Звірства
в Брюсселі вранці 22 березня почали новий тривожний етап. До цього часу Бельгія була інкубатором джихадизма, а не мішенню безладного, доморощеного тероризму. Мотивація нападу на Єврейський музей в Брюсселі в травні 2014 року, в результаті якого загинули чотири людини, була більш антисемітською, ніж «антибельгійською». І то напад було реалізовано ісламістським радикалом французького походження.
Британський журналіст Джон Лічфілд в статті для The Independent, переклад якої зробив ONLINE.UA, пояснив, як теракти в Брюсселі 22 березня говорять більше про внутрішні проблеми Бельгії, ніж про глобальну загрозу ІДІЛ.
Сьогоднішні атаки - зовсім інші. Обрані цілі були бельгійцями, хоча і явно мали міжнародний характер. Підривники вдарили по американській зоні вильоту аеропорту "Завентем" і станції метро в 200 метрах від штаб-квартири Європейської комісії.
Брюссель став, за різними складними причинами, одним із епіцентрів (якщо не головним) джихадизма в Європі. Як відомо, напади в Парижі 13 листопада минулого року були сплановані і здійснені з Брюсселя. Ватажок терористів, Абдельхамід Абауд, народився в Бельгії. Уцілілий в Парижі зниклий зловмисник, якого захопили минулого тижня, Салах Абдеслам, є громадянином Франції марокканського походження, який провів все своє життя в Моленбеку, районі, що розростається, який на 40% складається з мусульман і простягається на захід від центру бельгійської столиці.
Час атак дозволяє припустити, що мотивом може бути помста за захоплення Абдеслама. Правда ж може виявитися складнішою.
Є вагомі підстави вважати, що Абдеслам переховувався від ІДІЛ останні чотири місяці, як і від бельгійської та французької поліції. Він відступився під час теракту в Парижі 13 листопада. Мережа, яка заховала його під носом у бельгійських спецслужб, мабуть, полягала в основному з розчарованих молодих людей без особливих ісламістських зв'язків.
Напади могли бути проведені зовсім іншою "групою", як демонстрація продовження загрози з боку джихадистів, а не спеціально, щоб "помститися" за Абдеслама.
Усі ці факти вказують, однак, на глибоку і таку, що "загноїлася" проблему в Брюсселі, яка виходить за рамки тривожної радикалізації мусульманської екстремістської молоді у Франції, Великобританії, Нідерландах чи Німеччині. Чому Бельгія? Чому Брюссель? Чому Моленбек?
Є звичайні чинники - безробіття, дискримінація та інші, - які пояснюють відчуження молодих мусульман в інших європейських країнах. У Бельгії вони були активізовані власною розділеною ідентичністю країни, позаяк голандско- і франкомовні жителі віддаляються все далі один від одного протягом останніх двох десятиліть. Більшість мусульманської молоді у Великій Британії чи Франції дійсно вважають себе британцями або французами. Ким себе повинна вважати молодь марокканського походження, яка народилася в Брюсселі? Фламандцями або валлонцями? Або брюссельцями?
Водночас поділ країни в усьому, крім назви, підірвав національні або федеральні установи - в тому числі, поліцію, системи правосуддя та розвідувальних служб. Бельгійські політики тепер думають, в основному з точки зору їх «регіонів» або мовних спільнот, а не проблем в національному масштабі. У різних гілок поліції і служб безпеки ганебно погана комунікація між собою. Ханс Бонт, мер міста Вилворде, в регіоні Фландрія на північ від Брюсселя, одного разу назвав заходи безпеки Бельгії «ідеальним прикладом організованого хаосу».
Країна, яка вважає себе надзвичайно "міжнародною", неадекватно поглинена політикою округів. Додайте до цього той факт, що Бельгія вже давно стала координаційним центром для незаконного продажу зброї, і що її географічне положення робить країну ідеальним стартовим майданчиком для нападу на сусідні країни.
До сьогоднішнього дня ненависть стосовно західних і демократичних цінностей, поширювана в "столиці" Європи, в основному була направлена ззовні. Але у розділеної, зверненої всередину себе Бельгії більше немає імунітету.
