Про ситуацію на фронті, "Мінськ-2", умову наступу українських військових, вибори на окупованих територіях, ймовірні дії Заходу та багато іншого в інтерв'ю ONLINE.UA розповів співзасновник християнського батальйону (ротного складу) “Свята Марія”, український публіцист Дмитро Корчинський.
- Призначення Юрія Луценка на посаду генерального прокурора України можна назвати посиленням позицій Петра Порошенка?
- Так, позаяк на нового генерального прокурора України не буде тиснути якась законодавча традиція. Луценко буде готовий на більш різкі кроки в плані розправ з противниками Порошенка, ніж попередній прокурор, бо менше зв'язаний юридичною освітою.
- Новий прокурор допоможе президенту України протягнути всі не дуже популярні речі по статусу Донбасу і місцевих виборах через Верховну Раду?
- Безумовно, новий прокурор допоможе протягувати все, що потрібно. Тиск з боку СБУ та Генпрокуратури - це один з найбільш ефективних важелів тиску з боку президента. Цими двома “руками” можна умовити майже кожного депутата голосувати так, як потрібно.
- Нещодавно президент сказав, що він не виключає місцевих виборів на Донбасі до кінця року. На чому, на ваш погляд, базуються такі заяви?
- Ми вже звикли, що заяви, обіцянки та прогнози президента ні на чому не базуються. Такого роду заяви не будуть заважати наступній заяві через тиждень чи два. Порошенко намагається грати із західними союзниками і Московією. Показує, як йому важко провести вибори цього року, щоб дали ще 500 млн доларів кредиту від МВФ. Насправді американський і європейський тиск буде сильний, вимагають виборів цього року на окупованих територіях.
- Чи вірите ви в те, що українська влада буде пручатися чи бодай робити вигляд, що пручається?
- Досі українська влада не демонструвала ні готовності, ні вміння пручатися. Вона може пручатись тільки в тому випадку, якщо тиск з боку західних союзників буде урівноважений тиском з боку українського народу.
- Як би ви зараз охарактеризували ситуацію на фронті?
Зараз угруповання терористів і федеральних військовослужбовців недостатньо навіть для локального наступу. Вони намагаються весь час турбувати ЗСУ і бодай трошки їх збити з позицій, які були зайняти вдалими діями Збройних сил України за останні півроку. Це позиції в Авдіївці та під Докучаєвськом у “сірій зоні”. Також бувають обстріли для прикриття диверсійних груп.
- Українська сторона може перейти до більш активних дій?
- Сил у ЗСУ зараз вистачає, щоб проводити більш активні дії. Але всі бояться, що у відповідь почне більш активно поводити себе РФ. Всі ми розуміємо, що наказ головнокомандувача на звільнення окупованих територій може бути даний тільки у тому випадку, якщо зміниться ситуація в РФ: смерть Путіна, криза або різка зміна зовнішньополітичної ситуації.
- Треба очікувати на кризу в РФ?
- На жаль. Зараз доводиться вичікувати. Тим більше, суспільство доволі деморалізоване і не готове жертвувати собою заради відновлення територіальної цілісності.
- Як американська сторона буде діяти щодо РФ і України?
- Так само, як і діяли. Американцям немає, куди поспішати, для них це периферійна проблема, далеко не основна. Американці категорично не зацікавлені в розпаді РФ чи серйозній кризі у Кремлі. Водночас, вони не зацікавлені у тому, щоб РФ вела безвідповідальну політику. Американці діятимуть за старовинним китайським рецептом: мудрець здійснює через недіяння і вчить мовчанням.
- ЄС влітку дебатуватиме щодо продовження санкцій, що буде?
- Я так розумію, що вони відмовляться від більшої частини санкцій.
- Як вони це пояснять?
- Їм треба пояснювати це своїм виборцям. А це легко, бо європейський виборець, в умовах не найкращої економічної ситуації, хотів би повернутись на російський ринок, попри те, що і він зменшився. Окрім іншого, можна показувати на українське керівництво, яке не ввело санкцій проти РФ, так як ЄС і США. Україна сама демонструє, що жодної війни з РФ немає, а йде "громадянська війна". Ми не перервали дипвідносини, не оголосили воєнного стану, не перервали економічні відносини і не ввели візовий режим. З формальної точки зору Україна не воює з Росією. Тому в режимі продовження санкцій немає гострої необхідності для ЄС.
- Чому Україна не пішла навіть на такий відносно “травоїдний” крок, як розрив дипвідносин, що не тотожне оголошенню воєнного стану?
- Тому що багато людей, які можуть впливати на цей процес з українського боку, мають бізнес в РФ або бізнес з РФ. Бояться, що постраждає бізнес.
- Нещодавно на південному сході Туреччини збили турецький військовий гелікоптер. Ймовірно, російським ПЗРК “Ігла”. Чи можуть Україна та Туреччина співпрацювати, де наші інтереси сходяться?
- Україна була б зацікавлена у тому, щоб Туреччина, у відповідь на озброєння антитурецьких курдів Росією, відповіла озброєнням північнокавказців. Найкраще, що могли б зробити турки - почати допомагати північнокавказькому спротиву. Ми зацікавлені у виникненні другого фронту на Північному Кавказі.
- Чого зараз не вистачає спротиву Північного Кавказу?
- У них слабкий тил. Багато бійців не можуть знайти надійного місця для того, щоб сховатись. Для них немає надійного тилу ні в Україні, ні навіть у Туреччині. Анкара бійців з Північного Кавказу не видає, але певний дискомфорт створює. Друге: вони потребують грошей і зброї. Третє: кавказці потребують серйозної підтримки на міжнародному рівні. Сьогодні весь північнокавказький спротив автоматично зараховується до ісламістів. Тому країни ЄС, США та РФ співпрацюють в питанні придушення північнокавказького спротиву. Ця політика має бути змінена. Активна позиція Туреччини могла б допомогти.
- Треба вивести кавказців з іміджу ісламістів?
- Так. Це по-перше. По-друге, припинити співробітництво спецслужб США та РФ у питанні придушення кавказців. Америка явно використовує можливості фінансової розвідки, щоб відстежувати рахунки спротиву Північного Кавказу. Це співробітництво має бути зупинено. США мають ставитись до північнокавказьких моджахедів подібно до того, як колись ставились до афганських.
- Що теоретично Україна може зробити?
- Забезпечувати тил бійцям північнокавказького спротиву, надавати притулок, по можливості фінансувати.
