Протести знову прокотилися по Росії, але Кремль не втрачав часу і намагався їх придушити.
Про це пишуть аналітики американської розвідувально-аналітичної організації Stratfor, переклад матеріалів яких зробив ONLINE.UA.
У понеділок, 12 червня, демонстранти, багато хто з яких відгукнулися на заклики відомого кремлівського опонента Олексія Навального, заполонили вулиці понад 145 міст по всій країні, з вимогами запобігти і припинити корупцію, поліпшити рівень життя і добитися певної форми демократії. Протести підкреслили зростаючу готовність молодих росіян до участі у політичних акціях, а також готовність уряду використовувати масові арешти, щоб боротися з ними. Так як Кремль готується до тривалого виборчого циклу, адміністрація президента Володимира Путіна стурбована захистом своїх позицій на виборах по всій країні. І хоча, недавньої політичної метушні недостатньо для того, щоб змусити Путіна піти у відставку, це стане початком для майбутніх змін на політичному ландшафті Росії.
Влада затримала Навального 12 червня за межами його будинку після того, як він закликав протестуючих в Москві змінити запланований маршрут демонстрації, який повинен був проходити від проспекту Академіка Сахарова до Тверської вулиці. Це велика мальовнича вулиця, яка веде до Червоної площі і Кремля. Мерія Москви видала дозвіл, що дозволяє 15 000 чоловік пройти по проспекту Академіка Сахарова, але Навальний змінив маршрут після того, як чиновники змусили постачальників не надавати аудіо- і відеоустаткування, необхідне для демонстрації. Також була припинена подача електрики до московського Ютуб-каналу Навального, щоб запобігти онлайн-трансляцію демонстрації. Крім того, влада видалила з двох регіональних урядових сайтів документальний фільм Навального, в якому він звинувачує прем'єр-міністра Дмитра Медведєва в корупції. Влада також затримали кілька осіб, деякі з них забарикадувалися в своїх будинках напередодні демонстрації.
Демонстрації стали знаковими як за чисельністю, так за географічним охопленням. Місцева влада в Новосибірську, Казані, Омську, Томську, Іркутську, і в інших місцях за межами Москви, повідомляла про протести, які налічували по кілька тисяч осіб. Такі офіційні оцінки, які, як правило, занижують. Оцінки Москві варіювалися від 5000 до 100 000 осіб. Більшість протестуючих були молодими людьми, що ознаменувало зміну поколінь в Росії.
Заплановані місця проведення демонстрацій 12 червня в Росії
Олексій Навальний організував антиурядовий і антикорупційний протест і призначив його на 12 червня. Протести не захопили всі заплановані місця, як показано нижче, але поточний звіт показує, що демонстрації пройшли в більш ніж 145 містах по всій Росії.
В знак того, що Кремль не має наміру відступати, Росія задіяла сили безпеки по всій країні, зокрема в Москві і Санкт-Петербурзі. Поліція спорудила барикади з мішків з піском і встановила танкові пастки вздовж Тверської вулиці, хоча вони і стверджували, що перешкоди були частиною військових реконструкцій, запланованих до Дня Росії. Поліція також встановила гучномовці уздовж маршруту проведення демонстрації і на прилеглих вулицях, в які постійно повторювали учасникам про те, що їх протест є незаконним, а також попереджали про можливі арешти. У міру того, як протести тривали (на момент написання цієї статті), поліцейські попереджали про те, що вони змушені будуть застосувати сльозогінний газ, якщо натовп буде наближатися до Червоної площі. Як повідомляється, близько 1000 учасників протесту були заарештовані. У поліції напоготові були великі автобуси, щоб забирати затриманих, і надходили повідомлення про те, що поліцейські дільниці переповнені через необхідність обробки арештів. Такий стан в столиці не був одиничним, навпаки, арешти були зафіксовані в більшості міст Росії.
Путін втрачає підтримку
Протести - це ознака того, що на політичній арені країни відбуваються фундаментальні зміни. Масові протести 2011-12 років були викликані деякими подіями в передвиборний період, а деякі фракції отримали тоді фінансову і технічну підтримку з Заходу. Нинішні протести, навпаки, беруть коріння з безлічі глибоко укорінених скарг на корумпований уряд, відсутність демократії і на застійний стан в економіці. Кремль може піти на деякі номінальні поступки для вирішення цих питань, але скарги пов'язані з самою російською системою - це те, що нелегко реформувати. Те, що демонстрації виникли якраз тоді, коли країна вступає в тривалий політичний цикл, а саме: 17 виборів губернаторів, запланованих на вересень, і президентські вибори, призначені на березень, не обіцяє нічого хорошого для Путіна, який, як очікується, буде балотуватися на четвертий термін. Кремль вже відмовився від свого плану щодо сприяння явки виборців, побоюючись, що більшість виборців подасть бюлетені не на користь правлячої адміністрації.
