Чтобы зарабатывать в Украине, нужно быть как Сердючка, а не хочется - Александр Пипа
Категория
Шоу-бизнес
Дата публикации

Чтобы зарабатывать в Украине, нужно быть как Сердючка, а не хочется - Александр Пипа

Чтобы зарабатывать в Украине, нужно быть как Сердючка, а не хочется - Александр Пипа
Источник:  online.ua

Легендарний український музикант, лідер гурту @Traktor і колишній бас-гітарист ВВ Олександр Піпа в розмові з ONLINE.UA продовжує розповідь про найкращі для української музики часи.


Першу частину інтерв'ю читайте тут: Дуже шкода, що для багатьох ВВ - це "Весна-Весна" - Олександр Піпа


- Взагалі, коли ми починали (це, до речі, було рівно 29 років і один день тому, 14 листопада 1987 року) ми не знали нічого ні про концертний звук, ні про комбіки, монітори. Грали на самопальних гітарах, втикали їх у самопальні підсилювачі, барабани були, в кращому випадку, виробництва країн соцтабору.


Ну, і такі нюанси. У всьому світі гітарні кабелі були jack, а у Радянському Совку були п'ятиконтактні штекери, і вони завжди випадали. Коли вперше поїхали до Франції, я на фестивалі за допомоги такого штекера спалив величезний басовий комб Trace Elliot.



Зараз, у часи, коли хлопчик, починаючи займатися рок-музикою, грає у групі на батьковому Gibson, це все видається дивним. І зараз всі про все знають, а якщо людина чогось не розуміє, то за п'ять хвилин може знайти в інтернеті, чим Gibson відрізняється від Fender. Ми не знали нічого.


- До речі, до твоїх слів, що майже відсутні живі записи. Альбом "Або-або", записаний у Франції, якраз і відтворює, як шалено могли виступати ВВ у золотому складі. І альбом, здається, зберіг цю енергію.


- У нас весело почалася кар'єра у Франції. Ми туди попали, коли у світі ще була мода на оновлений Совок, і ми грали практично на всіх величезних французьких фестивалях. Найбільший з них - це фестиваль у Бельфорі, ми до нього серйозно готувалися. У той день, коли ми грали на фестивалі, там ще були INXS, Pixies. Mano Negra , де співав нині відомий Ману Чао. Отака компанія: і ми там всі разом. Я і Pixies на фестивалі в Бельфорі :)


Причому так серйозно готувалися до виступу, що навіть не бухали перед виходом на сцену і з переляку дуже круто зіграли, незважаючи на те, що наші гітари продовжували бути самопальними. Звукач французький записував виступ на касету - дуже добре, що ми цього не знали, бо тоді, може, ще більше перелякалися б і наробили помилок. Потім він подарував нам касету, ми послухали, сказали: "Круто!" Далі в студії зробили майстерінг, і це стало нашим першим концертним альбомом "Або-Або". Це перший альбом, що вийшов спочатку на вінілі, а потім на компакт-диску. З усієї фонотеки ВВ, я вважаю, що він найкрутіший, бо він насправді передає вар`яцтво і драйв, які мав ранній ВВ.



"Веселковий твіст" з "Країни мрій", 1990 рік


- А потім ми приперлися назад в Україну, щоб записувати перший студійний альбом "Країна мрій". Ми до того записувалися на студії "Кобза", альбом "Hey, O.K.!" вийшов тоді лише на касетах. Зараз послухаєш, і він видається класним, а тоді він нам не подобався.


Отже, записали "Країну мрій" - нібито цей альбом теж класний, але це тільки за рахунок пісень, а не якості запису. Якби він був ще записаний добре, так, як можна це зробити сьогодні: оце дійсно була б бомба - і назавжди! А так мені звук не подобається. Отже, два альбоми ВВ, що мені подобаються: це перший альбом "Танці", що ми записували власноруч, і "Або-Або". Вони за атмосферою, за духом, за звуком (хоч він і палений) наближені до тих ВВ, що я любив.


