26 жовтня 2021 року в Києві відбулася конференція «Католицько-православні документи та їх рецепція в Україні». Захід може відкрити нову сторінку в міжхристиянських відносинах.
Джерело: Politeka
У рамках заходу українській громадськості були представлені документи Спільної православно-католицької комісії, після чого відбувся круглий стіл за участю голів єпархіальних комісій, експертів, учених і богословів.
Ця подія виступає підтвердженням того, що без Москви процес діалогу та вибудовування співпраці між церквами йде набагато успішніше. Про це писав архієпископ Іов Вселенському патріархові. Його Всесвятість, судячи з усього, почув виражену в тому листі ідею перенести обговорення взаємовідносин православних і католиків візантійського обряду безпосередньо в Україну.
Нагадаємо, Москва десятиріччями позиціювала надумане «питання уніятизму» в якості каменю спотикання на шляху православно-католицького діалогу. Висуваючи цю проблему в якості першочергової на засіданнях Змішаної комісії, митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєв), що представляв Російську Православну Церкву, неодноразово саботував розгляд питань затвердженого порядку денного.
Тепер, після надбання автокефалії Православною Церквою України, Москва й сама не бере участі в роботі комісії, уникаючи спілкування з ієрархами Константинополя. Про взаємовідносини православних і греко-католиків в Україні з боку перших відтепер може і має висловлюватися саме Помісна Українська Церква, а не митрополит Іларіон (Алфєєв) з Москви. І все це відкриває нові можливості для православно-католицького діалогу взагалі.
Можливо, в Україні, як ніде у світі, видно, що цей діалог насправді має великі перспективи. Спостерігається взаємна готовність до співпраці з боку ПЦУ і УГКЦ, проведення їхніми священнослужителями спільних молебнів і панахид, синівське відношення Глави УГКЦ до Вселенського патріарха, і увага до нього та українських греко-католиків загалом із боку патріарха Варфоломія.
Здається, що й взаємини Його Всесвятості та Папи Римського Франциска можна назвати без перебільшення братськими. Лідери православного і католицького світу багато уваги приділяють одним і тим же питанням: захисту довкілля, біженців, переслідування християн і збройних конфліктів. Україна теж посідає важливе місце в діалозі Фанара й Ватикана.
Як країна, в якій йде війна: однією з частих і важливих тем для України є гуманітарна ситуація на Донбасі та в окупованому Криму, і це дуже важливо для привертання уваги міжнародної спільноти, збереження та посилення тиску на агресора.
Проте, особливий інтерес до нашої країни обумовлений не лише цим, але й глобальною присутністю у світі українських греко-католиків і православних, духовною близькістю УГКЦ і ПЦУ як «відкритих» церков і, звичайно ж, унікальною традицією неподіленого Київського християнства.
Недавня конференція може вважатися лише першим пробним етапом, що патріарх Варфоломій і надалі захищатиме міжхристиянський діалог від деструктивного втручання росіян.
