Виконавчий редактор і глава вашингтонського бюро медіакомпанії RealClearPolitics Карл Кеннон у своїй статті "У Трампа є реальні проблеми з Росією" для американського видання The Press-Enterprise, переклад якої якого зробив ONLINE.UA, розповів про основні проблемні моменти зв’язків президента США з Росією, які не пов’язані зі скандальними новинами у ЗМІ.
Під час заключної частини президентської кампанії 2016 року я відвідав зустріч Дональда Трампа з виборцями в Лоудаун Каунті, штат Вірджинія. Кампанія надала квитки для близько 4000 людей у залі, в якому комфортно розміщується близько 350 людей, а це означає, що більшість в довгих чергах під палаючим сонцем чекала на кандидата, якого не побачить.
Поговоривши з десятками з них, я дізнався, що, на відміну від хуліганів, яких показують у телевізійних новинах, ці прихильники були приємними і мали високу культуру мовлення – і філософське ставлення до того, що не змогли потрапити на подію. Хоча був один момент: деякі з них підняли питання про Росію і Володимира Путіна.
Вони не говорили про WikiLeaks чи що-небудь аморальне. Вони говорили про дивну любов Трампа до Путіна і те, з яким перебільшеним ентузіазмом він говорив про Росію. "Ми не підтримуємо його у цьому питанні", – сказав мені один збентежений чоловік, на що його дружина кивнула на знак згоди і додала: "Я не розумію його ставлення до Владі". У той же час два прихильника Трампа сказали анти-трампівському демонстранту з саркастичним написом "Зробимо Росію знову великою", що у нього смішний плакат.
Сьогодні Трамп – президент, і думка громадськості повторює мій анекдотичний досвід в Лоудоун Каунті. Недавнє опитування Fox News показало, що 64% американців вважають Росію ворогом Сполучених Штатів, у порівнянні з 40% чотири роки тому. Звичайно, є ідеологічні особливості в опитуваннях: так, прихильники Гілларі Клінтон нападають на Росію, вважаючи її причиною, чому вона програла вибори, про що сказала і сама Клінтон. Але у самого Трампа немає порозуміння зі своїми власними прихильниками на цю тему. Лише 39% виборців Трампа вважають Росію "союзником" Сполучених Штатів, в той час як 59% його виборців вважають, що саме президент бачить Росію союзником.
Іншими словами, той чоловік з плакатом "Зробимо Росію знову великою" уже не такий смішний, яким здавався прихильникам Трампа минулого вересня. Зрозуміло, що у президента є кредит довіри серед власних прихильників. Щоденні витоки інформації у ЗМІ, які, імовірно, надаються людьми з адміністрації Обами і чиновниками "таємної влади", спрямовані на компрометацію президента. Трамп і його прихильники прийшли до висновку, що деякі з представників розвідувальних служб самі практикують те, у чому звинувачують Росію: крадькома намагаються поставити під загрозу довіру до американської демократії, компрометуючи обраний уряд США. Це не безпідставна думка, і її поділяють не лише прихильники Трампа.
"Існує політизація агентств... в результаті чого, відбуваються витоки інформації від анонімних, невідомих людей, які спрямовані на те, щоб зняти президента з посту, – нещодавно сказав колишній демократичний конгресмен Денніс Кусинич. – Це дуже небезпечно для Америки. Це загроза для нашої республіки. Вона являє собою явну і безпосередню небезпеку для нашого способу життя".
Тим не менш, є дійсно тривожні аспекти відносин між Росією і Трампом. Давайте обговоримо два з них, починаючи з того, як він говорить про це питання.
Із Росії з любов'ю
У 2014 році, вихваляючи Путіна за послужливість до нього під час конкурсу "Міс Всесвіт-2013" у Москві, Трамп сказав, що "треба віддати йому належне" за підвищення російського "престижу у світі" і, здавалося, хвалив Путіна за анексію Криму.
У 2015 році Трамп назвав свої стосунки з Путіним "чудовими" і сказав, що вони були б ще кращими, "якби у мене була позиція, яку я повинен мати". Пізніше того ж року Трамп спрогнозував, що якби він був президентом, то Путін передав би США Едварда Сноудена; звинуватив Барака Обаму у ворожих стосунках між Москвою і Вашингтоном; назвав Путіна "кращою людиною, ніж я"; поставив йому п’ятірку "за лідерство", і закінчив рік інтерв'ю на передачах "This Week" каналу ABC і "Morning Joe" на MSNBC, насміхаючись над підозрами, що путінський режим убиває журналістів. "Я думаю, що наша країна також багато вбиває", – сказав він ведучому Джо Скарборо.
