Страшилки о закрытии районных больниц используют как политический инструмент - заместитель главы Минздрава

ONLINE.UA
  |  Наука и медицина   |   Читати українською
Страшилки о закрытии районных больниц используют как политический инструмент - заместитель главы Минздрава
Павло Ковтонюк

О том, в чем суть медицинской реформы, когда деньги будут "ходить" за пациентом, и как должны адаптироваться врачи и больницы к новой системе, в интервью ONLINE.UA рассказал заместитель министра здравоохранения Павел Ковтонюк.

— В Україні так довго говорили про необхідність реформування медицини, сьогодні декілька законопроектів знаходяться у Верховні Раді. Чому такі розмови так довго велись і навіщо реформа?

 — Я можу довго перераховувати показники, за якими Україна посідає останні місця в світі: по тривалості життя — останні в Європі, рівень смертності один з найвищих, ми в трійці "лідерів" з серцево-судинних захворювань, туберкульозу та дитячої смертності. Це наслідок того, що ми не реформували систему тоді, коли всі це робили. Країни соцтабору почали реформування у 90-х роках, на початку 2000-х, в а у нас лише говорили про це. Втім, як і на початку 1990-х, зараз хороший момент зробити реформу.

— Що в новій системі має бути, як вона має бути структурована?

 — Якщо говорити про структуру, то для пацієнта головне – медичні послуги. Є так званий "вхід" пацієнта в систему. Після реформи він має відбуватись виключно через сімейного лікаря. У кожного має бути свій лікар, ми повинні знати його особисто, мати його телефон. Якщо у нас зі здоров’ям проблеми і треба робити профілактичні речі, вакцинацію – це все до нього. 80% проблем людини має вирішуватись на рівні сімейного лікаря. Решта 20% — це екстрена та високоспеціалізована допомога.

Якщо лікар первинної ланки не може поставити діагноз, то скеровує пацієнта або до спеціаліста, який поглиблено може встановити діагноз, або в стаціонар.

— А доступність?

 — Існує два поняття доступності – фінансова та фізична. Перше: фізична доступність, щоб було куди піти за місцем проживання, куди вас привезуть швидкою. Друге: фінансова доступність, коли отримання медичних послуг не означитиме для людини фінансову катастрофу для сімейного бюджету. Ми найбільше працюємо з фінансовою частиною. І тут я б хотів нагадати про радянську систему Семашка.

В СРСР була система, коли держава гарантувала людям безоплатну медицину. Є мережа, вона націоналізована, перебуває у власності держави. Можна назвати це все all inclusive. Але ще наприкінці 1980-х це все перестало працювати (після падіння цін на нафту 1985 року і паралельного нарощування військових витрат в СРСР – ONLINE.UA). Тому ми повинні перейти на іншу модель, коли держава визначає обсяг послуг, які вони здатна покрити, і за якими правилами це відбуватиметься. Також держава має створити механізми покриття того, що держава покрити не може.

Ми пропонуємо визначати щороку державний гарантований пакет послуг та ліків, які покриваються держбюджетом. Мова йде про екстрену допомогу, первинну, паліативну допомогу, та певний перелік ліків. Це людина знатиме наперед. Не повинно бути сюрпризів, коли вам кажуть: з вас 50 тисяч гривень! Людина завчасно повинна знати потенційні витрати, щоб можна було або піти в приватну компанію і дострахувати себе, або відкласти кошти, або подати заявку на державну субсидію. Таку систему ми хочемо вибудувати.

— За який час це все можна вибудувати?

 — Ми розробили чотири законопроекти, і один з них містить терміни. Якщо пакет законопроектів ухвалять до літа, то ми починаємо поступово цю систему розгортати. В 2017 році ми переходимо на сімейних лікарів, в 2018 році – на нову систему поступово перейдуть лікарні. В 2019 році має запрацювати вся система. Критичний рік – 2019-й, куди Україна має зайти з визначеним державним гарантованим пакетом медичних послуг, з національним страховиком — Національною службою здоров’я.

— Навіщо ця служба потрібна?

 — Цієї інституції зараз немає. Вона буде страхувати людей і укладати договори з лікарнями на надання послуг від імені людей за кошти держбюджету. В 2019 році всі ці пазли мають працювати.

— Які є перепони?

 — Перше: ухвалити законодавство. Це не так перепона, як задача. Законопроекти наразі у Верховній Раді. Друге: будуть практичні перешкоди. Частина людей — прихильники реформ, частина – противники. Це нормально, так у всіх країнах. Інша річ, що у нинішній системі є люди, які до неї адаптувались і їхній матеріальній стан часто залежить від вад системи. Їм буде тяжко, але цей шлях країні треба пройти.

— Фармацевтичний бізнес як до цього ставиться?

 — Є асоціації, які наші партнери у реформі. Ми зустрічаємось по програмі "Доступні ліки", вони допомагають. Є у фармацевтичному бізнесі гравці, які за стару систему. Вони противляться, але я не можу сказати, що зараз є шалений спротив. Може, на якомусь етапі він буде посилений, так само, як може з’явитись спротив частини лікарів.

