Кіберполіція - порівняно новий елемент у структурі Національної поліції України. У листопаді 2016-го їй виповнився всього рік. За час існування Департамент кіберполіції навіть не встиг до кінця укомплектувати штат. Попри це, кіберполіцейські вже займаються розслідуванням широкого спектру злочинів у кіберпросторі: від боротьби з "піратами" до виявлення аферистів у мережі інтернет.
А не так давно до довгого переліку того, чим займається департамент, додалося виявлення так званих "груп смерті", що доводять підлітків до самогубства.
Про те, кому і навіщо потрібні смерті наших дітей, як необережність у спілкуванні в соцмережах може зробити вас жертвою пограбування чи шантажу, чому люди досі ведуться на старі як світ інтернет-афери, а також як Росія воює з Україною в інформаційному просторі, в інтерв’ю ONLINE.UA розповів начальник Департаменту кіберполіції Національної поліції України Сергій Демедюк.
- Перше моє питання буде зовсім не оригінальним. Розкажіть, чим конкретно займається ваш департамент? Які основні завдання сьогодні перед вами стоять?
- Якщо коротко, ми займаємося всіма правопорушеннями кримінального характеру, які вчиняються в кіберпросторі або за допомогою електронно-обчислювальної техніки, з відповідним спеціальним програмним забезпеченням. Працюємо за рядом напрямків. Це і несанкціоноване втручання в електронні обчислювальні системи будь-яких мереж, комп’ютерів і так далі з метою отримання конфіденційної, приватної, фінансової - будь-якої інформації. Це і захист інтелектуальної власності, яка протиправно розповсюджується в кіберпросторі. Також у сфері нашої компетенції - захист інформації, яка зберігається на об’єктах критичної інфраструктури. Це один з напрямків, за якими ми взаємодіємо зі Службою безпеки України.
Крім того, наше завдання – протидіяти і розкривати елементарні комерційні злочини, які вчиняються в кіберпросторі. Це шахрайство, фінансові піраміди, онлайн-казино і так далі. Що ще? Вимагання. Кардшарінг – ще одне порушення зі сфери інтелектуальної власності. Це коли зламують доступи до супутникової техніки і безкоштовно ретранслюють телевізійні канали. Точніше, безкоштовно для себе, а для населення - за певну плату, ледь дешевше, ніж цю ж послугу надає той чи інший оператор супутникового зв’язку.
Ще раз кажу: всім займаємось. Усіма злочинами, які здійснюються в кіберпросторі. Беремо активну участь у розкритті злочинів, пов’язаних з наркоторгівлею в інтернеті, з торгівлею людьми. Допомагаємо загальному кримінальному блоку, тобто карному розшуку розкривати тяжкі злочини – вбивства, викрадення людей тощо.
- З перелічених напрямків для вас який є ключовим сьогодні? За будь-яким параметром – чи за кількістю звернень, чи за складністю розслідування, чи за чимось іншим?
- Давайте почнемо з кількості звернень. Найбільша питома вага припадає на шахрайство - це близько 60-65% від загального обсягу тих злочинів, розкриттям яких ми займаємось, можемо зайнятися з тією кількістю людей, які у нас є. Не всі ці злочини можна віднести до кіберзлочинів, але враховуючи, що специфіка їх розкриття найбільш притаманна нашій службі, ми беремо на себе таке фактично зобов’язання їх викривати, розкривати і супроводжувати до суду. Тому що телефонні дзвінки або обман за допомогою інтернет-аукціону - це не кіберзлочин. Інтернет або аукціон в даному випадку виступає як дошка оголошень. Як колись звичайна газета об’яв. Але, враховуючи, що такі шахраї залишають цифрові сліди, нам це легше все це встановити і задокументувати.
- Тобто ви включаєтесь в процес розслідування таких злочинів з власної ініціативи фактично?
- Не зовсім. Так воно просто поки що склалося. В нашій країні існує стійкий стереотип. Люди думають: все те, що вчиняється в інтернеті або за допомогою комп’ютера – це все кіберзлочини. Але це не зовсім так. Однак ми не можемо з порогу сказати потерпілим, які до нас звертаються, що це не наш профіль. Тому ми всім цим займаємось. Але поступово все ж намагаємось довести як до населення, так і до керівництва різних рівнів те, що це не зовсім кіберзлочини.
- А що ж таке кіберзлочин?
