Найбільш складним іспитом для будь-якого новобранця на війні стає перший бій, а запорукою перемоги, за словами добровольця з Білорусі, тут стають сміливість, стійкість та чистота духу.
Про це в інтерв'ю ONLINE.UA розповів білоруський доброволець Ігор Клево з позивним «Лев».
«У бойових діях найважливіше - це перший бій. Це напевно у всіх так. Одна справа, коли ти вчишся стріляти з автомата, інша - коли ти стріляєш, і в тебе стріляють. Коли ти в спортивному залі працюєш в рукавичках, і коли б'єшся голими руками - різниця завжди є», - вважає він.
Доброволець зізнався, що «одна справа, коли є правила, інша - коли правил немає, але, як показав досвід, правила є завжди».
«І перемагає не той, хто краще навчений, а у кого дух чистіше. Я до першого бою себе готував з самого початку підготовки в Нових Петрівцях. Чи вистачить у мене сміливості, чи вистачить у мене духу встояти перед раптовістю бою? Як показав перший бій - вистачило!» - додав він.
Білорус також детально розповів і про свій перший бій, який відбувся, коли його підрозділ потрапило в засідку.
«Нарвалися на засідку. ДРГ засіла в лісопосадці. Так почався перший бій, до якого ми так готувалися. Слава Богу, нервів вистачило у всіх. Ніхто з нас не зробив без команди різких дій, які не запанікував - все було злагоджено. Розгорнулися, наш кулемет заробив, все вискочили з машини», - повідомив Клювко.
За його словами, той момент, коли він зістрибнув з машини, нагадав йому, «як жаба стрибає, повністю плазом упав».
«Розвернувся у напрямку супротивника, відкрив вогонь. Відразу зрозумів, що потрапити, стріляючи лежачи, нереально - противник перебував на височини. Піднявся на коліна, відкрив вогонь. Зрозумів, що потрібно поміняти позицію, поміняв. Пожалів, що підствольний гранатомет в тактичному рюкзаку. Це зайві два кілограми навантаження на автомат ... перезаряджати. Я ніколи не думав, що так швидко можна заряджати, за частки секунди. Далі поставив підствольника ВОГ-25, вистрілив. До мене приєднався Грек, потім снайпер Сімка", - повідав доброволець.
«Лев» розповів, як в їх водія «Лісника» (теж білоруса), «тоді потрапила куля, пробила бронежилет, але, слава Богу, не поранила».
«Друга куля потрапила в колесо - вони хотіли пробити колесо, коли машина розверталася, тоді б вона перекинулася. Але не вийшло ... З часом зрозумів, що стріляю вже, стоячи в повний зріст, насипаю ... Якби не команда "Відступати", думаю, все було б ще цікавіше», - зізнався він.
Воїн запевнив, що той бій «показав багато, показав, як важлива злагодженість».
«І бій закінчився нашою перемогою. Сепаратисти втекли, нам залишилися джип Cherry і озброєння. Вся посадка була залита кров'ю. Валялися криваві ганчірки, салон теж був в крові. Машину кинули, побоялися виїжджати або залишили як мішень - щоб ми по ній стріляли, поки вони йдуть. Був дух перемоги, очі світилися, коли їхали, ми співали Satisfaction Rolling Stones», - резюмував він.
Повний текст
