Богдан Логвиненко - український письменник, блогер, журналіст, мандрівник, автор мистецьких і культурних проектів.
У продовженні розмови з журналістом ONLINE.UA Ярославом Гребенюком Логвиненко розповів про створення книжки "Saint Porno". Історія про кіно і тіло", у якій акторка відверто розповідає про порноіндустрію та причини, що привели її у цей бізнес.
Попередню частину інтерв'ю читайте тут: За часів Януковича доводилося виступати в стриптиз-барі - Богдан Логвиненко
- З цією дівчиною я був знайомий ще до того, як вона почала зніматися в порно. У самій книзі описаний момент нашої зустрічі. Ми працювали тиждень, вона приходила до мене кожного дня о дев'ятій, як на роботу; ми сідали і спілкувалися по вісім-десять годин - і так цілий тиждень. Під кінець дня ми вже задовбували одне одного, бо сперечалися, я намагався витягнути з неї якісь штуки.
А, власне, історія почалася з того, що я усвідомив: міфів про порнобізнес для мене існує так багато, що з цього не можна зробити маленьку історію як у "Перехожих" (книга Логвиненка "Перехожі. Південно-Східна Азія", серія портретів людей, яких він зустрічав під час подорожей, - ONLINE.UA). Якщо зводити те, що вона розповіла, в одне, все одно вийде якесь величезне полотно, що вибивається з формату "Перехожих".
Я не планував, що це буде книжка, сподівався щось зробити для якогось інтернет-видання. Але в процесі написання бачив, що текст все збільшується і збільшується. І ось текст був готовий, і тут надійшов лист від видавництва "Клуб сімейного дозвілля": вони запитали, чи є в мене якийсь текст у їхньому форматі, щоб його видати? Причому цей лист спочатку попав у спам, і я його не помітив відразу. Я подумав, що розповідь про порно навряд підійде "Клубу сімейного дозвілля", але текст їм надіслав. За кілька днів відповіли: "Окей - робимо!"
Потім були проблеми з назвою, видавництво боялося подібну назву робити, друкарня боялася. І я насправді побоювався: мені здавалося, в Україні людина не купить книжку, у назві якої є слово “порно”, хоча саме про порно у книзі було не надто багато. Значно більше роздумів, які часто були такими ж поверхневими, як і саме порно.
Цитата з книги "Saint Porno. Історія про кіно і тіло":
"Сексуальність живе сама по собі, у неї свої критерії, і їй начхати, хто здається тобі візуально привабливим, дбайливим чи розумним, - з такими може виявитись нудно чи навіть неприємно у ліжку. І, навпаки - вас може дратувати улюблена музика вашого партнера, в нього може бути дивний одяг чи неприємна поведінка, якісь абсолютно неприйнятні вам принципи, але в ліжку ви будете підходити одне одному настільки, наскільки взагалі можна собі уявити".
- Ці побоювання підтвердилися потім, до мене на презентації підходили люди з книжкою, що була обгорнута у газету - для того, щоб читати десь у транспорті.
І потім було таке. Я летів з Харкова на презентацію у Варшаву, і треба було привезти книжок, буквально за місяць розійшлося п'ять тисяч примірників, книжок взагалі не було. І ось із редакторкою видавництва ми пішли шукати книжки, спустилися у їхній фірмовий магазин. Редакторка, яка, власне, і придумала видати цю книжку, підходить до продавця і тихесенько, пошепки запитує: "У вас є "Saint Porno"? Та: "Шо?" Редакторка знову так само тихо перепитує.
І я розумію, що редакторка у власному магазині не може вголос вимовити назву, в якій є слово порно! Отже, думаю дехто не купив цю книжку саме через назву, але багатьох, думаю, це й, навпаки, “завлєкло".
- Розкажи про обґрунтування тієї дівчини, чому вона цим займається?
- У дівчини було дуже багато особистих травм, вона намагалася їх перебороти: через відкритість, емпатію, через пошук нового, через ризик. Від ризику, я думаю, ми всі залежні, але її ризики - це особлива частина її власного формату. Часто питають - як вона сприймала цю книжку? Бо тут теж є величезна частина ризику: зрозуміло, що її хтось впізнає. Думаю, вона погодилася на інтерв'ю, щоб спробувати ще й такий вид ризику. І щоб довести: вона має право на подібний спосіб життя.
Цитата з книги "Saint Porno. Історія про кіно і тіло":
"Усі свої бажання можна реалізувати, якщо дуже цього захотіти. Просто спочатку потрібно їх віднайти серед того непотребу, що нам від народження нав’язують під виглядом благ. Не можна одразу дістати зірку з небес, але необхідно йти своїм шляхом. Виконання чужих мрій нікого ще не зробило щасливим. Усі мріють про щось неземне і недосяжне, а досить опустити власні мрії на землю, і вони стають такими близькими, як власні руки, ти сам їх можеш втілити у життя".
- У книжці нема оцінних суджень, і потім мені часто казали, що це пропаганда порнографії, що є безліч порноакторів, які покінчили життя самогубством. Але ж і безліч військових кінчає життя самогубством, ця кількість більша, ніж у порноакторів, але це не значить, що книжки про військових - злочин.
У цієї історії немає завершення, і це теж дуже цікаво, бо можна відстежити, що станеться з героїнею. Але рівень ризику, що вона досягла у своїх випробуваннях, є дуже великим, навіть критичним.
Цитата з книги "Saint Porno. Історія про кіно і тіло":
"Зрештою, досить велика кількість людей займається проституцією, але боїться самого визначення. Зазвичай беруть просто не грошима, а подарунками, їжею, увагою, можливістю задовольнити якісь свої потреби. Під категорію отримання вигоди в обмін на сексуальні послуги потрапити можуть цілі прошарки населення, але офіційно принизливо - тільки якщо це гроші, і це чітко за секс. Ні, я не заперечую, що для тих, хто стоїть десь на трасі лише через відсутність альтернативи, для тих, хто в сексуальному рабстві, для тих, хто робить це без задоволення, - секс за гроші відрізняється від сексу з тим, кого любиш. Але так можна сказати про будь-що. Столяр, який не любить столярство, робить для свого дому хороші стільці, а для всіх інших - "на, отъ**ись!" Цілком можливо, що столяр - теж заручник своєї професії, такої ж важкої, як і повія, що не любить сексу".
- І все ж таки: у чому полягали її випробування?
- Випробування полягають у сексуальних експериментах. Вона випробовує себе як порноакторка у різних жанрах. А до цього випробовувала себе як модель, до того - як проститутка. Вона кілька разів займалася проституцією, і теж про це розповідає. І все це їй було потрібне, щоб дослідити себе.
Читайте також: Статистика з подорожами в Україні страшна, але у нас є чим зруйнувати стереотипи - Богдан Логвиненко
Цей експеримент - не лише над собою, але й над оточенням. Хто залишиться з нею, хто її підтримає? Як до цього взагалі ставиться соціум? Вона казала: "У мене зриває дах від свободи. Чомусь я постійно думаю про те, що це ненадовго, що от-от усе закінчиться. Ось іще трішки я побуду поганою дівчинкою і знову стану хорошою".
Чи правильно вона вчиняє, чи ні? Вона так само у цьому сумнівається...
Розмовляв Ярослав ГРЕБЕНЮК