Під час передвиборчої кампанії 2016 року таких похвал було більше. А потім, через місяць після прийняття присяги, під час інтерв'ю ведучий каналу Fox News Білл О'Райлі сказав, що "Путін - убивця". У відповідь Трамп з подвоєним ентузіазмом повторив те, що сказав раніше Джо Скарборо. "Є багато вбивць, – сказав він. – У нас є багато вбивць. Ви що думаєте, наша країна настільки безневинна?"
Читайте також: США мають надати Україні зброю, для цього є 5 причин - західні ЗМІ
Було дивно чути такі слова від американського президента: вони служать пропагандою для ворогів США і неймовірно байдужі до внутрішньої аудиторії, особливо в країні Трампа. Росія – це країна, якою керує колишній співробітник КДБ, котрий ув’язнює політичних опонентів. І так про Росію не говорив жоден американський президент за останні 80 років – в тому числі в часи, коли обидві країни були союзниками проти гітлерівської Німеччини.
Я говорю не про сумнівні історії про те, що Трамп ділився антитерористичними даними розвідки з російськими офіційними особами. Як головнокомандувач, він має право робити це, якщо вважає, що це в інтересах нашої національної безпеки. Мається на увазі зовсім інше. Президентство – це робота, пов’язана зі спілкуванням. І багато тверджень Трампа радикально розходяться з історією США і американською громадською думкою. Це також його право, але він зобов'язаний сказати своїм співгромадянам, чому це так, і зробити це обережно і аргументовано, а не у вигляді безглуздих записів у Twitter про те, як Путін назвав Трампа "генієм" або в необдуманих атаках на американську репутацію.
Слідуйте за грошима
Не беручи до уваги бездоказові заяви від опонентів Трампа, що він вступив у змову з Росією, щоб бути обраним, багато про що говорить частота, з якою Трамп згадує, як добре Путін ставився до нього під час конкурсу "Міс Всесвіт-2013". Природно, виникає питання: чи отримав від цього Трамп особистий прибуток? На думку приходить фраза часів Вотергейтського скандалу: "слідуйте за грошима".
Губернатор штату Техас Джон Конноллі, який тоді був членом кабінету Річарда Ніксона, був засуджений за звинуваченням у хабарництві нібито за отримання $10 000 від найбільшого національного молочного консорціуму. Справа "молочного скандалу", побічного продукту Вотергейту, мала слабку доказову базу і журі у Вашингтоні, округ Колумбія, визнало Конноллі невинним.
Ще до його виправдання в Техасі був широко поширений скептицизм щодо того, що "Великого Джона" могли спіймати на чомусь настільки нікчемному. Коли було оголошено обвинувальний висновок і Конноллі представ перед телекамерами, техаський журналіст спитав: "Губернаторе, чи не абсурдно думати, що людина з Вашими можливостями може взяти хабаря в розмірі $10 000?". Цей трюк був пасткою, навіть якщо улесливий репортер зробив це ненавмисно, і Коннелі легко її обійшов.
"Ні, – відповів він, – я їх не брав, але я думаю, що $10 000 – це багато грошей".
Так скільки ж заробив Дональд Трамп на конкурсі 2013 року? Через його відмову надати податкові декларації виборці у 2016 році відповіді не знали. Завдяки юристам Трампа тепер ми знаємо. "За деякими винятками, – сказали адвокати Трампа в листі до нього, – Ваші податкові декларації не демонструють надходження з російських джерел якого-небудь доходу будь-якого типу".
У листі перераховані виключення, які роблять твердження про "який-небудь дохід будь-якого типу" сміховинними. Ось вони:
• $12 млн за конкурс краси у Москві.
• Продаж неназваному російському мільярдеру за $95 мільйонів маєтку у Флориді в 2008 році, який Трамп у 2005 році придбав усього за $41 мільйон.
• Продаж сувенірної продукції на об’єктах нерухомості, які належать Трампу, і оренда готелів і курортів росіянам.
Перефразовуючи Джона Конноллі, можливо, це були не хабарі, але в середній виборець Трампа буде вважати, що $12 мільйонів – це багато грошей, і це не кажучи вже про приріст капіталу в розмірі $54 мільйони доларів за три роки.
Бажання з’ясувати, чи відчував Дональд Трамп себе зобов'язаним через якісь з цих грошей навряд чи можна вважати, використовуючи слова президента, "політичним полюванням на відьом".
