Украинцам нужно перевести "Бандитский Петербург" в стиле Подервянского, прекрасная комедия будет - Александр Пипа
Категория
Шоу-бизнес
Дата публикации

Украинцам нужно перевести "Бандитский Петербург" в стиле Подервянского, прекрасная комедия будет - Александр Пипа

Украинцам нужно перевести "Бандитский Петербург" в стиле Подервянского, прекрасная комедия будет  - Александр Пипа
Источник:  online.ua

ONLINE.UA завершує серію відеоінтерв'ю з Олександром Піпою - легендарним українським музикантом, лідером гурту @Traktor і колишнім бас-гітаристом ВВ.
У заключній частині розмови Піпа розповів, чому він не хоче заробляти на життя музикою і з якої причини не любить театр та акторів. Також він висловив свої думки про розвиток української мови і вагомий внесок в сучасну культуру Леся Подерв'янського та Олега Скрипки.
Попередні частини інтерв’ю читайте тут: Дуже шкода, що для багатьох ВВ — це "Весна-Весна"
Щоб заробляти в Україні, потрібно бути як Сердючка, а не хочеться
З бухлом важливо піймати момент, коли воно перестає робити тебе кращим


- Ти даєш вдалі концерти, на які приходить багато людей, що дійсно тебе люблять, про тебе знімають фільми. А чи вдається заробляти на цьому?


- Була у Франції така група Les Wampas. Дуже любив її, ходив на концерти. Особливо тексти були прикольні: “Апапа-лала-рара”. Les Wampas збирали тисячні зали в 90-ті роки, але мегазірками не були - такі здорові панки. Так ось, їхній лідер працював у паризькому метро, коли були гастролі, він брав відпустку. Він так жив, щоб не пов'язувати музику з комерцією - для нього це був принцип. І у мене зараз так само.


Я змирився з тим, що своєю музикою на життя не зароблю, отже доводиться шукати халтури в інтернеті, що не мають до музики відношення, іноді заробляти студійною роботою. Отаке виходить: “Доктор Джекіл - містер Хайд”. Є рок-група, в якій граю у своє задоволення, але вона не приносить доходів. Іноді спадає на думку - а чи не піти кудись працювати? :)




- Багато людей вважає тебе гарним актором...
- Багато людей вважає мене актором, не знаю, чому, бо я себе вважаю поганим актором. Це як у вивченні мов: вивчити слова та граматику - це одне. А ось, щоб балакати як справжні іноземці - тут уже правда треба бути актором. А мені навіть не вдається нормально розповісти анекдот про євреїв чи грузинів, бо я просто не вмію імітувати акцент, як це прийнято в анекдотах робити. Це раз. По-друге, у мене просто така печерна, я би сказав люта, ненависть до театру. Звісно - крім опери. Особливо не люблю сучасний театр. Я не розумію природу цього явища. Не знаю, з якої причини, але сучасний театр я беру і не люблю.
- Але ж ти чудово розказуєш якісь цікаві випадки з життя, алкогольні історії...
- Одна річ - влучно накидатися і, коли поперло, розповідати з правильною подачею, а інша - бути театральним актором. Театральний актор - прекрасна професія, але їх заносить у той бік, що "все життя - театр", і вони поводяться як члени якоїсь секти. Вони постійно "в образі": інтерв'ю роздають в образі, з людьми розмовляють в образі і думають, що ніхто цього не бачить.



А якщо дивитися на сучасні американські серіали, там така тенденція: вибирають не універсальних акторів, а підбирають на роль людину, схожу на персонаж - навіть без акторських здібностей. Якби до такого серіалу підійшло таке рило, як я - із задоволенням би погодився.
- Ми не можемо не поговорити про сучасну українську культуру, зокрема про мову і літературу. Там - кого з письменників цінуєш?


Пригадую школу. У мене така підозра, що в радянській школі завданням уроків української літератури було прищепити учням огиду до української літератури. От взяти хоча б Архипа Тесленка...


