Волі, який кілька тисяч громадян Білорусі спробували організовано відзначити минулої суботи
, ознаменувався жорсткими діями правоохоронців і фактичною відмовою від "м'якої білорусизації", курс на яку нещодавно взяв Олександр Лукашенко. Втім, і остаточно закручувати гайки до упору білоруський президент поки не буде.
Підготовку до Дня Волі представники влади почали завчасно,
тримуючи з інформаційним супроводом "бойовиків" і опозиційних активістів
. Деякі з них в превентивних цілях не ночували вдома, а то і зовсім виїхали за кордон. Варто зазначити, що влада РБ досить насторожено ставиться до своїх співгромадян, які воюють на боці ЗСУ, і куди спокійніше сприймають тих, хто отримує бойовий досвід в складі загонів сепаратистів на Донбасі. Цей дисбаланс чудово характеризує настрої в МВС і КДБ Білорусі, що вважаються надійною опорою режиму.
Акцентуючи увагу на свій намір не допустити в Білорусі українського сценарію, Лукашенко фактично використовує не стільки заготовки російської пропаганди, скільки доносить сигнал сформованими нею каналами до свого електорату. Не секрет, що в синьоокій республіці перші місця в рейтингу популярності медіа займають російські телевізійні канали, і помітне охолодження відносин між Лукашенком і Путіним не вплинули на цю ситуацію.
Читайте також:
тримання на День Свободи в Білорусі: з'явилася перша реакція Європи
Критичне ставлення білоруської влади до святкування річниці проголошення Білоруської народної республіки виглядає цілком обгрунтованим, оскільки це свято погано вписується в офіційну ідеологічну лінію. Після обрання Лукашенка в далекому 1994 році президентом влада взяла курс на розвиток "білоруської радянської" ідентичності, яка, схоже, влаштовувала значну частину білорусів до останнього часу. Біло-червоно-білий стяг і "Погоня" дратують колишнього замполіта, який більше 20 років перебуває біля державного штурвала.
Варто підкреслити, що падіння курсу білоруського рубля, наслідки якого повинна була згладити грошова реформа, і погіршення рівня життя призводять до того, що на вулиці виходять вчорашні прихильники Лукашенка. Про по-справжньому масовий характер протестів говорити рано, але він поступово обростає соціальною базою - набагато ширшою, ніж у акцій націонал-демократичних сил. "Марші нероб" на цей раз стали фактичним передвісником Дня Волі, задали його тональність і серйозно спантеличили білоруського президента і його оточення.
Загострення відносин між Лукашенком і його співгромадянами збіглося з погіршенням відносин між Мінськом і Москвою. Євразійський економічний союз не виправдовує надій керівництва Білорусі, а енергетичні відносини між двома країнами Росія намагається вивести з формату надання братньої допомоги на траєкторію ведення бізнесу, що не до душі Лукашенкові. Наприкінці 2016-го були показово затримані кілька адептів "русского міра", які публічно доводили відсутність підстав для обговорення білоруської нації як явища.
По правді кажучи, жорсткість дій білоруських спецназівців 25 березня абсолютно не виглядає виправданою, хоча учасникам акцій протесту не звикати до подібного ставлення сил правопорядку. Схоже, на центральних вулицях Мінська та інших великих міст влада вирішувала одразу кілька завдань: силовики доводили, що вони потрібні своєму президенту (той недавно обмовився про можливі скорочення в їх рядах), заодно нагадуючи непокірним, хто в домі господар. Це було показово щодо журналістів, деяких з яких затримали, але при цьому практично не заважали транслювати інформацію про припинення спроб організовано відзначити День Волі.
Лукашенко, як видається, зовсім не горить бажанням повернути собі малоприємний статус "останнього диктатора Європи", тим більше в світлі постійно буксуючих переговорів про врегулювання конфлікту на Донбасі, що проходять в Мінську. Поворот на 180 градусів у відносинах з ЄС може створити проблеми президенту РБ. У цьому контексті йому набагато цікавіше зберегти простір для маневру і не спалювати за собою мости. Ймовірно, наслідком цього підходу стало звільнення багатьох затриманих в День Волі без будь-яких судових санкцій. Тому формальне невдоволення і глибока стурбованість, що пролунали з столиць ЄС, навряд чи серйозно зіпсують відносини з цієї лінії - в них і без того не намічався прорив.
Читайте також
:
и в Мінську показали з висоти пташиного польоту: з'явилося відео
Білоруський президент тим часом продовжує опускатися на геополітичний шпагат. Готовність вести діалог з опозицією виключно за допомогою силовиків грає з ним злий жарт, але у Олександра Григоровича практично немає навичок круглих столів зі своїми політичними противниками. Йому куди звичніше "командувати парадом", хоча згуртованість "коробок" за останній час помітно погіршилася. Простору для політичного маневру у Лукашенка не стає більше - він залишається в очікуванні ініціатив з боку Кремля або Брюсселя. І цей період виснажливого очікування не буде ознаменований демократичними перетвореннями всередині країни.
, політичний експерт, спеціально для ONLINE.UA
