Лидер группы "Мандры" Фома: Украина не сможет без культуры, но сегодня мы попсовая страна
Категория
Культура
Дата публикации

Лидер группы "Мандры" Фома: Украина не сможет без культуры, но сегодня мы попсовая страна

Лидер группы "Мандры" Фома: Украина не сможет без культуры, но сегодня мы попсовая страна
Источник:  online.ua

Про порятунок учасника легендарного українського рок-гурту, про те, чому культові українські митці й досі іноді мають проблеми з коштами, та про роль попси у культурному світогляді українців в ефірі інтернет-шоу "Double Ять" з ведучим Олександром Лірчуком на ONLINE.UA поговорили лідер гурту "Мандри" Сергій "Фома" Фоменко та соціолог, літературознавець Дмитро Савченко.

- Дозвольте представити – Фома, групу «Мандри» не варто згадувати, бо Фома це вже окреме явище.

- Фома: Є історія якась, але я це я, як ти це ти, як Дмитро це Дмитро.

- Я поки не претендую, щоб бути просто Олександром Лірчуком… Дмитро Савченко – літературознавець, соціолог, активний громадський діяч. Ми зібралися через сумний привід, але ми не могли цю подію обійти.

- Ф: Мова про те, що українському музиканту з гурту «Кому вниз» потрібна операція з пересадки нирки. Всі небайдужі люди збирають кошти на операцію в червні. Ми намагаємося допомогти, бо любимо «Кому вниз», Сергій Степаненко класний хлопець. І ми хочемо, щоб українські музиканти мали можливість жити до 90 років і далі…

- Дмитро Савченко: підписуюся під кожним словом Фоми. Ми вирішили (ми - це експертний корпус, музиканти) вирішили провести Марафон життя, який мав би на меті зібрати належну суму грошей, щоб операція Сергію Степаненку була здійснена.

- Вона за кордоном має бути? Скільки треба зібрати?

- Д: Так, близько 100 тисяч доларів, і ми перший захід провели в січні, потім повторний захід був, у Львові. Що це за заходи? Музичні аукціони. Фома зауважив, що такого формату не проводили донині.

- А що це?

- Д: Це поєднання хорошої музики, поезії, спілкування і проведення аукціону, де продають родинні речі, тобто є люди свідомі, які пильно слідкують за розвитком українського року. І вони надають великої цінності речам, які є знаменниками етапу історії культури. У Львові продали один з фраків, в яких команда «Кому вниз» виступала на Червоній Руті. Світ побачив вперше декомунізовану Україну в образі «Кому вниз», вони уособлювали вільну Україну, і вони були одягнуті тоді в тевтонських фраках, готичні такі. Раніше продавали раритетні журнали з старими інтерв’ю.

- Скільки вже назбирали?

- Д: Здається 20 тисяч доларів. Ми вдячні і музикантам, які долучилися до цих заходів, вдячні Фомі в першу чергу, і звісно Андрію Середі, бо на цих аукціонах він долучився і пригощає всіх напівстьобною готичною поезією. Це формує єдиний фонд нашої програми, так ми боремося за життя Сергія.

- Вічно чекати не можна, коли буде операція?

- Д: Так, в нього критична ситуація, треба термінова пересадка органів. Дата призначена на червень. Ми не хочемо їздити по Україні і просити допомогти, бо ми помираємо – ні, ми це називаємо Марафоном життя. Ми говоримо, що ми можемо продовжити життя видатного бас-гітариста, внесши свою частинку.

- Але група не заробила за життя необхідної суми?

- Ф: Це класне запитання, але в Україні є лише кілька артистів, які заробляють нормальні гроші, і, на жаль, рок-гурти як «Кому вниз» не заробляють великі гроші.

- Ви могли зараз зруйнувати міфи, вони ж такі круті.