- Кіберзлочин - це коли використовують шкідливе програмне забезпечення, якісь спеціальні розробки, за допомогою яких здійснюється злом акаунтів, облікових записів, поштових скриньок, будь-чого.
Також не слід плутати два поняття: кіберзлочини і здійснення кібербезпеки. Кіберзлочин - це вже завершена протиправна дія, яка була здійснена. А от кібербезпека - це здійснення необхідних профілактичних, превентивних заходів для недопущення і захисту будь-якої мережевої інфраструктури.
- Ви державним органам допомагаєте в цьому питанні? Чи ні?
- Ми допомагаємо тільки тим органам, які до нас звертаються - враховуючи і специфіку нашої діяльності, і кількість працівників. Ми не в змозі охопити таку дуже велику сферу діяльності. Тому що, ви ж самі бачите, що будь-яка діяльність сучасної людини, від навчання до бізнес-проектів, тісно пов’язана з якимись комп’ютерними софтами, з інтерактивними діями, з кіберпростором фактично. Ми ж навіть покупки звикли вже оплачувати за допомогою телефону! Я взагалі думаю, що буквально за рік-два ми забудемо про банківські картки як такі. Тому що навіщо випускати шматочки пластика, якщо у відділенні банку можна одразу всю необхідну інформацію прописати у свій смартфон?
- Скільки у вас зараз працівників? І якби вам запропонували назвати будь-яку кількість людей, яка вам потрібна для найбільш ефективної роботи – яке число ви би назвали?
- Не скажу, яка кількість необхідна. Тому що ця цифра визначалася би тими обставинами, з якими ми зіткнулися на момент такої пропозиції. Фактично, до пори ми певні злочини, що відбуваються у кіберпросторі, просто не бачимо. Або люди на них не звертають уваги. Ми ж як звикли? Поки та чи інша дія не приносить якихось збитків чи відчутного порушення наших прав – ми не вважаємо цю дію ані злочином, ані правопорушенням. Хоча з юридичної точки зору це теж злочин – бо є факт втручання і отримання якоїсь інформації. Однак доки цю інформацію ніяк не використовують, не оприлюднюють – на це ніхто не звертає уваги.
На сьогоднішній день у нас по штату - 410 працівників. Фактично ж працюють близько 270.
- Ого! А чому такий недобір?
- Тому що закон про поліцію набув чинності не так давно. І він передбачає проведення відповідних комісій, навчання наших майбутніх працівників. Я думаю, вже влітку ми будемо приймати у стрій перших випускників, перших конкурсантів. І, сподіваюсь, тоді ми свою штатну чисельність заповнимо на 100%.
- Якщо повернутись до шахрайства – щось таке новеньке з’явилось останнім часом? Таке, чого раніше не було?
- Розумієте, все новеньке - це дуже добре забуте стареньке. Шахрайство якраз і полягає в простому обмані. Чим простіший спосіб обману, тим більше потерпілих виявляється.
На сьогодні найбільш популярні злочини - економічного характеру. Люди збідніли, дуже велика частка населення України - фінансово неспроможна. І тут їм як манна з небес падає "подарунок", про який їх сповіщають за допомогою СМС-повідомлень, дзвінків на мобільний. Іноді шахраї, використовуючи SIP-телефонію, дзвонять навіть на стаціонарний телефон – і це взагалі змушує людей втрачати зв’язок з реальністю. Бо вони вважають: якщо вже на стаціонарний телефон дзвонять – то це вже точно справжня фірма, яка проводить справжній розіграш. Нам же давно окрім як для того, аби провести опитування чи здійснити офіційне попередження, на стаціонарний телефон ніхто не дзвонить. А тут вам телефонують і повідомляють про виграш. Якщо знають, можуть ще й прізвище назвати чи номер квартири. І ви "виграєте" якийсь дороговартісний "приз" - від машини до квартири.
- Я регулярно десь раз на місяць машину "виграю".
- Це ж ви СМС отримуєте? Це розсилка йде. Бо ви колись десь свої контактні дані залишили або реєструвались десь – і ці дані потрапляють у загальний доступ. У бази, які використовують шахраї для такого фішингу, тобто ловлі потенційних жертв. З мільйону обов’язково ж знайдеться хоч один, хто "поведеться".
- Якщо ці бази потрапляють до чужих рук, до рук шахраїв - це теж злочин, правильно?
