Чим червоний чорт кращий від коричневого?

Фото с сайта www.pravda.com.ua
Що не кажіть, а жити в Україні з усіма її проблемами, — це значно цікавіше, ніж десь у добре облаштованій Норвегії, Японії чи навіть Гренландії з Ямайкою. Бо ж вітчизняна реальність постійно підкидає такі проблеми, правильну відповідь на які знайти ой як непросто.

От, скажімо, напередодні Нового року браві співробітники УБОЗу у ході спільної операції із російськими спецслужбами затримали на залізничному вокзалі у Вінниці одного з активістів "Маршів незгодних" у Росії націонал-більшовика Михайла Гангана, який звернувся до влади України з проханням про надання політичного притулку. Опозиціонерові загрожує екстрадиція до Російської Федерації, а там — ув’язнення на чималий термін.

Реакція не забарилася. Вінницька правозахисна група закликала відмовити Росії в екстрадиції Михайла Гангана та надати йому статус біженця. "Двадцятиоднорічний Михайло Ганган є дуже відомою фігурою російського руху політичного ненасильницького спротиву режиму влади, очолюваної Володимиром Путіним", — йдеться у заяві правозахисників. А знаний російський політичний аналітик Станіслав Бєлковський виступив із гнівною статтею в УП, де ввів поняття "гангангейту", — мовляв, на Гангана в Росії майже гарантовано чекає смерть у путінських в’язницях, його видача була б актом зради української демократії, хоча, звичайно, "всегда найдется политический прагматик, который заявит, что жизнь и свобода одного отдельно взятого мальчишки Гангана стоит пяти-шести долларов за тысячу кубометров российско-азиатского газа".

На додачу Станіслав Бєлковський фактично звинуватив УП в упередженому ставленні до російського націонал-більшовика та у непрофесійній подачі інформації — адже Націонал-більшовицька партія в цьому тексті пов’язується з Олександром Дугіним, його ідеями та паплюженням членами Євразійської спілки молоді державних символів України минулого року на Говерлі. "Национал-большевики, к которым принадлежит Михаил Ганган, представляют собою радикальное крыло оппозиции сегодняшнему кремлевскому режиму, — пише Бєлковський. — В то время как "евразийцы" во главе с Александром Дугиным — политтехнологическое орудие этого режима... Дугин, который изобрел прошлогоднюю акцию на Говерле, вышел из НБП почти 10 лет назад — в 1998-м. Он давно позиционируется как непримиримый враг нацболов (и российской оппозиции в целом) и яростный кремлевский лизоблюд".

ОК. Погодьмося, ситуація справді небанальна. Адже Ганган Росією цілком офіційно заявлений у міжнародний розшук. Наче й треба його видати, але згадаймо певних персонажів вітчизняної політики, котрі після приходу Ющенка до владу дружно чкурнули до Москви і Петербургу, — і що, когось із них Росія нам видала, скільки б на них кримінальних справ не заводили? Крім того, нацболам у російських в’язницях справді відбивають печінки, а то і вбивають. І не лише у тюрмах, а і на вулиці. Відкрито і відверто. У межах "суверенної демократії".

Але спинимося і подивимося: а за що ж так заповзято борються російські націонал-більшовики, які істини вони обстоюють у протистоянні із режимом Путіна та його "лизоблюдом Дугіним"?Для цього зайдемо на сайт Націонал-більшовицької партії України, яка, наскільки мені відомо, ніде і ніким офіційно не зареєстрована і яка — за словами її ж голови Сергія Лагоди — є не більше, ніж "представництвом" НБП Росії на чолі з Едуардом Лимоновим. Одразу ж впадають в очі посилання на акції націонал-більшовиків 7 листопада — "В Киеве около 2 тысяч человек участвовало в демонстрации, организованной коммунистами по случаю 90-летия Октябрьской революции 1917 года. Киевские нацболы, конечно же, поддержали инициативу коммунистов по празднованию Такого Дня!" — під портретами Леніна, Сталіна і Дзержинського, з вимогами об’єднання Росії, України і Білорусі.

.. — та розлоге інтерв’ю самого Лагоди. У цьому інтерв’ю вірного, за його ж словами, лимоновця можемо прочитати чимало цікавого, чого від самого Лимонова сьогодні ми, мабуть, би й не почули...

Спершу Лагода розповідає, що НБП "покрывает практически все субъекты Российской Федерации, имеются представительства на территории всего бывшего Советского Союза, а также Европы, Израиля, Испании, Америки... Наше знамя узнают за километр", а потім відповідає на запитання про ставлення до діяльності Дугіна:"Дугин, как философ, надо отдать должное, умный дядя. Начитанный, правильный, сделал много, — перевел ряд западноевропейских авторов. В политическом плане — да, есть у него какое-то определенное наследие. Многие нацболы взросли на его трудах. Как политик, как организатор его можно причислить в ряд этих заблудших овец. То ли там личная выгода, то ли там еще что-то, но он сейчас действует именно в этом направлении, — льет воду на мельницу властям, принимает активное участие в создании этих квазиструктур, НБФ и ЕСМ. Прикрывая своей бородой и своим именем, — его имя четко ассоциируется с НБП, это один из создателей НБП, он много лет посвятил ей".

