Місцеві жителі на Донбасі просять бійців АТО «не кидати їх», після того як вони переконалися в тому, що насправді являють собою так звані «російські брати».
Таку думку в інтерв'ю ONLINE.UA висловив священик Української греко-католицької Церкви Микола Мединський (Залізняк), капелан із зони АТО.
«Мене дивувало, що люди (з місцевих на Донбасі - Ред.) не розуміли, що відбувається насправді. Пізніше розуміння прийшло. Але коли ми, наприклад, в лютому 2015 року заїхали до Маріуполя, нас ще зустрічали як ворогів. А у нас ще на машині червоно-чорні прапори були. Доходило до того, що нас по дорозі зупиняли, мало сорочки на грудях не рвали: чого ви прийшли? Ви хочете нашої крові напитися?.. Таке всяке», - згадує Мединський.
«Ось цього я зрозуміти не міг. Тому що мені здавалося, що ідея побудови держави, ідея захисту своєї землі - це такі елементарні істини, зрозумілі навіть малій дитині. Бо, якщо в твій будинок приходить злодій, треба спочатку його вигнати з дому. А тоді вже дивитися, якої шкоди завдано, вирішувати, як нам ставитися до цього», - продовжив священик.
«Але те, що неможливо для людини, - можливо для Бога. Господь завжди спрямовує все на краще. Коли ми вже на Великдень приїхали, буквально через три місяці, ситуація абсолютно була інша. Люди вже в більшості своїй не зустрічали нас вороже. Не скажу, що вітали всі 100% або хоча б 80-90%, але більше половини - так точно. Уже люди не проклинали, а навпаки», - згадує Мединський.
Читайте також
:
ловили на Донбасі офіцерів-росіян, а місцевих жителів "роззомбовували" - командувач сектора М
«Заходиш в магазин - і чуєш щирі вітання, слова "хлопці, не кидайте нас, бережи вас Господь... "Бабусі вже слідом перехрещували, просили берегти себе. І всюди ми чули одне й те саме: "Не кидайте нас". Воно повторювалося, як молитва. "Не залишайте нас...", - продовжив священик.
«Повинен вам сказати, що я від природи - дуже цікавий. Тому намагаюся при першій-ліпшій можливості поспілкуватися з людьми. Тут теж намагався виходити на розмову, щоб зрозуміти, що ж стало рушійною силою для такої кардинальної зміни поглядів. Запам'яталася розмова з продавщицею однією», - розповів капелан.
«Вона розповідала: нас лякали, ми очікували побачити якихось страшних бандерівців, які прийдуть і будуть тут все руйнувати і знищувати. Натомість, каже, ми побачили привітних хлопців з приємною чистою українською мовою, які приходили, віталися: "Добрий день вам" або "Слава Ісусу Христу" (ніяк не могла вона згадати це "якесь християнське вітання"). Розповідає: хлопці були дуже ввічливі. "Візьміть, будь ласка, гроші", "дайте мені ту чи іншу", "до побачення" - і обов'язково з посмішкою. А ми, каже, мали можливість порівняти з тим, що відбувалося по ту лінію фронту, де приходив "російський брат", і всі ці слова ввічливості заміняв удар прикладом в груди», - наводить священик розповідь місцевої жительки.
«Де, в кращому випадку, він брав з прилавка сам, а в гіршому - самі люди повинні були ще скидати в сумку і нести в багажник», - додав священик.
«Ось таким чином змінювалися стереотипи. Патріотизм у кого-то приходить з-за ідеї, у когось - через віру, у когось - через запал, у когось - через економіку, а у когось - через ось таку гірку практику», - розповів священик.
Більше