Люди давно мріяли бути птахами. Вони ніби зуміли обдурити природу та навчились літати. Проте літак не дає відчуття польоту та свободи, повітря не обвіває обличчя. Є хіба ця маленька дірочка кондиціонера, така нещира у своєму бажанні замінити справжнє повітря.
Окрім того, люди не можуть, немов птахи, подолати хмари та здійнятись настільки високо, аби по-справжньому зігрітись. Ніяке центральне опалення не радує більше за справжнє сонце. Це не тільки тепло, але й світло, яке можна відчути на дотик.
Поки знаходишся у літаку на висоті пташиного польоту, Англія ніяк не відрізняється від інших країн. Але після посадки великі посудини з водою тепер вже знаходяться зверху, створюючи сірість навкруги.
В Англії є й інші міста, більш гарні та яскраві, але Манчестер цілком відповідає тим розповідям про Англію з каталогів: вологість та сірість. Навіть кілька годин перебування у місті та вихід сонця під вечір зустрічається так, ніби це якесь велике свято.
Сергій Рафаїлов, який побував у Манчестері зі своєю Зорею рік тому, правий на 100%. Дійсно у місті вистачає бруду, бомжів та жебраків. Воно не радує чимось гарним. Звичайне промислове місто зі своїми проблемами та особливостями.
Проте в одному Рафаїлов помилився. Хоча тут, може, він ходив у якісь інші місця, але ніяких чоловіків, які постійно цілуються, не було, зате навкруги все просто пахне футболом.
Біля кожної звичайної школи збудувано не один, а інколи навіть не два футбольних майданчика з травою чи землею. А місце для проведення матчів сандей-ліги взагалі має вигляд чогось надзвичайного. Просто зелене поле на кілька гектарів з розкиданими воротами. Там на вихідних точаться ті самі баталії, за які звичайні люди полюбили футболом. З потом, кров’ю та інтригою.
Фото Ігоря Бойка
У місті, де фактично немає чого робити людини, яка звикла до різноманітних розваг, все живе футболом. Але це проявляється зовсім не так, як зазвичай. Немає ніяких плакатів, вказівників чи навіть згадок, що в цьому місті домівка двох топ-клубів Манчестер Юнайтед та Манчестер Сіті. Навіщо про це нагадувати, якщо всі й так це знають? Реклама потрібна тим продуктам, якими ніхто не цікавиться.
Проте деякі речі використані для красного слівця. Насправді в місті є вказівники на стадіон Етіхад, проте нова домівка Манчестер Сіті насправді лише частина величезного комплексу з Національним центром по легкій атлетиці та сквошу.
Футбол повсюди – ось про це забув згадати Рафаїлов.
Фото Ігоря Бойка
На фасаді стадіону Ман Сіті висить багато плакатів з останніми успіхами клубу. Їх вже назбиралось вдосталь, аби закрити одну стіну. Це й дві перемоги в Прем’єр-лізі й різні кубкові турніри. Вистачає й зірок для гарних плакатів.
Манчестер Сіті варто називати головною командою міста, хоча ще навіть десять років тому ніхто більше, ніж середняком його не сприймав. Але в самому місті вважається по-іншому. «А на шостий день бог створив Манчестер Сіті», – говорить один з бордів на стадіоні.
Все ж за Юнайтед вболівають більше люди з приміської зони, а Сіті – і не лише за назвою – гордість міста.
Навіть на порожньому стадіоні відчувається дух гри. Здавалось, вже все давно формалізувалось: постійні трансфери, легіонери, великі гроші, іноземні інвестиції. Вже пройшов час романтики та цікавих розповідей про паби, з яких вийшли клуби. Проте для вболівальників, які прийдуть на стадіон, це нікуди не поділось.
Дивно, але там й досі відчувається те щире почуття тривоги, інтриги та збудження, яке з часом мало б кудись зникнути.
Атмосфера футболу передається усім, вона безумовно передасться й Шахтареві, на який очікує важкий матч. Матч, де Шахтар точно не буде фаворитом та повинен зробити все можливо, аби спершу хоча б втримати інтригу в грі.
Не варто довго розповідати, наскільки зараз сильною є команда Жозепа Гвардіоли. Від початку сезону вона не виграла лише один матч, лише одного разу не розгромила суперника та показує найкращу атакувальну гру.
Паулу Фонсека на передматчевій прес-конференції навіть назвав Ман Сіті однією з найкращих команд в світі. І це було не дурне кліше.
Як не кліше й те, що в Англії дощова погода, що Манчестер – сіре місто (не дивно, чому Кріштіану Роналду переїхав до Мадриду, а Джордж Бест їздив гуляти в Лондон), а також те, що в Англії в повітрі відчувається дух футболу.