням цього факту.
