Технології опозиції

Фото с сайта www.pravda.com.ua
Останнім часом в Україні почали використовувати системні політичні технології опозиційної боротьби. І тіньовий уряд Януковича зразка 2007 року виглядає більш переконливішим ніж опозиційний уряд Тимошенко зразка 1998 року, але мотивація появи такої технології не змінилася.

Україна почала новий крок на шляху до політичних технологій демократичних країн Європи. Від тоталітарних методів опозиційної боротьби ми рухаємося до цивілізованих технологій, які дають можливість опозиції стати владою, а якщо влада не може реалізувати програми для покращення добробуту своїх громадян — піти в опозицію. Це світ без військових переворотів та революцій — тільки вибір громадян. За старими звичками, деякі представники влади намагаються використовувати маніпулятивні технології, але це не є тенденцією, і суспільство вже вчиться контролювати владу. В Україні ще не повністю сформована стратегія розвитку держави, ми ще не бачимо Україну через 15-20 років, але вже всі відчувають рух країни. У нас ще є плутанина в національних інтересах і пріорітетах, але відсутність цензури в ЗМІ і демократичні рухи влади роблять свою справу.

Ярмарок опозиційних технологійМетою цієї статті не є класифікація методів опозиційної боротьби та політичних технологій. Мова йде про деякі технології, які використовуються в наших умовах і є ефективними. Зазвичай політичне поле можна розділити на владні і опозиційні сили. Далі позиціонують за ідеологічною, територіальною або іншою ознакою.

Існує великий спектр політичних технологій, які можуть використовувати опозиційні сили для активної роботи в суспільстві. Більшість з них вже використовували в Україні — від підпільної агітації і пропаганди до великих мітингів та акцій протесту з залученням загальнонаціональних та світових ЗМІ. Помаранчева революція була "вінцем" такої активної кампанії опозиції, яка готувалась і проводилась впродовж трьох років і закінчилась зміною влади. До речі майже всі політичні партії в Україні мали досвід бути в "опозиційній шкурі". До методів опозиційної боротьби можна віднести інформаційні — політичну агітацію і пропаганду, політичну рекламу, чутки, неформальні комунікації, Інтернет-технології, ретинг-технології, теледебати, компромат, ТВ-технології.

Та організаційні — створення коаліцій, блоків, партій, рухів, організація турів, мітингів, акцій протесту. Організація розколів в таборі влади. Технологія тіньового уряду, рад, віче тощо.

Технології опозиції мають найвищу ефективність під час передвиборчих кампаній за наступних умов:По-перше, в тих випадках, коли влада дозволяє зареєструвати у виборчій комісії опозиційних кандидатів або партії.

По-друге, важливим фактором є свобода слова і вільний доступ до ЗМІ. По-третє, необхідно, щоб передвиборче законодавство дозволяло проводити чесно вибори, а судова система — захищати вибір громадян. І по-четверте, проведення передвиборчої кампанії опозиції будь-яка влада може звести на нівець багатьма засобами адміністративного ресурсу.

Наприклад, спроби демократичної зміни влади в найближчих до нас країн СНД виглядають фантастичними, як раз за відсутності вищезазначених факторів. Але ми вже далеко на цьому шляху. Ще спробуємо проаналізувати цілі опозиційної боротьби. Це:— зміна влади — отримання посад у владі — мобілізація власних ресурсівТехнологія опозиційного уряду або тіньового уряду чи кабінету (Shadow Cabinet — англ.) в світі вважається англійською технологією.

Основною функцією "тіньового уряду" є контроль і моніторинг діяльності реального Кабінету Міністрів, розробка альтернативних стратегій розвитку та управління, законодавча робота, підготовка до того, щоб у разі перемоги на виборах була готова команда та стратегія для розвитку держави.

Ця політична технологія не є простою з точки зору виконання, але є цікавою віртуальною технологією як раз для мобілізації власних ресурсів. Для цього необхідно зробити багато підготовчих заходів. Необхідно створити опозиційну коаліцію, розподілити віртуальні посади, а потім багато часу витрачати на віртуальну боротьбу з владою, не отримуючи ресурсів, інформації, владних повноважень. Одягаючись як на роботу в уряд, оформлюючи місце засідань переконливо для виборців, і шукаючи помилки влади — проголошуючи заяви на прес-конференціях і брифінгах.

При цьому необхідно робити багато реальних високобюджетних дій: аналітичної роботи, моніторингу, розробки стратегій, концепцій тощо.

