Два роки тому
Ігор Стрєлков був найбільш сумнозвісною особистістю війни на сході України. Колишній російський офіцер з підстриженими сивими вусами і пристрастю до історичних реконструкцій захопив місто Слов'янськ в квітні 2014 року, що започаткувало збройний конфлікт в регіоні.
У своєму інтерв'ю журналісту Шону Уокеру для The Guardian, переклад якого зробив ONLINE.UA, Стрєлков розповів, чому він невигідний російській владі, розкритикував президента Росії Володимира Путіна і передбачив крах держави.
У Києві його вважали кривавим і нещадним військовим злочинцем - агентом Кремля, відправленим Москвою, щоб посіяти хаос в Україні. У Росії його зображали як доблесного військового героя, який очолює місцеві "повстанські сили" в їх боротьбі проти Києва. Його можна було зустріти крокуючим по коридорах штаб-квартири донецьких бойовиків з пістолетом Стечкіна в старовинній дерев'яній кобурі і в оточенні озброєних до зубів охоронців.
Два роки по тому під час інтерв'ю в його маленькому московському офісі він виглядає зовсім інакше. У цивільному одязі і більш вгодований, він провів зустріч, погладжуючи величезного кота породи мейн-кун на прізвисько Хмурий, який лежав на столі перед ним. Стрєлков в останні тижні звернув свою спекотну риторику проти самого Кремля, не дивлячись на те, що у нього більше немає армії, яка підтримала б його слова.
«Путін і його оточення останнім часом зробили кроки, які, я вважаю, майже неминуче приведуть до краху системи, - сказав Стрєлков. - Ми поки не знаємо як, і ми не знаємо коли, але ми впевнені, що вона зруйнується, і це станеться скоро».
Виведений Кремлем зі сходу України в серпні 2014 року, нібито через те, що російська влада вирішила, що він може нашкодити, Стрєлков потрапив в дивну "сутінкову зону", позбавлений можливості повернутися в зону конфлікту або з'являтися в державних ЗМІ. Після майже двох років мовчання минулого тижня він випустив заяву, в якій рішуче критикує президента Володимира Путіна і пророкує переворот і кровопролиття в Росії в найближчому майбутньому.
Стрєлков, чиє справжнє прізвище Гіркін (прізвище Стрєлков - це псевдонім, який походить від слова "стрілок"), вважає, що Путін у вирішальний момент у 2014 році завагався, побоюючись розриву відносин між Росією і Заходом назавжди. Радикальний націоналіст, який вважає, що Росія повинна захопити всі землі, де живуть етнічні росіяни, який вважає, що українці - це «росіяни, які говорять на іншому діалекті», Стрєлков вважає фатальною помилкою те, що Путін зупинився після анексії Криму.
«Він перетнув Рубікон, але потім несподівано і нелогічно зупинився. Він не відступив, але не пішов вперед. У нього немає ніяких ідей, і, здається, він перебуває в очікуванні дива. Він застряг посередині болота».
Стрєлков, який вивчав історію і створював себе за образом білогвардійців, які боролися з більшовиками під час громадянської війни в Росії, був внесений в міжнародні списки санкцій за його роль у війні в Україні. Минулого тижня польський депутат Малгожата Госевська представила міжнародному кримінальному суду в Гаазі звіт про ймовірні військові злочини, скоєні Стрєлковим. Вона сподівається, що буде розпочато розслідування.
Стрєлков не заперечує розстріли людей за мародерство, але стверджує, що вони були законними, адже були проведені відповідно до радянського закону про військову юстицію.
«Я був єдиною людиною, яка проводила судовий розгляд, а не просто стріляла у людей. Там була трійка суддів з військовим прокурором і адвокатом, і також були невинні вердикти, - сказав він. - У військових умовах без суворої дисципліни і без мстивого меча правосуддя ситуація не була б керованою. Коли я командував, не було нічого подібного. Кожен солдат знав, що якщо він скоїв злочин, то буде покараний так само жорстко, як і ворог, якщо не жорсткіше. Це дуже допомагало з дисципліною».