- Тут є юридичні нюанси. База вважається базою лише в тому випадку, коли вона офіційно створена, нормативно передбачена. Якщо це накопичування інформації комерційною структурою в приватних цілях, також треба розбиратися, чи є порушення щодо розголошення конфіденційної інформації і особистих даних. Бо здебільшого торгові мережі, які проводять якісь акції на кшталт розповсюдження мережевих бізнес-карт, дисконтних карт і програм лояльності – вони ж фактично у людей виманюють дозвіл на використання їхніх даних у власних системах. При цьому людину не попереджають, що система, де будуть зберігатися ці дані, не захищена так, як потрібно. І люди самі дають дозвіл на використання власних даних.
Ці дані та чи інша структура збирає в маркетингових цілях. Але їхні системи також піддаються хакерським атакам. Я взагалі ще не чув про жодне підприємство, яке не було би заражене якимось шкідливим програмним забезпеченням або не відчувало атак. Просто в деяких випадках зловмисники спрацьовують професійно, не пошкоджують мережевої інфраструктури того чи іншого підприємства - і його власник не звертається за допомогою. А нащо? Все ж працює, все добре. Злочинці ж публічно, зрозуміла річ, ніде не оголошують, що викрали базу. Ця база продається на чорних ринках в "даркнеті" за кругленьку суму – і вона вже починає в мережах гуляти по всьому світі.
Наша компетенція – це виявлення тих же фінансових пірамід. Вони також на території України, ці організації, але працюють вони за межами нашої держави. Бо знають, що якщо візьмуться вчиняти комерційний злочин і організують фінансову піраміду на тій же території, де знаходяться – їх найближчим часом можуть затримати і прикрити цю діяльність. Тому ті, хто знаходиться тут, в Україні, "працюють" на території Російської Федерації, Казахстану, інших держав колишнього СНД. І вони бази купують також на чорному ринку. Вони не наймають хакерів, аби ті цілеспрямовано ламали якісь сайти. Ці бази – у вільному доступі. На жаль.
- Ви кажете РФ, Казахстан… Чому саме ці держави?
- Злочинці обирають ці країни тому, що там живуть російськомовні, які об’єднані досі фактично одним менталітетом. Тому шахраї там і працюють. Плюс, ці країни досі не мають того рівня розвитку, як європейські країни. І залишаються нерозвинутими інформаційно.
- Кажуть, офшори найкраще тримати на Кіпрі. А де себе найкраще почувають кібершахраї? Звідки їх практично неможливо дістати?
- Це ті країни, де кримінальне законодавство є лояльним до кіберзлочинців.
- Це країни "третього світу"?
- Фактично, так. Україна - в тому числі, на жаль.
- Дуже прикро.
- Так, прикро. Але повірте, з часом кожна держава до цього прийде. І Україна також прийде до цього, коли зрозуміє, що, наприклад, якщо ми не будемо дуже суворо засуджувати дії хакерів, отримаємо негативний вплив не тільки на економіку держави, а й, як показали останні два роки, на наш суверенітет, який, фактично, можна розхитати за допомогою неправдивої інформації, брехні у кіберпросторі.
- А ви маєте стосунок до виявлення і знешкодження неправдивої інформації і брехні у кіберпросторі?
- Ми не маємо такого прямого стосунку. Але під час агресії РФ проти України ми допомагаємо спецпідрозділу СБУ виявляти осіб, які за допомогою соцмереж, інтернет-ЗМІ здійснюють отакі незаконні дії – спроби повалення влади в Україні, розхитування ситуації навколо нашого суверенітету і так далі.
- Це ви маєте на увазі заклики якісь? Чи що?
- Так. За подібні речі українським кримінальним законодавством передбачена відповідальність. Тому ми цим займаємося. І ми бачимо кількість таких спроб. Бачимо, звідки все це робиться, хто це робить, і як використовують наших співвітчизників у такій діяльності.
- Цікаво. То скажіть, скільки таких спроб, хто це робить і звідки?
- Хочу відійти від цієї теми. Це тема не наша, а наших друзів - колег з СБУ.
- А в межах вашої компетенції?
- В межах нашої компетенції ми лише допомагаємо їм виявляти. І коли виявляємо – одразу повідомляємо колег зі Служби безпеки.
- Добре. Скажіть хоч, чи логічним буде припущення, що в основному ноги у цих фейків ростуть з Росії?