Баби голосять, діти плачуть, собаки скавчать, чоловіки пускають скупу чоловічу сльозу, все пропало, “неньку сплюндрували” - загалом чорнуха і безнадьога.


Але потім я полюбив українську літературу. І зараз люблю перечитувати Леся Подерв'янського. Зокрема "Подерв'янського 18 століття" - Івана Котляревського, що написав "Енеїду". І "Подерв'янського 19 століття" - Івана Франка, який написав "Лиса Микиту".


Зараз кажуть, що немає українського контенту, щоб наповнювати ефір, гадаю, у часи Котляревського і Франка його теж не вистачало. Думаю, це прекрасний спосіб здобувати контент для ефіру - робити пародійний переклад. Як один із варіантів. Також зараз є звичка ностальгувати за радянською класикою, і я досі не розумію - чому би пародійно не перекласти фільми Гайдая? У нас же дублюють російські серіали, або роблять субтитри. Також прекрасно бачу "Бандитський Петербург" у перекладі в стилі Подерв'янського. Це буде абсолютно інший витвір мистецтва - прекрасна комедія.



Лесь Подерв'янський. Фото: volyn.tabloyid.com 
- Я вважаю, що Подерв'янський настільки влучно окреслив вдачу українців, що після нього ніхто вагомого слова не сказав. Звісно, про твоє ставлення до Леся також хтів запитати.
- Цінність Подерв'янського - у тому ж, за що цінують раннє ВВ. Його п'єси - це мистецтво справжньою живою українською мовою. Я нещодавно сам із собою розмовляв на цю тему. Я сам - русифікований українець, і у мене багато таких саме друзів.


Щоразу, коли вони хочуть перейти на українську, в них стає таке обличчя, ніби вони "камінгаут" роблять: "Добре, я балакатиму українською, я визнаю, що я - педофіл!" Чому? До мене нещодавно дійшло, чому - і я стояв, шалено реготав...


- Розкажи! 


- Почну здалеку. Мені розказували, що деякі українські пісні можна датувати тисячею років, там ще дохристиянські сюжети.


Моя бабуся розмовляла українською так, що її можна було слухати годинами, як музику чарівну. І це та сама українська, якою двісті років тому було написано "Енеїду". Тобто, за двісті років мова зовсім не змінилася, що дає підстави думати, що і за двісті років до Котляревського вона була такою самою.


Тобто українська мова збереглася там, куди не добралася освіта. У селах вона збереглася тому, що її вивчали не за творами Архипа Тесленка, а просто - від батьків. І це прекрасна мова. Але через те, що вона збереглася через брак освіти, наша мова й асоціюється з неосвіченими людьми. Для снобів це мінус, вони кажуть: "Теляча мова, мова бидла, жлобів". Щодо літературної мови - є старіші за “Енеїду” артефакти, але, в принципі, формуватися вона почала у 19 столітті. Але 99% української офіційної мови було зроблено вже в УРСР і, як все, що зроблено жопорукими совками, офіційна мова вийшла мертвою, огидною, нецікавою, пафосною: "Ми пишаємося надбанням наших батьків-дідів заради яскравого майбутнього нащадків!" Саме цю мову вчили в совку, через це, коли русифіковані українці, намагаються перейти на нашу мову, їм відразу залазять у голову штампи. Це як у Остапа Бендера: "Єдине, що крутилося в голові зі старорежимного: "Милостиво повелеть соизволил". І це реальна перепона.


А заслуга Подерв'янського і Олега Скрипки - це відхід від цих радянських штампів. Хай це буде коряво, хай це називають суржиком, але це буде жива мова.

- Я жив на ще більш русифікованих теренах - на Донбасі. На піснях "Воплів Відоплясова", "Гадюкіних" ми вивчали цю саму "живу мову". Мені тоді здавалося, що в своїх піснях Скрипка робив експерименти, винаходив власне словотворення. Це іноді виглядало штучно, бо вухо ж звикло до тієї "мови УРСР", за яку ти казав, але ідея, що можна наново винайти мову - це було свіжо і цікаво. 


