Про те, як президент Росії Володимир Путін стає смішним, чому Україні не варто вести переговори з його маріонетками, і яка доля чекає окуповані Крим і Донбас в інтерв'ю ОNLINE.UA розповів російський політолог, публіцист і вчений Андрій Піонтковський.
- Яке у вас враження від останньої
?
- Путін демонструє небачений рівень нахабства, коли намагається заперечувати своє патологічне злодійство, зокрема, історію з панамським досьє. Він вигадав свою
легенду про віолончеліста (Сергія Ролдугіна
, - ONLINE.UA), який купує скрипки і віолончелі Страдіварі для бідних російських діточок, вважаючи, що піпл абсолютно все схаває. Піпл, який дресирують в пансіонатах для путінських виступів, дійсно хаває. Але, якщо почитати коментарі на російських ресурсах, часом навіть на системних і близьких до них (влади РФ, - ONLINE.UA), побачимо тенденцію: над Путіним починають більше сміятися, а не боятися.
Не допомагають навіть такі грізні методи, як створення Нацгвардії РФ - сучасної опричнини. Коли над диктатором починають сміятися, то це сама тривожна для нього річ. Йому ж то хочеться, щоб його боялися і власний народ, і весь інший світ. Тому паралельно з "прямою лінією" зрежисували спектакль в Балтійському морі, де
російський винищувач провокував американський есмінець
. І це в не перший раз. В результаті в вечірніх новинах говорили не про ремонт доріг і виплату зарплат "шикотанським рабиням", а про те, як здорово ми знову показали кузькіну мать нерозумним пындосам, як в паніці янкі бігали по палубі, як велика Росія встає з колін.
- Думаєте, був перебір з цим польотом?
- Перший коментар дали американські військові, які вирішили не чекати реакції своїх політиків. Генерал Брідлав, командувач військами НАТО в Європі поставив пряме запитання: російські, ви нам оголосили Третю світову війну? Через кілька годин виступив Джон Керрі (держсекретар США, - ONLINE.UA), а цей символ імпотенції зовнішньої політики американської адміністрації був змушений видавити з себе слова: ми мали право збити цей літак. У перекладі з дипломатичної на загальнодоступний: наступного разу ми його обов'язково зіб'ємо.
В Україні повинні пам'ятати іншу схожу витівку Путіна в квітні 2014 року в Чорному морі, коли проект "Новоросія" був ще в повному розпалі. Тоді відбулася серйозна розмова американського міністра оборони з Сергієм Шойгу (міністром оборони РФ - ONLINE.UA). Американець доніс до російського колеги щось в стилі: якщо ви так хочете помірятися піпіськамі, то ми готові, після чого Путін був явно розгублений. Події в Одесі на початку травня (трагедія 2 травня, в результаті якої загинули більше 40 чоловік, - ONLINE.UA), які були задумані як провокація для виправдання введення російських військ в регіон, не привели до очікуваного результату. А після переговорів з президентом Швейцарії Путін на спільній прес-конференції несподівано залепетав, що і референдум на Донбасі, можливо, не варто проводити.
Провокація російського літака біля військового корабля США. Фото: defense.gov
- Тобто, Путін грає з Заходом до якоїсь межі?
- Так. Однак Путін грає із Заходом не в шахи, а в покер. Тому йому треба весь час піднімати ставки, показувати народу зовнішньополітичні перемоги великої Росії. У Сирію він теж поліз тільки тому, що в Україні провалилися новоросійські плани. Але і в Сирії все звелося до такої ж «Лугандоніі». Путін зрозумів, що якщо він допоможе Башару Асаду взяти Алеппо, то стане заручником його нереальних планів відновити контроль над усією Сирією, тобто повториться Афганістан. Зараз роль «Лугандоніі» в Сирії грає Латакія, де алавіти зможуть зберегти свою владу. Але це теж не дуже велика перемога, а російському глядачеві треба весь час показувати щось духопід'ємне. Путін потрапив у ситуацію, коли йому знову потрібно піднімати ставки.
- Ви сказали, що Путін стає все більш смішним. Чому над Путіним починають більше сміятися, ніж боятися?
- Тому що йому неможливо показати конкретні результати. Він же, як справедливо зауважив Барак Обама, не зовсім тупий. Путін розуміє, що економікою він похвалитися не може. Злодійська путіноміка не працює. Життєвий рівень падатиме, ніякі новації-модернізації неможливі. Значить треба демонструвати зовнішньополітичні перемоги. Але і з ними не дуже виходить. Путін зараз тримається на плаву лише через феноменальну слабкість американського керівництва. Обама - лівак, якого так виховали в Гарварді. Керрі - корисний буржуазний ідіот, за класичним визначенням Леніна. На рахунку цих діячів - всі промахи і поступки Вашингтона диктаторам по Сирії, Ірану та Україні. Однак в американському істеблішменті наростає все більше невдоволення цим курсом.