Ось так. То ж у Бєлковського, мабуть, не зовсім вірна інформація щодо проблеми "Дугін і НБП": ідеологія у НБП і ЄСМ спільна, а от вожді — різні. І стосунки з кремлівськими чекістами — принаймні, позірно, — дуже різні. Проте — знов-таки — чи різні у них цілі?Та почитаймо далі інтерв’ю Лагоди:"Компартия Украины продолжает спекулировать на теме русского языка, на антинатовской теме, вообще на антизападнической теме. И нам эти вопросы близки. В этих моментах мы с ними пересекаемся. Проводим совместные акции. Совместная позиция". А далі — звинувачення на адресу КПУ, що вона останнім часом стала надто вже проєвропейською, ревізіоністською...

Ну, а далі про благодать, яка, звісно ж, іде з Москви:"...Настоящая Революция, конечно, она должна пройти в столице, в России и оттуда поросль пойдет уже по всему постсоветскому пространству. И мы, безусловно, нацболы Украины и я думаю нацболы других республик, примут в этом непосредственное участие. То есть это нечто такого Интернационала, большевистского интернационала".

Але перед тим Україна неминуче розколеться: "Раскол — необратимый процесс. Все к этому идет. Тенденция сейчас центробежная. Как там оно отделится — Крым или весь юго-восток, Закарпатье, Галичина, непонятно... Этот раскол будет по примеру Югославии. Мне эти события все-таки напоминают Югославию конца 80-ых годов. Такой себе раскольчик. А потом все эти княжества побегут в ЕС. И потихоньку вольются. Или же вольются в Российскую Империю".

Утім, останнє — це просто повторення іншими словами тези самого Лимонова, на повен голос висловленої ним на з’їзді НБП у грудні 2004 року, якраз під час Помаранчевої революції, — "чтобы Украина развалилась" та "чтобы она была Россия". Як, до речі, і все інше. І не тільки те, що фігурує в інтерв’ю...

Отож: кого дуже вже зацікавить, той може на зазначеному сайті нацболів України знайти посилання на інші Інтернет-ресурси націонал-більшовиків. І знайти там чимало цікавого про "Белого человека" — саме так, з великої літери, про те, що більшовизм — це соціалізм, поєднаний з націоналізмом, про "Социалистическую Империю" та "Ярмо Запада" й інші подібні речі.

А тепер — увага! Запитання, яке, певен, увесь цей час крутилося на вустах читачів УП: чим уся ця націонал-більшовицька дуже й дуже опозиційна ідеологія істотно відрізняється від офіційної "суверенної демократії" путінського режиму та його стратегії — посутньо, звичайно, а не словесною обгорткою? І ще більш єретичне, але логічне, запитання — чим Лимонов, який стверджує — "Севастополь русский город", — відмінний від Лужкова і Жириновського? Нарешті, а як би поводилися зі своїми політичними опонентами лимоновці, прийди вони до влади?Щодо останнього — тут навіть фантазію вмикати не треба. Бо Сергій Лагода щиросердо зауважив на адресу Юлії Тимошенко: "Надо было уничтожить оппонентов, а не договариваться с ними... Надо расчищать себе дорогу всеми доступными способами". Не вистачає тільки відомої тези про те, що моральним є все, що слугує партії, або не менш знаною — про химеру, що зветься совістю...

Іншими словами, Михайло Ганган, як і його однопартійці, бореться за те, щоб забрати у команди Путіна право відбивати опонентам печінки, — а потім самим відбивати їх у всіляких хохлів і лібералів.

В історії таке вже бувало. Німецькі комуністи з 1933 по 1945 роки героїчно боролися з Гітлером, а після приходу до влади у Східній Німеччині не закрили концтабір Бухенвальд, а переулаштували його для нових "ворогів нації", в тому числі й "неправильних" антифашистів. Ставлення НБП до Заходу, демократії, расизму і нацизму наочно засвідчує, що ми маємо гідних спадкоємців ідей сталінсько-гітлерівської доби...

.Але оцініть оксюморон: просити політичного притулку в державі, яка, згідно з настановами вождя НБП, має розпастися і зникнути! Рятуватися від російської влади у країні, яку твоя партія прагне анексувати і включити у склад Росії! Куди там Леніну з його "принциповістю" і грошима від німецького генштабу!...

За великим рахунком, якби Україна була справді демократичною державою, вона б не видавала нацболів Росії. Вона б знайшла їм гідне місце поблизу вітчизняних тюремних параш. Бо ж ідеться про міжнародну нелегальну організацію, що має на меті насильницьке повалення чинного політичного ладу і знищення самої української державності. І печінки були б цілі, і права українців захищені. А розбиратися, чим червоний чорт кращий, чи гірший, за коричневого і яка між ними різниця, можна було б залишити історикам.

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
Источник: PRAVDA.com.ua

Новости других СМИ
Загрузка...
Новости
MAIL.ONLINE.UA
Устали от спама и рассылок?
Нужен бесплатный и надежный почтовый ящик?
Зарегистрируйтесь сейчас.
Это займет у вас не больше 2 минут.
СОЗДАТЬ ПОЧТОВЫЙ ЯЩИК
Спасибо, но больше не показывайте мне это окно!