— От лікарі – це наступне питання…

 — Є категорія лікарів, яким в нинішній системі добре. Наприклад, у 2018 році ми плануємо запустити держоплату послуг за пологи. Я розумію, що навіть якщо ми встановимо хороші тарифи, будемо платити лікарям за кожну послугу, все одно є такі, які сьогодні заробляють в рази більше через тіньові платежі. Наприклад, тарифи за пологи по Києву – в межах тисячі доларів. Ми з податків громадян, звичайно, так платити не зможемо, бо це забагато для нашої економіки.

Читайте також: Без інвестицій Україна схожа на барона Мюнхгаузена — Сергій Фурса

Ключовим в реформі є те, що ми оплачуємо медичні послуги в лікарні. Якщо людина прийшла в лікарню та отримала якісну послугу, тоді Національна служба здоров’я оплачує її по тарифу. Якщо людина не прийшла, то й гроші в лікарню не йдуть. Зараз система інакша: лікарням платять за те, щоб вони були, незалежно від потоку пацієнтів. Відповідно, з лікарнями, куди ходять люди – з ними все буде гаразд. Там де є пацієнт, там будуть і гроші.

— От тут питання "районок", бо ж переживають, що позакривають. Ви вже відповіли, що все залежить від потоку пацієнтів. Та все ж, що означає автономізація лікарень?

 — Хочу нагадати, що лікарні існують для пацієнтів, а не для когось іншого. Якщо немає пацієнтів, то і лікарні в тому вигляді, як є зараз, не можуть бути. Медичні заклади мають забезпечувати рівно ті послуги, які потрібні пацієнтам на певній території. Ми почали проект по створенню госпітальних округів, щоб привести районні лікарні в порядок, в той вигляд, коли вони будуть економічно ефективні і потрібні пацієнтам. Тому всі страшилки про закриття "районок" – політичний інструмент, яким лякають людей. Я не бачу потреби в закритті районних лікарень, але бачу необхідність в приведенні їх в той стан, аби вони були адекватними потребам пацієнтів. Наприклад, є маленькі райцентри, де живе 20 тисяч людей. Населення там, як правило, постаріло, але при цьому зберігається велике пологове відділення. Разом з тим, бабусі і дідусі мають потребу в реабілітації, лікуванні хронічних захворювань. Але місцева влада вперто не хоче переорієнтовувати заклад на надання послуг людям похилого віку, а робить вигляд, що в районі висока народжуваність. Часом навіть статистика підробляється. Реформа змусить на перше місце ставити потреби пацієнтів — скоротити пологове відділення, але розширити реабілітаційне.

— А автономізація…

 — В цій історії потрібно, щоб працювали договори. Ми укладаємо договір з лікарнями, щоб платили їм за реально виконані послуги. Так у всьому світі система працює. Автономія робить з лікарні не бюджетного утриманця, а незалежне і некомерційне підприємство, з яким можна укладати договори. Лікарня стає незалежним підприємством, в якого є дохід і є видатки. І керівник робить так, щоб доходи і видатки сходились. Для цього треба пройти процес реорганізації – перетворитись з бюджетних установ в некомерційні підприємства, поміняти статус і статут. Головний лікар перетвориться на директора, який відповідає за економіку, кадри, і лікарні почнуть оживати.

— Зараз і держава, і бізнес велику увагу приділяють роботі з базами даних, реєстрами. Як з цим у цій реформі?

 — Робимо реєстр лікарів, медичних закладів і пацієнтів. Це перші реєстри, базові. Потім будуть інші – ліки, процедури, послуги, обладнання. Базові реєстри дозволять в 2017 році почати працювати з первинною медичною допомогою. Там буде видно, що пацієнт обрав такого-то сімейного лікаря, він у нього лікується в такому-то медичному закладі. Бо зараз у нас "населення" є, а де люди лікуються — ми не знаємо. Тому й неефективно витрачаємо бюджетні кошти. Реєстри будуть національними, вони належатимуть державі. Пацієнта буде видно у всіх закладах, куди б він не звертався. Це дозволить нам фінансувати людину там, де вона реально лікується. Адже гроші зараз йдуть не за людиною, а за пропискою. 

— Як оптимально обрати сімейного лікаря?

 — Думаю, на перших етапах реформи люди при виборі сімейного лікаря спиратимуться здебільшого на власний досвід, особисті враження та рекомендації знайомих. Однак з часом з’явиться все більше об’єктивної інформації для вибору або зміни сімейного лікаря. В електронній системі E-Health буде збиратись чимало даних про лікарів (освіта, досвід) та їх діяльність. Наприклад, середня тривалість консультацій, частота відмов від цього лікаря серед пацієнтів, охоплення приписаного населення профілактичними процедурами, перевищення середніх показників призначення антибіотиків. На основі цих об’єктивних параметрів з’являться рейтинги лікарів та медичних практик, на які зможуть орієнтуватись пацієнти в своєму виборі.

Олександр Куриленко

-12
+9
РЕКЛАМА
Войти