Тривалі травневі свята стають періодом концентрованого впливу Росії на навколишній світ з метою вирішити власні зовнішньополітичні завдання. Кремль робить
ставку на мракобісся, експлуатуючи різні аспекти історії колишнього СРСР.
«Вакханалія колорадських стрічок» - так можна коротко назвати те, що відбувається в російському інформаційному просторі. День Перемоги, який в Радянському Союзі був одним із найпотужніших за ідеологічним наповненням свят, сьогодні поставлено на службу російської влади. Високий ступінь однорідності суспільно-політичних поглядів росіян призводить до уніфікації підходів до подій радянсько-німецької війни, за якими не видно історичної правди про Другу світову. На жаль, в цьому потоці офіціозу дуже мало правди про ту страшну війну.
Росія намагається нав'язати навколишньому світу ряд смислів, тісно пов'язаних з її нинішнім позиціюванням в міжнародних відносинах. «Можемо повторити» - готовність грати мускулами в діалозі з будь-якими іншими країнами, які не визнають грубої сили. «Діди воювали» - акцентування спадковості і природного права користуватися правами переможця. В цьому випадку - поводитися так, як заманеться, без озирання на правила міжнародної пристойності. Заодно за кожного зручного випадку йдеться про «перемогу російського народу», хоча хребет нацизму зламали Об'єднані Нації. Однак згадувати не лише про західних союзників, а й про інші народи СРСР, які брали участь у перемозі над гітлеризмом - моветон для російської пропаганди.
Інформаційна метушня в російських ЗМІ навколо річниці трагічних подій 2 травня в Одесі виглядає показовою, як і тональність ключових лідерів громадської думки. І зовсім не випадково кремлівські куратори випустили в інформаційний простір
головного донецького бойовика Захарченка
із закликом до повстання в Одесі, якому обов'язково прийде на допомогу «русскій мір». Цей інформаційний перформанс органічно вплетений в канву «боротьби з карателями і фашистами», про яку говорять за кремлівським лібрето пропагандисти сепаратистів і відомі російські політологи і телеведучі.
Заодно росіяни намагаються в постмодерністській стилістиці погрожувати Європейському Союзу. Прагнення «Нічних вовків», які давно стали ручними байкерами Путіна, проїхатися по містах Центральної та Західної Європи - це досить красномовна імітація переможного маршу інших машин. Як мінімум, броньованих. У Кремлі логіку «прозорих натяків» давно взяли на озброєння.
Цікаво, що період травневих свят в Росії намагаються використовувати для чергового виправдання за злочин, який змінив хід конфлікту на Донбасі. Йдеться про знищення пасажирського лайнера «Боїнг-777» з 298 пасажирами і членами екіпажу на борту в липні 2014 року в небі над Донбасом. Чим ближче оприлюднення офіційної версії цього злочину, тим активніше діють російські «правдоруби».
Збіг в цьому році православного Великодня і Першотравня не призвів до когнітивного дисонансу в лавах поборників «русского міра». Там вже давно навчилися прикріплювати до формули графа Уварова «православ'я, самодержавство, народність» червоні зірки в необхідній кількості, а глава РПЦ Кіріл тісно інтегрований в державну пропагандистську машину.
Для багатьох громадян держав пострадянського простору російська мова залишається основною у справі отримання інформації про те, що відбувається в світі. Цим активно користуються путінські пропагандисти, раз у раз вкидаючи дезінформацію в багато в чому все ще загальний інформаційний простір. Правда, це не завжди має позитивний для Кремля ефект: наприклад, навіть найближчі союзники з Білорусі та Казахстану відмовилися від використання «георгіївської стрічки» як атрибуту святкування Дня Перемоги.
Є важливий момент, який необхідно враховувати. Заборона на мовлення російських телеканалів в Україні, яка зі зрозумілих причин не діє в ОРДЛО, не здатна повністю вирішити проблему захисту від кремлівського зомбування. Там працює потужна пропагандистська машина, яка використовує всі можливі канали комунікації для донесення власної версії того, що відбувається в світі. Україні, та й іншим європейським країнам, необхідно давати асиметричну відповідь пропагандистським випадам, наприклад, розповідаючи правду про Другу світову як зіткнення двох тоталітарних режимів.
Євген Магда, політичний експерт спеціально для ONLINE.UA