- Тут не треба припускати. Вже фактичні дані є, ми бачимо, що основні такі інформаційні атаки ідуть з РФ. Просто останнім часом РФ починає використовувати наших громадян для розповсюдження даної інформації. Або найближчих наших сусідів по кордону – щоб показати, що сліди нібито йдуть не з Росії, а з інших країн.
- Наскільки ефективно може протидіяти Україна таким інформаційним атакам? У вас не зв’язані руки - враховуючи нинішнє законодавство, нинішню ситуацію?
- У нас є проблема в чинному законодавстві. Наше законодавство ще не інтегроване із законодавством, яке би дало можливість здійснювати контролюючу діяльність в сфері кіберпростору. У нас на сьогодні не затверджені навіть відповідні поняття: що таке кіберзлочин, що таке кіберпростір, інші специфічні терміни, пов’язані з кіберзахистом. Така проблема на законодавчому рівні існує.
Але водночас ми ж розуміємо проблему. Тому руки у нас не зв’язані. Нам допомагають наші місцеві провайдери, хостери - будь-хто, хто на території України поважає наш суверенітет і вважає, що Україна незалежна, надають допомогу поза правилами, які існують на сьогоднішній день. За допомогою їх нам вдається тримати поки таку "оборону", виявляти цих негідників, правопорушників і вчиняти заходи, котрі б унеможливлювали проникнення в нашу державну інфраструктуру.
- Так. Але такі спроби все одно відбуваються.
- Постійно.
- Що можете розповісти про ті потужні хакерські атаки на ряд державних структур включно з Держказначейством, що незадовго до Нового року заблокували на кілька днів роботу цих органів влади?
- Розумієте, такі атаки відбуваються. І вони будуть відбуватися. Тому що ми живемо в умовах гібридної війни. Ця інформаційна війна була розпочата негласно. І коли вона закінчиться, вам навряд чи хто зможе сказати.
Росіяни намагаються атакувати суверенітет України, зокрема, через кіберсферу
На жаль, крім наших кіберворогів з сусідньої держави, є ще й вітчизняні злочинці, які "під шумок" намагаються потрапити в бази даних, отримати якусь інформацію, доступи для того, щоб потім отримане або перепродати, або використати, або, якщо отримають доступ до фінансової інформації, викрасти кошти і скористатися ними на свій розсуд. Це також одна з проблем, коли наші співвітчизники ідуть на поводу у агресорів і допомагають їм здійснювати певні атаки, але мета у них - зовсім інша. Мета - здобути інформацію.
Питання в тому, що обслуговують державні системи і мережі люди, які дуже погано утримуються державою. Тому хороші спеціалісти на таких посадах не тримаються. За зарплату від 1 до 3 тисяч гривень навіть фахівець середнього рівня не буде працювати. Тому що він зможе знайти собі роботу навіть на дому за більш достойну заробітну плату. І нащо йому дотримуватись тих державних норм і правил, відбувати державну службу, коли він може робити все, що йому заманеться, і отримувати необхідні для утримання себе та своєї родини гроші.
Далі. Держава не спроможна поки забезпечити на належному рівні, повністю фінансувати програмне забезпечення, яким користуються дані державні установи. Тому що їх постійно треба оновлювати. Всі ці операційні системи – платні, їх треба оплачувати. Тобто ліцензії купувати. Враховуючи те, що ми працювали і працюємо поки на застарілих операційних системах, на застарілих антивірусах – наша система є вразливою.
Ну, і великою проблемою залишається інформаційна необізнаність державних службовців у елементарних правилах кіберзахисту.
- Ви не виступали з пропозицією ввести якийсь обов’язковий курс для держслужбовців з інформаційної безпеки?
- Ми до цього прийдемо. Розумієте, якщо Англія лише в 2017 році прийшла до того, що необхідно такі курси на державному рівні проводити…
- Англія не воює.
- Я тому й кажу, що вона лише зараз прийшла до цього. У нас дуже велика прірва між поколіннями. Те покоління, яке зараз при владі, яке зараз керує - воно де-факто не могло бути обізнане в таких елементарних правилах, тому що їх цьому не вчили. Під час їхнього становлення, навчання не було такої можливості реальної. Через те більша частина держслужбовців, навіть якщо взяти те молоде покоління - від 30 і вище - вони також не до кінця обізнані.
