З 6 березня армії диванних експертів і любителів прямих телетрансляцій прибуло: в Гаа
зі Міжнародний Суд ООН почав розгляд позову України проти Росії. Позиції української сторони вже піддані критиці всередині країни, російська традиційно поводиться подібно носіям істини в останній інстанції. Так чого ж добивається Україна від своєї агресивної сусідки?
У компетенції Міжнародного Суду ООН - вирішення спірних питань, делегованих на розгляд членами Об'єднаних Націй. Міжнародний Суд ООН створений ще в 1945 році, в процесі формування післявоєнної системи міжнародних відносин. Як і в цілому у Об'єднаних Націй, у нього є помітні проблеми з імплементацією прийнятих рішень.
Україна прагне довести, що Росія своїми діями щодо нашої країни порушила свої міжнародні зобов'язання, переступивши норми Конвенції про боротьбу з поширенням тероризму та Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Усередині країни вже зазвучали голоси, чому в Гаазі не вимагають покарати Росію за агресію проти нашої країни, забуваючи, що Кремль не оголошував нашій країні війну. Навпаки - російські офіційні особи всіляко запевняють в своїх братніх почуттях до України, які ніяка "київська хунта" похитнути не може. Український МЗС вирішив надати суду не лише докази терористичних актів, обстрілів мирного населення і вибухів, а й
дипломатичне листування зі Смоленською площею за три останні роки.
Читайте також
:
Ось це цинізм: у Путіна прокоментували "зброю в шахтах"
Уже можна стверджувати, що в Гаазі засяяла новими гранями зірка заступника міністра закордонних справ Олени Зеркаль, яка очолює українську делегацію. Вона дуже впевнено і аргументовано, зі знанням справи представляє нашу позицію в Міжнародному Суді ООН. Що важливо - добре розуміє писані і неписані правила МС ООН.
Зазначу, що в українському інформаційному та експертному просторі спостерігається стабільна і навіть така, що постійно посилюється, плутанина між самими поняттями Міжнародний Суд ООН і Міжнародний Кримінальний Суд, Римський статут якого Верховна Рада поки так і не ратифікувала. Це не тільки вносить різноголосицю в оцінку, а й впливає на суспільні очікування від процесу в Гаазі.
Цікава особливість: як з української, так і з російської сторін виступають не тільки дипломати і юристи з цих країн, а й іноземні фахівці, яких можна називати професіоналами в галузі права. Тим більш цинічно прозвучали з вуст російської делегації твердження, що
переважну більшість техніки і озброєння сепаратисти на Донбасі... знайшли в шахтах
(очевидно, передбачалося, що ті зможуть захопити склади в Артемівську (Бахмуті), але українські військові зуміли відстояти арсенали). Втім, це не єдине подібне "відкриття", протидіяти яким Україна має намір за допомогою доказової бази. Діаметрально протилежними є підходи і у висвітленні процесу російськими та українськими медіа:
.
Не секрет, що в українському суспільстві сьогодні існує значний запит на швидкі і всеосяжні рішення, здатні змінити ситуацію на краще. На жаль, багато нюансів, які добре зрозумілі громадянам України і не потребують для нас доказів, в очах міжнародної спільноти виглядають не завжди настільки однозначно. Тому вердикт Міжнародного Суду ООН, який
пообіцяв визнати і прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков
, таким каталізатором якісних змін стати не зможе. Та й прогнозувати його сьогодні складно, можна тільки нагадати, що Грузія не зуміла довести в Гаазі факт російський агресії.
За найсприятливішого для України результату Міжнародний Суд ООН визнає порушення Росією згаданих міжнародних конвенцій і може навіть присудити виплатити нашій країні компенсацію, однак впливових механізмів втілення рішення в життя немає. Росія - член Ради Безпеки ООН, що володіє ядерним арсеналом, і здатна навіть не протистояти тиску світового співтовариства, а направляти його на формування всередині РФ образу "обложеної фортеці". Але позитивний вердикт в Гаазі потрібен Україні для зміцнення власних позицій на міжнародній арені і отримання нового стимулу для продовження боротьби з агресором.
Євген Магда, політичний експерт, спеціально для ONLINE.UA
