«У Пекіні розраховуємо на 3-4 медалі»

Фото с сайта www.sport.com.ua

У Броварах, що на Київщині, відбувся розіграш Кубка України з вільної боротьби. Цього разу за призові місця змагалося 485 атлетів (чоловіки, юніори та жінки). Прокоментувати хід подій на цьому представницькому турнірі кореспондент "Спортивної газети" попросив Генерального секретаря Асоціації спортивної боротьби, державного тренера з вільної боротьби Леонтія Гадайчука.

До Києва приїдуть майже всі найсильніші борці світу

— Кубок України — традиційний турнір, що відбувається на початку нового сезону,  — бере слово Леонтій Юрійович. — Цього разу кубкові змагання тренери і спортсмени розглядали як відбіркові змагання до Київського міжнародного турніру, який в свою чергу стане відбірковим до континентальної першості. Тож у Броварах ми перевірили готовність чоловічої і жіночої команди до наступних випробувань на міжнародній арені. Крім того, переконалися в надійності найближчого резерву. Адже упродовж сезону-2008 наші юніори змагатимуться на двох престижних турнірах — чемпіонатах Європи та світу.

— Пане Леонтію, чи всі найсильніші представники вільної боротьби виходили на броварський килим?
— На жаль, організаторам Кубка України не вдалося залучити всіх найсильніших українських атлетів. Адже за кілька днів у російському Владикавказі стартує фінальний розіграш Кубка світу. Це дуже престижні змагання. Адже за рейтингом відбираються шість найсильніших команд, які й розіграють чемпіонський титул. Тому члени збірної України готувалися за індивідуальною програмою і потім вирушили до Владикавказа, де проведуть невеличкий тренувальний збір, а потім позмагаються за командний Кубок світу, який відбудеться 16-17 лютого.

— Хто буде суперником нашої команди на цьому турнірі?
— Крім українців, за нагороди змагатимуться збірні Росії, США, Туреччини, Узбекистану та Ірану. На подібному турнірі наші жінки посіли лише п’яте місце. На старті українки обіграли канадок, а потім поступилися збірним США та Японії. До речі, найсильніші борчині також не приїхали до Броварів, бо готуються до Київського міжнародного турніру.

— Леонтію Юрійовичу, ви вже кілька разів згадували про цей турнір...
— Дійсно, бо він викликав підвищений інтерес у багатьох борців світу. Вже підтвердили свою участь на київському килимі представники двадцяти дев’яти країн світу. Зокрема, американці привезуть делегацію із сорока осіб. Лише на четверо осіб буде менше в російської спортивної делегації. З провідних борцівських країн поки що не підтвердила своєї участі команда Японії. Це свідчить про те, що українську вільну боротьбу шанують. Тож користуючись нагодою, хотів би через "Спортивну газету" запросити симпатиків цього виду спорту 23-24 лютого до столичного Палацу спорту. Буде цікаво!

— Чи виявив цьогорічний розіграш Кубка України нових перспективних борців?
— Як це завжди буває на подібних турнірах, він показує перспективність одних і безперспективність інших атлетів. Цього разу тренери взяли під особливий контроль п’ятьох молодих атлетів, які у складі збірної виступатимуть на міжнародних турнірах.

— Однак скільки б ми не говорили про успіхи, але сьогодні головний критерій — олімпійські ліцензії. Яка ситуація з пекінськими перепустками на Ігри-2008?
— Жіноча збірна вже має всі чотири олімпійські ліцензії. Їх для нашої країни здобули Ірина Мерлені (48 кг), Тетяна Лазарєва (55 кг), Юлія Остапчук (63), Світлана Саєнко (72 кг). А ось у чоловічій команді ще не вистачає трьох олімпійських ліцензій. У вазі до 66 кілограм ліцензію здобув Андрій Стадник. Його підтримали Ібрагім Алдатов (74 кг), Василь Тисминецький (96 кг) і Вадим Тасоєв (важка категорія). На жаль у вазі до 55 кілограмів у нас відсутній справжній лідер. Однак ми розраховуємо, що наші хлопці на трьох ліцензійних турнірах виконають завдання, бо головні конкуренти у цій категорії вже стали учасниками олімпійського турніру в Пекіні-2008. Переконаний, що у вазі до 60 кілограм Василь Федоришин оформить заповітну путівку на Ігри-2008. Відновився після травми Тарас Данько. Тому ми розраховуємо на нього у вазі до 84 кілограм. Адже в наших хлопців попереду чемпіонат Старого Світу та два турніри, на яких розігруватимуться олімпійські ліцензії.