Але наша молодь, яка зараз із девайсами в першому класі ходить, знає, як знайти домашнє завдання, не відходячи від парти, вони вже знають, як захиститись, як обійти заборону батьківського контролю, як обійти в тій же Російській Федерації заборону окремих сайтів. Вони знають, як обійти Тоr-мережу, для чого вона взагалі потрібна… От із цим поколінням, повірте мені, ми і навчимося бути більш убезпеченими. Нам до цього часу треба просто дожити.
- Але ж, з іншого боку, саме це покоління у нас найбільш вразливе…
- Воно вразливе психологічно. Тому що воно живе, фактично, в кіберпросторі, де дитина сама собі створює те життя, яке вона хоче бачити. Але ж це наша вина. Ми не працюємо з дітьми. Ми постійно зайняті своєю роботою, своїми якимись проблемами. Дитина сидить за комп’ютером, грається з телефоном, чимось зайнята? І слава Богу, думаємо ми. Але ж ми не знаємо, чим вона займається в тому телефоні. Які в неї інтереси, що вона там шукає, чим цікавиться? Не плаче? Нам добре. Ми маємо час займатися власними справами.
І от така звичка призвела до того, що ми фактично не знаємо, чим живуть наші діти. Це наша вина. І не треба когось в цьому винуватити. Бо це ми, батьки, маємо приділяти увагу своїм дітям.
- Як убезпечити свою дитину від того негативу, який вона може знайти в інтернеті? Від того, щоб вона, наприклад, не влізла в одну з цих жахливих "груп смерті"?
- Це моя особиста порада чи думка: треба просто з ними спілкуватися старими добрими методами. Проводити ігри не онлайн, а фізичні. Відволікати їх від кіберпростору, від того кіберактивного життя.
- Ті самі "групи смерті" - це ваша компетенція чи не зовсім?
- Юридично, до наслідків - це не наша компетенція. Тому що, наприклад, моніторити соціальні мережі не є нашою функцією. Ми не переслідуємо, ми не обмежуємо в спілкуванні. Але вже коли це стає проблемою для суспільства, коли є потерпілі - тоді ми включаємось. Знову ж таки, це не входить до сфери нашої основної діяльності. Ми підключаємось на допомогу колегам – як фахівці, які можуть отримати ту чи іншу інформацію по цифрових слідах у кіберпросторі.
У нас на сьогоднішній день вже розпочато кримінальне провадження в Головному слідчому управлінні Національної поліції якраз за фактом доведення до самогубства. У нас уже є підозрювані, які стали послідовниками тих початкових організаторів, які вийшли з РФ. Вони знаходяться на території України, ми будемо їх намагатися арештовувати, доводити до населення інформацію, щоб бачили і батьки, і навіть діти, що небезпека полягає не тільки в небезпеці суїциду, а й у тому, що за такі "ігри" можна потрапити за грати. Що це не дитячі іграшки в інтернеті.
- У нас в країні зафіксований, задокументований, доведений фактично лише один випадок доведення до самогубства? Чи їх більше?
- Те, що нам відомо, що причиною самогубства став саме даний вид злочину в соціальній мережі - це є один факт в Донецьку (розмова відбулася до того, як подібний факт було зафіксовано у Києві, - ONLINE.UA). Незакінчений злочин, коли дитина вже намагалась позбавити себе життя, – в Івано-Франківську. Але не факт, що у решті самогубств, вчинених підлітками в Україні, причиною не став саме інтернет. Ми просто не знаємо. Ніхто не досліджував. На це не звертали увагу фахівці, спеціалісти. Тому що телефон заблокований, ніхто не бачить, у зв’язку з чим це. Це коли це все стало загальнодоступно інформаційно - тепер вже звертають увагу під час виявлення факту самогубства, чи немає якихось слідів, ознак, які б вказували на те, що причиною доведення до самогубства стали соціальні мережі.
Ми й раніше такі факти фіксували. Не подібні на даний факт, "Сині кити", а інші аналогічні злочини. У нас були факти, коли до нас зверталися ваші колеги з телеканалу - і ми встановлювали таких осіб на території України, які, керуючись своєю хворою фантазією, доводили людей до самогубства.
Але, на жаль, поки в Україні немає судової практики доведення, що злочинець умисно доводив до самогубства. І такі люди поки, на жаль, перебувають на волі.
- За вашими очікуваннями, вдасться довести цю справу, про яку ви кажете, до логічного завершення? Чи можуть бути якісь проблеми?