Вся політика РФ проходить в російському телебаченні. Коли там вже неможливо буде приховувати путінські поразки, всі побачать, що король голий, і в його опочивальню увійдуть люди з табакеркою і шарфиком (саме цими предметами був убитий російський імператор Павло І, - ONLINE.UA). На наступний ранок, як уже не в перший раз в нашій історії, нам скажуть з того ж телевізора, що виявився наш батько не батьком, а сукою! І Путін це розуміє. Тому і пішов на неоопричнину - створення Нацгвардії на чолі з Золотовим. Вона створюється не проти інтелігентів з Болотної площі чи робочих Уралвагонзавода. Вона створюється проти озброєних людей - армії та ФСБ. Проти тих структур, представники яких здатні увійти в його спальню. Він думає, що 400 тисяч опричників Золотова зможуть його прикрити. Але історія показує, що преторіанці частіше скидають диктаторів, ніж їх рятують. Тому він і стає більш смішним, ніж страшним.
- Хто піде перший, Путін чи РФ?
- Тут формула проста: чим довше Путін протримається при владі, тим в гіршій ситуації виявиться РФ і серйознішим буде її розвал. При будь-якому сценарії в сьогоднішніх кордонах Росія не збережеться. Ми ж пам'ятаємо з історії, що сталася у 1917 і 1991 роках. Коли центральна влада падає, імперія розвалюється. Вона регенерується, але вже частково. У 1917 році відпали Фінляндія і Польща. Більшовикам вдалося створити квазірелігію, яка склеїла імперію на певний період. У 1991 році розпався СРСР. Зараз Путін намагається нав'язати пострадянському простору ідею «русского міра». Але це смішно. Ідея "русского міра" не приваблива ні в Україні, ні на Кавказі, ні в Центральній Азії. Та й в Білорусі вона не працює. Той же Лукашенко вже 25 років знущається над московською «елітою», продаючи їй за великі бабки ілюзію «об'єднання». Він не хоче міняти роль диктатора європейської країни на секретаря мінського обкому.
У Росії все частіше жартують над "прямою лінією" Путіна. Фото з соцмереж
Що стосується власне РФ, то, по-перше, Північний Кавказ в серцях і умах росіян і кавказців, особливо молодих, вже не одна країна з іншою Росією.
Друге: йде послідовне економічне і демографічне поглинання Далекого Сходу і Сибіру Китаєм.
Третє: подивіться, як розмовляє з Москвою президент Татарстану (Рустам Мінніханов - ОNLINE.UA). Коли почалося загострення відносин з Туреччиною, то він заявив, що ми ніколи не дозволимо федеральним авантюристам підривати наші братські і добрі відносини з Туреччиною. Процес уже йде. Чим довше Путін при владі, тим меншою виявиться Росія після його падіння.
- Донбас і Крим. Як буде розвиватися ситуація в регіонах?
- Я з перших днів Мінського процесу намагаюся переконати українських колег, що єдиний правильний підхід до «Лугандонії» (окупованим районам Донецької і Луганської областей, - ONLINE.UA) - оголосити ці території тимчасово окупованими і не вступати з кремлівськими маріонетками в жодні переговори. Які там можуть бути вибори під контролем російських військ? Треба сказати: це тимчасово окупована агресором територія України, ми не збираємося зараз повертати її силою, тому що прекрасно розуміємо, що Путін використовує всю міць армії РФ. Українська армія здатна зупинити подальшу агресію, але не може перемогти російську в битві за Донбас. Потрібно чекати. Ці території, так само як і Крим, повернуться після падіння путінського режиму. Потрібно припиняти ігри з Мінськми домовленостями. Ніхто їх не виконає. Путінська Росія не виведе свої війська і не передасть контроль над кордоном. А Україна, я сподіваюся, не піде на зміну своєї Конституції на вимогу Путіна. Йому ж треба заблокувати європейський вектор України. Тому він хоче заштовхнути «Лугандонію» як ракову пухлину в політичне тіло України. Частково йому тут підіграють Меркель і Олланд, які будують свій миротворчий імідж на «Мінську-2». Треба сказати їм прямо: цього не буде, Москва не виконує свої зобов'язання, і ми нічого нікому не винні!
А Крим?
Боюся, що Захід, навіть після падіння Путіна, буде вмовляти Україну погодитися на деякий час на контроль Росії над півостровом.
