Про слабкі місця України у військовому конфлікті з Росією
на Донбасі, те, що можна протиставити авіації РФ в разі, якщо вона буде застосована, ймовірне майбутнє окупованого сходу країни і проблеми мобілізації в інтерв'ю ONLINE.UA розповів директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець
.
- Як би ви описали нинішню ситуація на Донбасі?
- Зараз ми перебуєваємо в стадії конфлікту низької інтенсивності. Це визначається кількістю особового складу та населення, які втягнені в конфлікт. Хід бойових дій нагадує заморожений конфлікт, подібний Абхазії або Придністров'ю. Позиція української сторони полягає в тому, щоб максимально заблокувати всі можливі напрямки, звідки може йти військова загроза: ОРДЛО (окремі райони Донецької і Луганської областей, окуповані бойовиками і Росією, - ONLINE.UA), кримський, придністровський і білоруський напрями. Це потенційні загрози. Поки РФ не використовує авіацію, Україна здатна блокувати атаки з окупованих районів.
-
Наскільки готова українська ППО до війни з російською авіацією?
- Українська сторона розглядає цей сценарій. Сьогодні кількість боєздатних ЗРС С-300 і ЗРК "Бук" здатні блокувати певну кількість повітряних нападів з російської сторони. С-300 можуть боротися навіть з крилатими ракетами. У нас є потенціал, щоб завдати неприйнятного збитку росіянам. Але коли ми говоримо про довгострокову перспективу, потрібно вирішити проблему розробки і створення власних керованих ракет з існуючих ракетних комплексів і закупівлі більш сучасних комплексів. Це - досить витратна робота, але вона потрібна для створення якісно нового щита повітряної оборони.
Сергій Згурець
- Вибори на Донбасі можливі?
- Це політичне питання. Ті ж Мінські домовленості передбачають, що вибори повинні проходити в безпечних умовах. Це означає взяття українськими силами під контроль кордонів. Росія на це не піде. Тому ситуація патова. Все йде до замороженого конфлікту.
- Яке озброєння використовується учасниками конфлікту?
- Українська та російська сторони використовують переважно зброю радянського виробництва з деякими елементами нового озброєння. РФ використовує зону бойових дій для утилізації застарілого озброєння та відпрацювання нових зразків, у тому числі безпілотних систем. Нам конфлікт дозволяє вдосконалити нові зразки озброєння: легку і важку бронетехніку, засоби зв'язку і безпілотні системи.
- Складається аматорське враження, по новинах, що російська сторона має перевагу в засобах РЕБ...
- Радіоелектронна боротьба - це важливий компонент сучасної війни. Тому що РЕБ впливає на управління військами. За рахунок ефективного РЕБ можна зменшити керованість військ противника. У російської сторони є напрацювання щодо глушіння різних частот. У нас тут проблеми, яким треба приділяти більше уваги.
Це питання обговорюють на високому рівні. Ми закуповуємо окремі системи РЕБ за кордоном. Вони стосуються і наземних військ, і протиповітряних сил. Тут питання не так пошуку технологій, як прийняття системних програм розвитку РЕБ. Є різні системи, РЕБ - це широке завдання. У нас зараз осередкове «затикання» невідкладних ділянок: боротьба з радіостанціями противника, боротьба з безпілотниками РФ і захист вертольотів і літаків. Але оскільки противник використовує нові зразки, то наша РЕБ повинна встигати за технологічними напрацюваннями РФ.
- З безпілотниками теж є проблеми?
- Після війни з Грузією 2008 року РФ зробила ставку на ізраїльські технології безпілотних систем. Прогрес більше у росіян, але він не такий критичний, щоб його не подолати. Інша справа, за останній рік Україна майже нічого не зробила для розвитку безпілотних систем. Зараз є досить обмежена кількість сучасних безпілотників. Це якщо говорити про безпілотники поля бою. Якщо говорити про безпілотники тактичного рівня, які вимагають великих можливостей з дальності і часу перебування в повітрі, ситуація стає критичною для України. Держава не витрачає гроші на розвиток тактичних безпілотників. Поки ми не маємо системних зрушень у державній політиці.
- Мобілізація цього року потрібна чи ні?
- Це залежить від ситуації на фронті. Оскільки кількість контрактників збільшилася, це дає меншу потребу в мобілізації. Якщо ж ситуація на фронті погіршиться, буде оголошена чергова хвиля мобілізації. Але слід розуміти, що мобілізація - це просто збільшення кількості особового складу ЗСУ. У нашому випадку кількість не переходить в якість автоматично. Якість будується на тренуваннях і підготовці. Тому, по-перше, бажано залучати на контракт людей, які були мобілізовані в перших хвилях. У будь-якому випадку, ефективне ведення бойових дій можливо мотивованими і умілими людьми. Кістяк армії треба створювати з контрактників.
Друге: мобілізація повинна бути прив'язана до розвитку загонів територіальної оборони. У таких загонах люди повинні проходити попередню підготовку, щоб ми не повторили ситуацію першої і другої хвиль мобілізації, коли мобілізували людей, які не розуміли і не були готові до того пекла, куди вони потрапили.