- Я пам'ятаю 1997 рік, коли ви почали підкорювати Україну вже за законами шоу-бізнесу, ваші гастролі сходом України, приїзд до Донецька, Луганська, шалені концерти з аншлагами. Усі тоді слухали альбом "Музіка", який на 100% складався з хітів. І мені просто цікаво - а які до нього взагалі можуть бути претензії?


- Так, цей альбом дуже збалансований. Ми його писали у Франції, на студії Blow up.


І у тому, що альбом має таке звучання, належить заслуга інженеру студії. Звали його Борис: білошкірий негр, кокаїнщик, можливо, ще й нетрадиційної сексуальної орієнтації - тобто, така дуже творча людина. Цей Борис - єдиний, хто не давав Олегу Скрипці сунути свого носа туди, де він нічого не розуміє, звукач сам був диктатором у власній студії і робив такий звук, який вважав за потрібний. Тому альбом вийшов такий збалансований. Окрім француженок, які зображали сільський український хор в "Горіла сосна", ми працювали над ним удвох: Олег писав усі гітари і вокали, а я — басуху і програмував драм-машинку. Да, в цьому альбомі немає барабанщика, лише драм-машинка грає - але погодьтеся, дуже достовірно!



"Музіка": Що б таке зробити, коли нема роботи?


- А про мінуси — про це я вже казав. З "Весни-весни" я вже почав втрачати інтерес до цієї групи.


- Здоренко так швидко пішов з ВВ, інтернету тоді ще не було, я пам'ятаю, що ще в середині 90-х я та друзі вважали - Юрко з вами ще грає, і на альбомі "Музіка" звучить його гітара... Згодом я такі паралелі провів - той склад, де лідерство ділилося, це був варіант Beatles, наявних лідерів двоє, проте весь квартет — харизматичні особистості. Після уходу Здоренка вмерла й надія на українських Beatles...


- Юрко таки грав у "Музіці", в пісні "Гей! Любо!" - починали щось у Києві ще писати. І коли Здоренко пішов із групи, можна би було вже і мені тікати. ВВ втратив баланс, противаги, група перестала бути, так би мовити, ансамблем. У нас, у Совку і Постсовку, років на тридцять менше досвіду в рок-н-ролі, ніж у цивілізованому світі. У цивілізованому світі, коли малолєтки збираються грати разом, вони відразу підписують між собою контракт: умови взаємодії, права та все інше.


А ми просто були друзями, які грали в своє задоволення пісні, а воно ще й пішло, сподобалося людям. І не заходило в голову, що хтось один на себе може все перебрати - а коли так вийшло, було вже пізно.



"Зв'язок". Вокальну майстерність демонструють і Здоренко, і Скрипка :)


- Для себе 20 років у ВВ я можу поділити на чотири періоди. Перший - це з самого початку і до того, як пішов Юра Здоренко: золотий склад, найбільші, на мою думку, хіти, формування репертуару, стилю і моментальна слава, найбільш ейфорійний період.


Другий період - Франція, де мінялися барабанщики, гітаристи, дуже цікава доба з точки зору досвіду, пригод. Але саме в цей період Олег зібрав всю групу у собі.


Третій період - це "Весна-весна", входження у когорту "Топ-10 російського гівнороку" з відповідним відношенням. Тоді я ще продовжував вважати ВВ справою свого життя, переймався, що група стала якась не така, але дуже сподівався, що вдасться її повернути. Але в останні п'ять років я зрозумів, що повернути це неможливо. Умовно кажучи, я просто догравав - за гроші чи не знаю навіщо, і, в кінці-кінців, кинув.


І четвертий період - це вже без мене.


- Розкажи, кого з відомих з дитинства музикантів довелося зустріти потім, поспілкуватися?


- За десятки років музичного життя, доводилося перетинатися з багатьма музикантами. Перший такий досвід: концерт з легендарною групою Sonic Youth у Києві.