- Ф: Вони і є круті, але треба зрозуміти, що Україна на жаль, не дозволяє музикантам заробляти пристойні гроші. Для того, щоб музикант заробив гроші, треба по світу мотатися, і це буде 0.5 частина коштів, які заробляють музиканти в інших країнах. Бути музикантом в Україні завжди було трохи стрьомно, зараз ситуація трохи змінилася... Якщо хочеш щось посадити в землю, треба, щоб там був перегній, такі як ми ним і стали. Незважаючи на якість пісень крайні 25 років це була партизанська війна за українську культуру. Свідомі українські артисти, які свідомо на це йшли, розуміли, що грошей не буде. Є кілька поодиноких випадків, коли ситуація інша. Одна панк-група були відома ще за СРСР, інша поп-рок група мала з самого початку хороший менеджмент і стала відомою. Більшість рок-музикантів роблять якісний продукт, але якісного менедженту і майданчиків, де музика могла б популяризуватися, немає.

- А на вашому перегної щось проростає?

- Ф: Так! 20 років назад україномовних якісних гуртів було десять, зараз їх сотні. Крім того, зараз прийнятий закон про обов’язкову присутність україномовного продукту на радіо. Я не депутат, і я цим займався, але це мають робити депутати і політики… Ситуація зараз така, що видатні люди, які представляють на найвищому рівні українське мистецтво, дуже часто це люди з обмеженими фінансами, не тому що продукт поганий, а тому що майданчики і увага ЗМІ була свідомо закрита чи мінімізована.

- Фома, ви скаржитеся? Ви ж постійно в ефірі.

- Ф: Я не скаржуся, я кажу, що умовно по цифрах, для того, щоб записати нормальний альбом, треба 10-20 тисяч доларів, для кліпу треба 5-10 тисяч. А для того, щоб цей альбом побачили треба 50 тисяч. Тому треба в альбом 100 тисяч вкласти.

- Скільки у вас альбомів?

- Ф: 5, там і з кліпами.

- Ви ж знаходили гроші?

- Ф: Це були відкладені гроші. Крайні 5 років ця ситуація стала гіршою, справа не лише в грошах. Змінюється час, треба бути швидким на реакцію. Багато людей, які пройшли довгий шлях, кажуть, що воно їм не треба. Мають бути продюсери, які горять бажанням підтримати мистецтво, а в основному ці продюсери свідомо займаються попсою. А «Кому вниз» - це не поп-рок, це трушна і серйозна музика. Але ж ми живемо в спопсованому суспільстві, ніхто не дивится глобально і серйозно.

- Д: Думаю, що все справжнє в українській музиці має локальну популярність. Чому вона не може бути масовою? В нас широка аудиторія присаджена на радянську естраду. «Кому вниз»– це висока естетика, тому вони популярні в сегментованих, нешироких аудиторіях.

- Хіба у нас немає еліти, які захоплюються ними з часів 90-их? Які б могли сказати, що вам треба 100 штук? Та на, візьми.

- Ф: Ставити лайки і рвати вишиванку - це не теж саме, як давати гроші. У нас лише ставлять лайки і ходять у вишиванках, особливо ті, хто має статки.

- Ця група - це символ патріотичного крайньо-правого руху, і там є люди, які при бабках.

- Д: Сподіваюся, що вони долучаються до Марафону життя. Мене, як сторонника правого руху, дивує відстороненість лідерів націоналістичних партій, які великі шанувальники групи, але сьогодні вони такі пасивні, що я не можу знайти цьому пояснення.

- Ф: А я розумію. Політики цікавляться інвестиціями лише в самих себе - одна справа витратити тисячі доларів, щоб поставити бігборди з своїм фейсом по всій країні, і друга - дати гроші на таку справу. Це подвійні стандарти. Справжня Україна почнеться тоді, коли політики, бізнесмени почнуть вкладати в культуру, незалежно, чи це допомога людині конкретній, як Сергій, чи це інвестиція в кіно або гурти. Цю тему я активно, як промоутер мистецтва, бачу, бо я маю знаходити кошти на проекти, виставки, фільми, які ми возимо. От зараз є проект, який стосується культурного коду, і я не можу за півроку найти кошти, всі кажуть що круто, але ніхто не дає грошей. З такою ситуацією Україна не зможе без культури, бо культура - ознака високого суспільства, сильної країни. Сьогодні у нас цього немає, бо ми попсова країна з попсовою свідомістю людей.

- Але Італія теж попсова?

