Про те, чим небезпечні для України російсько-радянські естрада та серіали, єдиний метод боротьби з російською попсою через громадянський тиск і дві загрози культурної пропаганди ворога в інтерв’ю ONLINE.UA розповів український літератор і громадський діяч Дмитро Корчинський.
- Чим небезпечна російська естрада в Україні?
- Перше: в Україні московська естрада, московські фільми та радянські мультики створюють асоціативну основу для ворожої пропаганди. Тобто вони можуть поширювати на нас свою внутрішню пропаганду, їм не потрібно навіть перекладати смисли. Неможливо боротись із московською пропагандою, коли асоціативна основа пропаганди не ліквідована, вільно поширюється на нашій території. В умовах війни культура – це пропаганда. Їхня пропаганда проти нас, наша – проти них.
Друге: ворожа пропаганда підриває моральний дух нашої армії. Якщо солдат стріляє в них, то образ ворога – абсолютне зло. Так воно і є, ми протистоїмо злу. Але по FM-станціях чуємо пісні ворогів і окупантів. Там зовсім інший образ ворога, вони про любов співають, як все добре. Це підриває дух, в умовах війни недопустимо транслювати сюди російську культуру чи попсу. В цьому полягає небезпека.
- Що робити з ретрансляторами – радіо, телебаченням, меншою мірою, газетами?
- Боротися з ними можна тільки методами громадського тиску. Бо держава не здатна боротись, усі політики залежать від ЗМІ і не хочуть з ними сваритись. Крім того, у нас "ватні" керівники держави, не тільки власники медіа. Вони щиро не розуміють, що тут такого. Ті люди, які торгують з ворогом, ведуть торгівлю з сепаратистами, які не перервали з ворогом дипломатичних відносин, вони не здатні боротись проти московської пропаганди в Україні. Це справа громадянського суспільства. Якщо у нас немає сил палити такі ЗМІ, то треба їх блокувати.
- Російські виконавці різні. Є Наташа Корольова – це один кейс. А є "Машина времени" Макаревича, яка нещодавно виступала в Україні. Як нам ставитись до виконавців, котрих умовно можна назвати ліберальними?
- Це не важливо. Головне, що вони з Москви. Небезпеку становлять як погані культурні прояви ворога, так і добрі. Добрі навіть є більшою небезпекою, ніж погані. Той же Макаревич, може, й не проти України, але все ж їх не можна сюди пускати з концертами. Навіть якщо вони за нас, то хай співають за нас у Стокгольмі, але не в Києві.
- З кого можна брати приклад у таких війнах культури?
- Всі притомні нації обмежують ворожу пропаганду. До останнього часу в Ізраїлі вважалось непристойним виконувати Ріхарда Вагнера на сцені та в ефірі. Вагнер помер до того, як народився Гітлер, але вони вважали, що недопустимо, і все (Вагнер помер 1883 року, а Гітлер народився 1889-го, вважається, що містицизм Вагнера вплинув на німецький націоналізм та націонал-соціалізм, – ONLINE.UA). Здоровий глузд говорить: пропаганда ворога має бути обмежена!
- Чим замінити російсько-радянські продукти на такому ж рівні?
- Зараз ті ж серіали випускаються на значно вищому рівні в Китаї та Туреччині. Ясно, що нашим людям важко сприймати високу якість Голівуду, але турецькі серіали не гірші за московські. Можливо, навіть якісніші, ними й можна замінювати московський продукт.