Хоча, нинішніх протестів недостатньо, щоб відсунути Путіна від влади, вони здатні сформувати невеликі перемоги в регіональних гонках і тим самим забрати у нього перевагу. Більш важливим є те, що дух протесту вкорінюється в народі і, незабаром, це зможе підірвати лінію Кремля. У той же час, щоб оцінити ефективність поведінки Кремля і його супротивників, існує ряд ознак, на які слід звернути увагу в найближчі кілька років.
Протестний рух Навального вже показав свою здатність виводити людей на вулиці. Наступне, на що варто звернути увагу, це те, як Навальний і його союзники зможуть співпрацювати і обмінюватися посланнями з іншими опозиційними і протестними рухами, як незалежними, так і системними. Головний суперник Навального серед опозиції Михайло Ходорковський підтримав протести 12 червня, незважаючи на те, що не раз публічно критикував Навального. Ходорковський навіть створив посилання, щоб допомогти зібрати і внести застави за заарештованих демонстрантів. Також, до мітингу приєднався рух проти масштабного проекту по знесенню в Москві.
Тим часом, Комуністична Партія, яка останнім часом набирає популярність, а саме одна з висхідних зірок Андрій Кличков, вносить молодий і свіжий погляд в партію, яка зазвичай складалася з більш зрілих членів. Кличков також висловив свою підтримку Навальному. Відносини між Навальним і Комуністичною Партією, можуть одного разу перетворитися в єдину потужну силу проти Путіна і Кремля.
Повний «набір інструментів» Кремля
У Кремля є безліч «інструментів», за допомогою яких, можна стримати запал протестувальників. Наприклад, уряд планує перекачувати більше грошей в російську економіку шляхом осушення одного зі своїх резервних фондів. Безліч росіян змушені терпіти матеріальні труднощі, незважаючи на те, що країна повільно виривається з рецесії. Додаткове фінансування пенсійного фонду і фонду оплати праці може тимчасово заспокоїти людей, навіть якщо не буде зачіпати глибші економічні проблеми країни.
Кремль може зробити символічний вчинок і звільнити Медведєва за те, що його звинувачують в корупції. Звільнення прем'єр-міністра задобрить багатьох протестувальників, але, в той же час, відкриє двері іншого руху, який сфокусується на більшій «рибі», такий як Путін. Більш того, Кремль намагається відродити патріотизм у молодого покоління, шляхом впровадження стипендій та створення літніх таборів. Поточний протестний рух не є антипатріотичним або прозахідним. Незважаючи на це, Путін намагається привернути увагу до груп, більш дружнім по відношенню до Кремля, хоча і популярність подібних груп пройшла з моменту їх розквіту в середині 2000-х. Кремль стверджує, що військово-патріотичний рух «Юнармія» налічує 100 000 учасників, хоча і багато критики беруть цю цифру під сумнів.
Російський уряд може розправитися з будь-яким начальником або підрозділом безпеки, яке не виконує наказ про придушення протесту. Минулого тижня надійшло безліч повідомлень про те, що в багатьох містах видали дозволи на проведення протестів, незважаючи на накази Кремля. Коли Москва видала свій дозвіл, здавалося, що Кремль прийняв неминуче. Але таке інакомислення по регіонах не можна ігнорувати, і в майбутньому Кремль може замінити цих губернаторів і мерів. Також присутнє занепокоєння, чи зможуть служби безпеки як і раніше боротися з протестами в майбутньому, особливо з такою кількістю молодих учасників-протестувальників. Це одна з причин, по якій Путін створив свою особисту Національну гвардію, яка більш віддана йому, ніж іншим службам безпеки або регіональним лідерам.
У той же час, реакція Заходу на події в російській політиці буде грати ключову роль. Сполучені Штати, Німеччина і Франція відволіклися на власні внутрішні справи. Але у Заходу все ще є стимул посунути адміністрацію Путіна і висунути лідерів опозиції, які вже домінують на політичній арені, такі як Навальний. Хоча Навальний та інші лідери опозиції критикують уряд Путіна, це не означає, що вони підтримують Захід. (Навальний вийшов на сцену серій націоналістичних, анти-мусульманських протестів, але він ще не продемонстрував жодного лояльного ставлення до Заходу чи готовності працювати з ним.) Однак, це зовсім не означає, що цілі Заходу і російської опозиції не зійдуться один раз в майбутньому.