— Пане Леонтію, чи є в наших командах медалоносні вагові категорії?
— Ви натякаєте на те, щоб я спрогнозував — скільки медалей привезуть з Пекіна представники вільної боротьби (сміється). Звичайно, в першу чергу розраховуємо на Ірину Мерлені, яка вдруге змагатиметься на олімпійському борцівському турнірі. Сподіваємося на успішний виступ Тетяни Лазарєвої. Вони обидві спроможні позмагатися за один з комплектів олімпійських нагород. Не виключено, що до них приєднається ще й третя українська борчиня. Багато залежатиме від готовності атлеток, жеребкування. У чоловіків спроможні позмагатися за медалі Алдатов і Стадник. Тож розраховуємо на три-чотири медалі.

На олімпійському килимі все залежатиме від спортсмена

— Чи боїтеся упередженого суддівства на Олімпіаді?
— Упереджене суддівство проти нас уже в минулому. Хоч й можливі окремі випадки, коли арбітри помилялися. Як приміром, сталося на чемпіонаті світу, коли Стадник поклав на лопатки турецького борця. Однак арбітр не зафіксував перемогу, бо в цей час дивився на секундомір. У підсумку наш спортсмен програв й опинився без нагороди. І все-таки все залежатиме від самого спортсмена...

— А чи все зробила держава, уряд, спортивне відомство для успішної підготовки борців до головного старту чотириріччя?
— Ми не потребуємо надмірної опіки. До речі, Андрій Стадник уже отримав квартиру у Львові. Це дуже важливо, щоб забезпечити спортсменам нормальні побутові умови напередодні Олімпійських ігор. Адже невиконання обіцянок чиновниками гнітить молодих людей. Кажуть, що спортсмени отримують по сто тисяч доларів преміальних, різноманітні стипендії. Але ж цих грошей не вистачить навіть на однокімнатну квартиру в столиці. Я вже неодноразово на різноманітних нарадах порушував квартирне питання. Національному олімпійському комітету, Міністерству у справах сім’ї, молоді і спорту треба із атлетами разом збудувати будинок для олімпійців. Для цього потрібне лише бажання чиновників. Тоді б наша олімпійська надія Федоришин упродовж восьми років не микався б по чужих квартирах. Як на мене, це державна проблема. Адже спортсмени віддають сили й здоров’я, щоб прославляти Україну на міжнародній арені, а коли завершують кар’єру, то вони вже нікому не потрібні і залишаються наодинці з травмами та хворобами.

Кому це вигідно?..

Крім того, хочу порушити ще одну проблему. Упродовж сімнадцяти років у нас не вирішена проблема спортивної форми для національної збірної України. Представники вітчизняних збірних з усіх видів спорту виступають в найрізноманітнішій спортивній формі. Старці та й годі! На розіграш Кубка світу нашу збірну не екіпірували новою формою. Тож і стоять п’ять збірних в своїх національних одностроях, і лише українська дружина була в різнокольорових костюмах різних фірм. Форма національної команди повинна бути стабільною упродовж п’яти-шести років. Повинний бути розроблений і затверджений дизайн, а не постійні зміни із вставками. Переконаний, що хтось дуже зацікавлений у тому, щоб у нас не було справжньої національної спортивної форми. І штатну збірну треба екіпіровувати на початку кожного нового сезону. Цю проблему треба вирішувати на державному рівні. Щоб було всім видно і зрозуміло, що це збірна Української Держави!


Микола МОТОРНИЙ


Источник: СПОРТ.com.ua Теги:
Новости других СМИ
Загрузка...