Процес декомунізації, який почався під час Революції Гідності, був узаконений - «Декомунізаційній пакет законів» був схвалений на засіданні Кабінету Міністрів України 31 березня 2015 року, 15 травня 2015-го закони підписав президент України Петро Порошенко, і вони набули чинності з 21 травня 2015 року.
Дія закону має привести до перейменування великої кількості населених пунктів і вулиць в Україні.
В рамках декомунізації буде
164 населених пункти. Верховна Рада вже декомунізувала понад сто міст і сіл, зокрема отримали нові назви Артемівськ (Бахмут), Артемівський район (Бахмутський район), Дзержинський (Торецький), Червоний Лиман (Лиман), Іллічівськ (Чорноморськ).
Позафракційний народний депутат Андрій Денисенко склав і зареєстрував у парламенті
про перейменування Дніпропетровська в Дніпро. За радянських часів місто було назване на честь одного з організаторів Голодомору в Україні, Григорія Петровського. Політик вважає, що перейменування дозволить вшанувати пам'ять жертв тоталітарного режиму і розчистити шлях для будівництва нового гуманного, справедливого і розвиненого суспільства.
Редакція
запитала в українців, як вони ставляться до перейменування населених пунктів в рамках дії закону про декомунізацію. Згідно з результатами, змінау радянських назв підтримує більше половини громадян України - 59%. Найбільше дали ствердну відповідь жителі західної, центральної та північної України, думки жителів півдня розділилися порівну, а на сході декомунізацію скоріше не підтримують, ніж підтримують.
Правда, незважаючи на підтримку заміни старих комуністичних назв, нові не завжди припадають українцям до смаку. Наприклад, Комітет Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування підтримав рішення про перейменування Кіровограда в Інгульськ, незважаючи на те, що жителі міста і міська рада просили парламент повернути історичну назву Єлисаветград. У місті періодично проходят ь мітинги проти перейменування в Інгульськ.