Олександр Піпа


А потім пішло-поїхало. Я вже розказував про групу Slade, які були мегазірками у Совку. І ось раптом на "Таврійських іграх" ми виступаємо разом зі Slade. Тоді так вийшло, що я з Франції прилетів додому сам. У Києві бухав з друзями і був десь на третьому тижні такого серйозного п'янства - і тут довідався, що мені потрібно летіти на "Таврійські ігри" в приватному літаку разом з групою Slade. Як заходив у літак, я ще пам'ятаю, а прокинувся вже в "Ікарусі", що під'їжджав до Каховки. Може хтось пам'ятає обкладинку Slade, де кулак, і на ньому написано "Slade"? Так ось, коли я прокинувся, у мене була панчоха знята з ноги, і написано на ній “twat”, тобто “ідіот”. Мабуть, в літачку я Slade добре дістав своїм фанатством, але потім на фестивалі нормально спілкувалися. І десь ще лежать касети з їхніми автографами.


Або така зустріч. Летів якось із Лондона, поряд сидів дядечка такий приємний. Ми читали газети, а потім почали розмовляти. Виявилося, що це музикант з групи The Animals. Так, тих, що "House of Rising Sun" співали. І він так просто каже: "Зараз у нас басіст помінявся, раніше він у Smokey грав". Я згадав знову шкільний ансамбль, час, коли Smokey були для нас боги...


Ну, я взяв у нього автограф на першому, що потрапило в руки. Це був спеціальний кульочок для блювання в літаку. Чувак з Animals оцінив: "Ти казав, що ви - панки, і ви справді панки!” І може десь цей кульок для блювання з автографом Animals вдома і досі лежить.


- Недавно ти у якомусь інтерв'ю сказав, що знаєш секрет, як написати популярну пісню, яку точно слухатимуть. Я про це згадував, тому що було цікаво, а як це перевірити, доки така пісня не буде написана?


- Паралельно із ВВ, уже в кінці, ми зі Здоренком знову зібралися і створили банду, що називалася "Борщ". А Здоренко - все ж таки геній. Він може об одинадцятій ранку сісти і написати пісню просто так, бринькаючи на гітарі - і таку, що на голову не налізе й десятьом наркоманам. Але він подібне може робити, тільки коли вимикає голову. А тільки-но він голову вмикає і починає думати про майбутнє, про гроші, кар'єру, то все починає зводитися до якихось штампів. Може, тому з "Борщем" так і вийшло, що він і не нашим, і не вашим. Я мріяв грати з тим Юрком, що придумує таке, що на голову не налазить. А він хотів грати щось більш комерційне — і так воно, врешті-решт, і заглухло.



"Борщ". Світом керує бабло!


І ось - про секрети популярної пісні. Один наш друг почув "Борщ" і попросив нас із Юрком допомогти записати свої пісні, такі класні, мелодійні, баладні. Ми пішли на студію і зробили справжні хітові аранжування. Я би для своєї музики такого ніколи не зробив, бо це попса - але чувак хотів саме такі поп-рокові аранжування, і ми зробили їх ну просто ідеально. Отже, якщо ти маєш професіональний досвід, стає зрозумілим, як зробити хітовий проект.


Є лише один нюанс: в такому випадку треба грати те, що ти не хочеш, і не грати те, що ти хочеш. Все. А в моєму випадку - я вже в такій ситуації був останні п'ять років у ВВ. Так навіщо мені було кидати ВВ - тим більше, я був там на задньому плані і особливо не ганьбився, і робити таке саме - але зі мною на передньому плані?


Тим більш, є такий нюанс: чим бідніша країна, тим менший ринок для поп-музиканта. Наш ринок - це не ринок Німеччини, Франції, не кажучи про англосаксонський світ. Отже, щоб заробити в Україні, треба охоплювати всю можливу аудиторію, себто підтакувати її музичним смакам. І такий приклад у нас є - це Вєрка Сердючка. В принципі, хто завгодно може робити таку музику, як Вєрка Сердючка, і це гарантований успіх. Але просто не хочеться.


Далі буде...


Розмовляв Ярослав ГРЕБЕНЮК

Оставаясь на онлайне вы даете согласие на использование файлов cookies, которые помогают нам сделать ваше пребывание здесь более удобным.

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?