Поки неясно, якою мірою дії Стрєлкова в Україні були узгоджені з Кремлем. Під час анексії Криму, в якій взяв участь Стрєлков, російська військова операція була ретельно підготовлена. Проте деякі припускають, що, коли дії почалися на сході України, він виступав більше в ролі фрілансера, в контакті з кураторами в Москві, але активно не підкорявся їх керівництву. Борючись на добровільних засадах в Придністров'ї і Боснії на початку 1990-х років, він служив також під час обох чеченських воєн в якості співробітника служби безпеки ФСБ Росії. Він стверджує, що пішов у відставку з дійсної військової служби «після особистого конфлікту» в 2012 році, відмовившись вдаватися в подробиці.
«Я був значною мірою самостійною фігурою», - наполягає він в питанні своєї ролі в Східній Україні. Він наполягає, що використовував всі свої контакти, щоб зажадати повномасштабного російського вторгнення, але незабаром стало ясно, що цього не буде. Росія заперечує причетність до війни в Україні, хоча Путін в грудні визнав, що були «люди, які виконували певні завдання» в регіоні. Сам Стрєлков відмовився коментувати тему рівня офіційної російської участі, заявивши лише, що «ви можете зробити свої власні висновки».
Існують переконливі докази російської фінансової та військової підтримки бойовиків, а також російських регулярних військ, які підключалися до конфлікту в ключові моменти; деякі бойовики також стверджували, що виведення непередбачуваного Стрєлкова було однією з умов, поставлених Кремлем перед тим, як таємно послати війська для завдання нищівної поразки українцям під час битви за Іловайськ.
З тих пір, як Стрєлкову було наказано покинути Україну в серпні 2014 року, Кремль вніс його в «чорний список» - неофіційний перелік тих, кому неприпустимо давати ефірний час на державному телебаченні. Цей список також включає в себе більшу частину ліберальної опозиції.
«Я - незручна для них фігура, вони не знають, що зі мною робити: я герой чи терорист? Вони не можуть мене заарештувати і посадити до в'язниці, тому що це буде вважатися поступкою Заходу, і оголошенням мене терористом. Але шанувати мене їм теж незручно, тому я перебуваю в цьому дивному проміжному стані», - каже екс-бойовик.
Один з однодумців поскаржився, що ніхто не хоче говорити з колишнім донецьким командувачем; навіть журналісти, які проявляли інтерес, пізніше передзвонювали, щоб сказати, що їм порадили не говорити з ним.
«Влада не хоче незалежних політиків або людей, які думають вільно, до якого б табору вони не належали. Вони навіть не хочуть вільнодумних прихильників", - сказав Стрєлков. Маніфест, опублікований минулого тижня, є сумішшю дивно ліберальних обіцянок про свободу слова та вільні вибори і імперської риторики розширення російських земель і захисту росіян в колишніх радянських республіках.
«Ми можемо виглядати маргіналами, але більшовикам вистачило не більше 1% населення, щоб змінити стан речей в 1917 році, - сказав Єгор Просвірнін, який веде націоналістичний блог, а також підписав декларацію разом зі Стрєлковим і рядом інших націоналістів. - Все може змінитися дуже, дуже швидко».
Стрєлков і його група націоналістичних блогерів і радикальних політичних діячів дійсно здаються малозначними фігурами. Але націоналізм є могутньою політичною силою в Росії, і багато хто задається питанням, чи можна полум'я, яке спалахнуло на сході України в 2014 році, легко загасити зараз, коли Кремль шукає дипломатичне рішення, яке б залишило йому вплив на українські справи.
«Кремль дуже боїться націоналістів, бо вони використовують ту ж імперську риторику, яку використовує Путін, але вони роблять це набагато краще, ніж він, - сказав Олексій Навальний, активіст антикорупційної кампанії і опозиційний політик. - Ось чому деякі націоналісти сидять в тюрмі, навіть ті, хто підтримував Путіна. Вони пішли кланятися йому в ноги, а він їх прогнав стусанами».
Інші кажуть, що така особистість, як Стрєлков, після коротких місяців перебування в центрі уваги в 2014 році, тепер приречений залишатися на периферії, звертаючись до невеликих груп націоналістів під час турів по всій країні, але навряд чи завоює широку популярність. Стрєлков сказав, що не планує балотуватися на виборні посади, але вважає, що його час може прийти знову.
«Ми не плануємо починати революцію, щоб повалити Володимира Путіна. Взявши участь в п'яти війнах, я дуже добре знаю, що це таке, коли влада і соціальна інфраструктура стикаються в великих містах. Ніхто цього не хоче, і я в тому числі. Але, на жаль, це може бути неминучим».