Опозиційний уряд Тимошенко виник після відставки Павла Лазаренка з посади прем’єр-міністра України. Цей уряд працював в контексті програми партія "Громада": "100 тижнів до достойного життя", та про нього можна прочитати в книзі Павла Лазаренка "Україна: останній шанс. Стратегія національного спасіння". Опозиційний уряд Януковича-2007 виник за тих же умов — після відставки і для мобілізації власної команди. Цікавим є і аналіз структур цих урядів.

  Опозиційний уряд Тимошенко,березень 1998Опозиційний уряд Януковича,грудень 2007Голова Опозиційного Уряду — Юлія ТимошенкоПерший віце-прем’єр міністр — Олег Білорусвіце-прем’єр міністр з питань внутрішньої політики — Олександр Єльяшкєвічвіце-прем’єр міністр з питань правової реформи — Михайло Сібілєвміністр юстиції — Юрій Баулін міністр фінансів — Віктор Бутокміністр економіки — Олександр Турчиновміністр агро-промислового комплексу — Олег Дубішміністр закордонних справ — Олег Білорусміністр праці та соціального захисту — Володимир Жернаков міністр з питань молоді та спорту — Ростіслав Карандєєвміністр оборони — Ігор Пустовойміністр регіонального розвитку — Іван Салійміністр енергетики — Олександр Свердловміністр культури — Лариса Скорікміністр кабінету міністрів — Микола Сивульськийміністр освіти — Петро Таланчукголова комітету з питань будівництва, архітектури — Юрік Мкртчан голова комітету з питань преси та інформації — Віталій ЧепиногаГолова Опозиційного Уряду — Віктор ЯнуковичМіністр фінансів — Микола Азаровміністр економіки — Ірина Акімоваміністр оборони — Олександр Кузьмук міністр внутрішніх справ — Микола Джигаміністр палива і енергетики — Юрій Бойко міністр вугільної промисловості — Сергій Тулубміністр транспорту і зв`язку — Василь Козак міністр праці та соціальної політики — Михайло Папієв міністр освіти і науки — Дмитро Табачникміністр закордонних справ — Костянтин Грищенкоміністр юстиції — Олександр Лавриновичміністр охорони навколишнього середовища — Анатолій Толстоуховміністр сільського господарства — Віктор Слаутаміністр з питань житлово-комунального господарства — Олександр Поповміністр у справах молоді і сім`ї — Віктор Коржміністром промисловості — Анатолій Кінахміністр з питань надзвичайних ситуацій — Нестор Шуфрич міністром будівництва і регіонального розвитку — Володимир ЯцубаГолова Нацбанку — Сергій Льовочкін голова Державної податкової адміністрації — Інна БогословськаВ історії України були спроби зробити тіньовий уряд, наприклад, з блоку Нашої України, в жовтні 2006 року, але далі заяв справа не пішла.

Що можна сказати про ефективність тіньових урядів? В Великій Британії — це інструмент системної роботи опозиції. В Україні ця технологія, як системна не використовується, все будується на піарі лідера, але є шанс...Якщо ти — опозиціяЯкщо політична сила опиняється в опозиції, найголовнішим є — не втратити джерела фінансування та фізично бізнесменів. Якщо в політичній силі є бізнесмени, то керівництво повинно усвідомлювати, що бізнесу комфортніше дружити з владою, ніж бути до неї в опозиції. В нашій країні попри заяви політичних сил про відділення бізнесу від влади, бізнесмени все частіше не тільки потрапляють в український парламент, а і на посади держслужбовців найвищого рівня. До речі технології для опозиційної боротьби — це роки системної роботи, залучення та мобілізація всіх можливих та неможливих ресурсів. Опозиційна сила не має прямої відповідальності, може виголошувати будь-які заяви, ідеї, навіть фантастичні з точки зору глузду але переконливі для свого електорату. Модель опозиції в державі залежить від загальної структури політичної системи, конституційного поля та архітектури повноважень різних гілок влади. Опозиція в Україні на сьогодні стає консультантом і контролером влади, а не ворогом, бути в опозиції безпечно і комфортно. Розпливчата формула створення парламентської більшості яка виписана в Конституції України як: "за результатами виборів і на основі узгодження позицій" дає можливість для політичних сил бути в меншості, або бути в опозиції, навіть просто бути...В цій ситуації не тільки політикум, а і пересічні виборці не можуть розрізнити які політичні сили є опозиційними, а які провладними.

Денис Богуш, політтехнолог, віце-президент Української PR Ліги, президент Bohush Communications

Источник: PRAVDA.com.ua Теги:
Новости других СМИ
Загрузка...