Парламентарії після численних словесних баталій перейшли до участі в пленарних засіданнях. Правда, легка згода на
звільнення Віктора Шокіна з посади генерального прокурора виявилася першим і поки єдиним реальним кроком по виходу з політичної кризи.
Нагадаю, що ще півтора місяці тому Петро Порошенко заявив про звільнення Шокіна з посади генерального прокурора, прозоро натякнувши Арсенію Яценюку, що тому варто також подати у відставку. Прем'єр-міністр пропустив натяк повз вуха і продовжує дратувати опонентів перебуванням на чолі уряду. За минулий між фактом ініціювання главою держави звільнення і схваленням Верховною Радою цього кроку час Віктор Шокін встиг увійти в самогубний для іміджу прокуратури
клінч з Давидом Сакварелідзе. Звільнення грузинського заступника
стало останньою дією Шокіна в якості генерального прокурора, яка не додала йому популярності.
Завдяки постійному препаруванню в медіа роботи Генеральної прокуратури ми маємо сьогодні значний список з декількох претендентів на пост її керівника. Виконуючий обов'язки генпрокурора Юрій Севрук, Юрій Столярчук, який свідчив про готовність допитати в разі необхідності Джеффрі Пайетта, начальник Управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк, згаданий Давид Сакварелідзе і заступник міністра юстиції Наталія Севостьянова - найбільш очевидні з них, беручи до уваги можливу «темну конячку». Очікувати, що президент змінить процедуру призначення, порадившись з громадськістю на тему адекватності кандидата, можна, але без надмірного ентузіазму.
Міркувати про легке призначення нового начальника ГПУ не доводиться, оскільки звільнення Шокіна на тлі урядової кризи додало цю вакансію в перелік інших, навколо яких ведуться напружені торги. Судячи з того, що Володимир Гройсман почав активно представляти себе громадськості в якості потенційного прем'єра, перелому в діалозі з Арсенієм Яценюком досягнуто. Зворотний бік медалі - розгорнута проти спікера війна в соціальних мережах, де його звинувачують у всіх смертних гріхах ще до голосування за нього в якості прем'єра.
Парламентські фракції перебувають у різному агрегатному стані. БПП після
позбавлення мандатів Миколи Томенка та Єгора Фірсова
повинен продемонструвати чудеса керованості, але поки не поспішає цього робити. «Фронтовики» намагаються зберегти згуртованість, зображуючи розмін прем'єр-спікер як приклад власної жертовності. Поки виходить не надто переконливо. «Самопоміч» упивається власною опозиційністю, яка може дати навіть коротке рейтингове зростання, але далеко не обов'язково спростить Андрію Садовому майбутню президентську кампанію. Юлія Тимошенко демонструє особливості жіночого характеру в політичному вимірі: ввечері понеділка на нараді лідерів фракцій з Петром Порошенком вона погоджувалася увійти в коаліцію, пропонуючи лише не поспішати з написанням програми уряду, щоб уже у вівторок заявити, що входити авансом в нове коаліційне об'єднання не стане. Лідер «Батьківщини» технологічно грамотно намагається розіграти роль захисниці свого базового електорату, що проживає в сільській місцевості та невеликих містах.
У цій ситуації Юлії Володимирівні важливо не переграти, оскільки зайва наполегливість з її боку може спровокувати «зміну третього» для коаліції, адже за епатажністю Олега Ляшка ховаються дещо менші апетити в порівнянні з його колишньою партійною начальницею. У будь-якому випадку парламентаріям не вистачає ще хоча б одного кроку - голосування за прем'єра, щоб продемонструвати незворотність позитивних тенденцій. І справа тут не тільки в нинішньому візиті Петра Порошенка за океан на Саміт ядерної безпеки, а в необхідності реальної боротьби з глибокою політичною кризою.
Євген Магда, політичний експерт, спеціально для ONLINE.UA