- Я у багатьох речах не згодний з Олегом Скрипкою, але в одному йому треба віддати належне: це йому належала ідея, щоб ВВ співали українською. І він сам її реалізував, бо писав пісні і тексти. Його останні тексти мені взагалі не подобаються, але на початку пісні ВВ відкрили очі десяткам тисяч людей. Ніхто і уявити не міг, що рок-група може співати українською. Пригадую інтерв'ю Кузьми Скрябіна - а це ж чувак із Західної України! Він був у армії, побачив по ТБ пісню "Танці", і в нього відкрилися очі: "Панк-група може співати українською!" І це круто.


А у чому секрет? У тому, що Олег української не знав. Він виріс у Мурманській області, потім приїхав до Києва, поступив у КПІ. Весь його шкільний період пройшов поза межами України, тому він не намотав всі ті радянські штампи, що отримали ми. Саме через це перші тексти ВВ вийшли, можливо, з помилками, неправильні, але без радянських штампів - тому вони так добре і пішли.




Олег Скрипка. Фото: Фокус


Ось у цьому - головна заслуга Олега. А потім він таки вивчив українську, і тексти стали гіршими.


- Я тоді вважав, що пісні ВВ та інших гуртів "першої української хвилі” - це новітній фольклор. 


- Культивується думка, що ВВ - це фолк-рок-група. Але у перші п'ять років ВВ, якими я пишаюся, баян використовувався лише у якості хемонд-органу, Скрипка грав на ньому, як Джон Лорд (музикант, який грав, зокрема, у Deep Purple, - ONLINE.UA). У той період до фолк-року можна зарахувати хіба що "Тримай зі мною зв'язок", стилізовану під сільське весілля, та "Галю, приходь!” - фолк-версію "Highway to Hell" AC/DC. Все.


А я люблю тільки автентичний фолк: тобто, село, самогон, і жінки співають "Ой там Роман воли пасе, Катерина воду несе". Це я сотні разів чув на селі, і це для мене - "Yes!". Інше - ні, хіба що фолк-панк. В українських піснях сотні років викарбовувалися кожна мелодія, кожне слово - і тому вони геніальні. І навіть у панк-версії українську пісню не спаскудити. А все, що поміж фолком і панком, мені не подобається.


Фолк у ВВ з'явився лише у Франції, коли ми на вулицях підхалтурювали, грали "Ти ж мене підманула". Воно настільки прекрасно пішло, що Олег взяв це на озброєння і став тикати у офіційний репертуар ВВ.



А взагалі - гени беруть своє. Таку історію пригадав. Якось сиділи з друзями у ресторані, і там були три грузинські актори, які грали у всесвітньо відомих короткометражках "Грузія-фільм". Вони пили з двома якутами, а ми за ними спостерігали і робили ставки: за скільки хвилин вони почнуть співати "Суліко"? І вони дуже швидко стали співати, причому якути навіть утнули якутську версію "Суліко". На жаль, тоді не було телефонів з відеокамерами.


Це я до чого - рано чи пізно гени беруть своє. Якщо людина є українцем, вона може написати блюз, ще щось, але рідна пісня все одне вилізе. Навіть взяти росіян, у них утворився російський рок, грають на Gibson, але все одно вилазить з усіх щілин "Ой, да раскудрявь мою березу". Гени беруть своє.


Ось я граю в @Traktor: щось придумаєш, здається, що пісня вийшла фірмова, але потім розумієш, хоч це ніби й непомітно - ось тут я випадково позичив гармонію з української народної пісні :). Це абсолютно нормально і, більш за те, це прекрасно!


Розмовляв Ярослав ГРЕБЕНЮК

Оставаясь на онлайне вы даете согласие на использование файлов cookies, которые помогают нам сделать ваше пребывание здесь более удобным.

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?