- Ф: Ну, там є Данте, Челентано.

- Але це попса!

- Д: Італія одна з небагатьох країн, яка дозволила в 20 столітті провести артократію, провести до влади митців. В 1919 році в регентстві Фіуме прийшли до влади митці. Було б непогано зробити тут такий експеримент.

- Кажуть, що в нас рок-музиканти хочуть в президенти?

- Ф: Це трохи смішно, бо ми маємо справу не з професійним підходом. Партія митців може бути, в нашій культурі є активні люди.

- В нас зараз Укрзалізницею керує рок-музикант. Якщо нашою залізницею керує музикант, то їхнею залізницею має керувати наш рок-музикант?

- Ф: Може бути... Гроші, які вкладаються в різні політичні проекти чи розкручення імен, вкладають олігархи. Проблема України в тому, що немає профспілок. Успіх Польщі чому був? Тому що був реальний профспіспілковий рух, а в нас його не має. Це як писати петиції до Порошенка… Коли народ почне вкладати свої гроші, 300 доларів на рік, і вимагати робити як треба, тоді почнеться, але це має бути широкий рух, а не так - тобі дали кілограм гречки і ти проголосував за умовного «скотиняку». Тобі не мають давати, ти маєш вкладати, і тоді почнеться Україна, не важливо, це буде 500 гривень чи 500 тисяч, просто кожний громадянин має внести своє.

- Ситуація з профспілками яскраво підтверджує, чому ми поки не можемо об’єднуватися заради реалізації спільних проектів.

- Ф: Бо маємо совкову свідомість.

- Д: В нас проблема з культурою колективної власності, коли людина вкладає гроші і стає співвласником проекту. Треба міняти прошивку в голові народу.

- От слухає народ вас: міняти прошивку, та ну його!

- Д: Ми маємо на увазі гуманітарні методи впливу, не говоримо ж про силове нав’язування.

- Та ви про це і говорите!

- Ф: Ні, ми про лагідну оптимізацію суспільства, українізацію.

- На це треба час, але нирку треба пересадити за два місяці.

- Д: Це так, у нас ще є час. Ми хочемо провести в Докер-пабі аналогічний захід, потім будем трусити радикальних націоналістів, які дуже-дуже люблять Україну і «Кому вниз», щоб вони можливо поділилися коштами (я кажу про верхівки політичних партій) і допомогли добрій справі.

- Ця ситуація відкрила вам очі на лідерів цього праворадикального руху? Чи ви і підозрювали, що воно так і є?

- Д: Я не кажу, що вони мега погані.

- Але вже кілька місяців пройшло!

- Д: Так, але я надіюся, що вони 31 травня прокинуться і перекинуть солідну суму.

- Те, що суми зараз немає, це вже катастрофа для радикально руху.

- Д: Ми напряму не зверталися, може вони заклопотані люди….

- Ф: Мені не подобається «праворадикальний», що це значить? Це ярлик, є просто праві, і вони абсолютно нормальні. Слово радикальність означає істерику, але ніякої істерики не має бути. Ми на своїй землі, маємо свою мову, культуру і це не радикально. Іноді буває так, що люди, які не хочуть, щоб тут була Україна, вони ставлять тавро на тих людей, які не мають вже нервів з цим миритися. Радикально – це Піночет, але це було лікування, якби не сталася історія з Піночетом, то Чілі невідомо було б де, бо Сальвадор Альєнде поїхав конкретно за баблом. Але це не наш шлях?

- Д: Багато членів рядових партій активно долучилися до Марафону життя. Коли ми говоримо про правих, ми маємо на увазі верхівки.

- Ф: Умовний "Тягнибок"! Три колеса з джипа можна поміняти, і буде далі ця музика лунати.

- Я не можу уявити щоб в США потрібно було пересадити Джеймсу Хетфілду з Metallica, і не було б грошей.

- Ф: У групи Metallica достатньо свої грошей, і це було б швидко вирішено. Питання в тому, що це справжня любов до своєї культури і людей, які цю культуру роблять, там ціна життя людини дуже важлива, особливо якщо ця людина робить щось для країни.