- Розумієте, факт, коли потерпіла покінчила життя самогубством в Донецьку - ми знаємо про те, що безпосередньо "поводир", як їх називають, був з Російської Федерації. А цей факт, про який я кажу зараз, що ми порушили кримінальні провадження вже по нових фактах – тут маємо надію, що до летального випадку не дійде, і ми постараємося затримати таких "поводирів" і притягти їх до відповідальності за спробу доведення або за замах на доведення до самогубства.
- У вас є механізми для того, щоб превентивно діяти в цьому напрямку?
- Таких безпосередніх механізмів не існує в природі. Тому що, наприклад, попередження ми здійснюємо, ми оголошуємо. Але вони не розповсюджуються так масово, як це необхідно. Тому що для цього необхідно залучати також ЗМІ, щоб вони доводили. Не всі вони хочуть таке робити, тому що це – "неформат", "нецікаво" і так далі. Ми робимо все від нас залежне, щоби максимально поширювати цю інформацію.
Ми навіть проводимо в школах такі лекції - просто ходимо, доводимо, самі дітям розказуємо. І ми під час таких лекцій бачимо, що діти дуже широко володіють навиками якраз в IT-сфері, про які навіть вчителі не знають. Вони, виявляється, між собою створюють якісь форуми, спілкуються, обговорюють вчителів, обговорюють, як зробити ті чи інші порушення в школі. Навіть зривання уроків, "підриви" - все це вони обговорюють, не виходячи з класного кабінету. Вони дуже прекрасно знають, як це робиться. На це ніхто не звертає увагу.
В столиці деякі такі навчальні заклади починають до нас звертатися - і ми допомагаємо консультаціями, допомагаємо їм доводити до учнів інформацію про небезпеку, яка на них чатує в інтернеті. Навіть від елементарного розміщення своїх особистих фотографій нескромних до інформації про місце проживання, про достатки і так далі. Тому що злочинці використовують будь-яку інформацію. Якщо дитина на своїй соціальній сторінці показує, що вона навчається в такій-то школі, в такому-то місті, і на фотографії видно, що вона ходить в коштовних прикрасах якихось – то навіть для звичайного наркомана, якому необхідна доза, вона стає простою здобиччю. Йому достатньо підійти до школи, знайти цю дитину по фото – і зірвати коштовності. Так що проблема не обмежується фінансовим впливом чи небезпекою з боку педофілів, які раніше зазвичай використовували для пошуків жертв інтернет. Це може бути і банальний кримінальний злочин.
"Малюнок" кита в дівчини-підлітка, яку нещодавно врятували від самогубства в Києві. Фото Нацполіції України
- Раніше використовували? А зараз хіба ні?
- І зараз використовують. Я маю на увазі, що стосується дітей, в основному інтернет використовувався педофілами, які вступали з дітьми в контакт в соцмережі під виглядом однолітків – і змушували дитину роздягатися, показувати свої інтимні місця і так далі. Хтось навіть пробував домовлятися про зустріч.
Читайте також: У Києві поліцейські врятували підлітка від самогубства: з'явилися фото і подробиці
- Ви ж працюєте в кіберпросторі! Невже ви не можете організувати ті самі банери в інтернеті? Що от "не майте справу з тими-то чи тими-то"? Не вступайте в "групи смерті"?
- Розумієте, це все реклама. Якщо ми будемо робити це без відповідного дозволу того чи іншого сайту - це вже є порушення, тому що ми втручаємось, ми запускаємо шкідливе програмне забезпечення. Ми не повинні показувати приклади цього. Тому що от, наприклад, те що під час перегляду того чи іншого сайту у вас спливають ті чи інші вікна - повірте мені, це не сайт їх робить. Тому що сайт рекламні банери розміщує в себе, ви їх бачите. А оці такі раптові появи вікон, що часом закривають сторінку - це вже є елементи втручання в діяльність цього сайту.
А для того, щоб офіційно розмістити, потрібні чималі кошти. У нас зараз є співпраця з деякими організаціями, які нам в цьому допомагають. Та ж міжбанківська асоціація ЕМА нам у цьому допомагає, доносить певні наші вимоги, попередження. Але вона це робить у фінансовій сфері. Ми ведемо зараз переговори щодо попередження дитячої злочинності з відповідними організаціями. Рухаємося потрошку. Ми ж молода структура. На це треба також зважати. І враховувати, що з розвитком нашої служби розвиваються і певні превентивні заходи.
Далі буде...