- Стільки, скільки «Кому вниз» співали віршів Шевченка, ще ніхто не співав. Нещодавно Порошенко вручав Шевченківські премії, скільки там тисяч? Двісті тисяч гривень? Хіба група не варта цієї премії?

- Ф: Так, але є Шевченко незручний і справжній, і є шароварний, якого зробили ще в Союзі, просто кріпак. А насправді Шевченко був неполіткоректним. Він просто був вільним попри все. Але образи, з яким створюються міфи, мають вплив, треба було знайти когось, хто був проти панів, це була радянська пропаганда. А коли слухаєш Шевченка у «Кому вниз» – це моторошно звучить, що йде мороз по шкірі.

Читайте також: Олексій Горбунов: Я три роки волаю, що у нас фільма про Україну немає, нас в Європі не знають

- Той же Шевченко, шароварний, вже не працює.

- Д: Ну, а Порошенко до кого апелює? До цього гумового Шевченка.

- Ф: «Як умру то поховайте мене на могилі». А справжній, безсмертний Шевченко говорить: «кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю волю окропіте»… От є, наприклад, Тарас Компаніченко – відомий кобзар, людина енциклопедичних знань, яка знає традиційну музику. Він лагідний, відкритий, добра інтелігентна людина, та чи знають, що він пройшов найбільш пекельні ділянки фронту? Там список довгий, причому в гарячі часи. Або ті страшні ночі на Майдані: я питав його, коли він був тоді на сцені, про що думав – він: «я думав, щоб куля не залетіла мені в рот і голова не розвалилася». Цей момент дуже показовий, є герої які вискакують і тікають зі сцени, а є люди, які тримаються до кінця, тут треба шукати правду, серед цих людей. Не ті, які три рази були на Майдані, зібрали мільйон людей, бо дуже відомі, а потім у важливі моменти їх там не було, а всі газети писали, що «герої Майдану зібрали людей»... Ніхто не пише про Тараса, а пишуть про попсу. Про це я і хочу сказати. Попса в головах українських людей, і як тільки вона зникне, і акцент буде на справжніх людях, все г**но зникне. Тому Шевченко - це не «умру, то поховайте», а «вражою злою кров’ю окропіте». От український гімн, який дуже крутий, я змінив для себе, і співаю «є і буде України слава», не співаю «ще не вмерла України…».

- Прапор треба перевернути?

- Д: За цим треба до езотериків звертатися.

- Ф: Але слово важливе, слово має сакральну силу. Під час Майдану я зрозумів, що не хочу співати «ще не вмерла», а хочу «є і буде», я це змінив сам для себе, я не претендую ні на що. Сам гімн крутий, він справжній, але чому не поміняти три слова?

- Чому ж прапор не поміняти?

- Та можна, але головне не це. Головне, коли кожен громадянин зрозуміє, що треба вкладати в себе, кожен хто може і що може. Тоді ми будемо мати ціннісну вартість того, що є Україна. Ми будемо розуміти, що ми можемо. Не обов’язково, щоб людина все шо може, поклала на вівтар, але все, що може має покласти.

- Після нашої розмови може, хтось прокинеться і зможе допомогти, то куди і до кого звертатися?

- Д: Є менеджер «Кому вниз», Сергій «Little» Литвинюк. Його знають в київській рок тусовці, можна до нього. Чи написати на сайт «Кому вниз».

- А якщо анонімно?

- Ф: Є рахунок.

- Д: На сайті є ці цифри і переслати.

- А приходять анонімні кошти?

- Д: Так, я просто за це не відповідаю.

- Ф: Музиканти в різних містах роблять різні фестивалі (музиканти молоді, які виросли на «Кому вниз»). Основні реквізити на сайті, фейсбуці: заходьте будь ласка і допоможіть зробити добру справу, і ми всі будемо щасливі, і Сергій матиме шанс жити і грати.

- Дякую вам, сподіваюся ця ситуація буде вирішена, тримайтеся.

Програма проведена у сучасному медіа-просторі NewsHub.

Оставаясь на онлайне вы даете согласие на использование файлов cookies, которые помогают нам сделать ваше пребывание здесь более удобным.

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?