"
ПриватБанк" націоналізований за одну гривню. Повідомлення прес-служби Кабінету Міністрів пізнім недільним вечором напередодні Дня святого Миколая прокотилося соціальними мережами, ставши реперною точкою в багатомісячній епопеї навколо однієї з найбільших фінансових установ країни. Цей крок уряду ще буде обговорюватися експертами в різних ракурсах, ми ж постараємося розглянути його політичний аспект.
Націоналізація великих банків в Україні в останній раз активно проходила під час економічної кризи 2008-2009 років. Тоді, наприклад, став державним Укргазбанк, менеджментом якого впритул зацікавилася Генеральна прокуратура. Аналогічні дії під час масштабної економічної кризи робилися і в інших державах Європи, наприклад, в Латвії за 2 лати (4 долари на той момент) держава стала власником добре відомого в Україні банку Parex. Однак націоналізація такої великої фінансової установи як "ПриватБанк", що має потужний політичний та інформаційний бекграунд, є викликом для української влади.
Якщо озирнутися назад, стає зрозумілим, що рішення переносилося до останнього моменту, проте потреба в міжнародних фінансових ресурсах виявилася сильнішою побоювань щодо складнощів з уже колишніми власниками "ПриватБанку". Їм вдалося створити модель банку, добре відомого мільйонам громадян, запропонувати їм зручну платіжну систему і стати ще в 2014 році одним із символів опору російській агресії. Топ-менеджери банку розповіли про сім інформаційних атак, здійснених на нього за останній час. Однак є й інша правда: експерти стверджують, що для докапіталізації фінансової установи, яка стала державною, знадобиться не менше 100 мільярдів гривень.
Читайте також
:
оловні заяви влади щодо "ПриватБанку" зібрали в одному відео
У цьому контексті зрозуміла позиція Володимира Гройсмана, який довго виступав проти націоналізації "ПриватБанку". Успіхи української економіки під керівництвом амбітного прем'єра поки не надто вражаючі, щоб кинути акумульовані кошти на порятунок потопаючого фінансового гіганта. Однак рішення РНБО стало для уряду директивою, яку необхідно приймати до виконання, навіть ціною очевидних ускладнень бюджетного процесу, і без того не передвіщає тріумфального фінішу.
Логіка розвитку подій очевидна: оскільки власники "Привату" не мали наміру виконувати вимоги НБУ про поповнення статутного фонду свого дітища, державі довелося взяти на себе за нього відповідальність. "ПриватБанк" - занадто великий, щоб бути виведеним з ринку, подібно десяткам дрібніших фінансових установ. Його банкрутство могло обернутися суспільно-політичним вибухом з масштабними наслідками. Президенту і уряду тільки і залишалося, що змінити команду управлінців, щоб зберегти відомий банк на плаву.
У цьому контексті стають зрозумілими не тільки масовані інформаційні атаки на главу правління НБУ Валерію Гонтареву, а й президентське прагнення зберегти її на своєму місці. Прихід держави як власника у великий банк вимагатиме якісно нових підходів (якими повинен зайнятися новий глава правління Олександр Шлапак) від "ПриватБанку" та виваженої лінії від державних органів влади. Валерія Гонтарева стає володаркою малоприємного місця на катапульті, яка спрацює у разі потреби відвести вістря інформаційного удару від президента.
Не менш цікава подальша політична доля Ігоря Коломойського, до останнього часу - провідного співвласника "Приватбанку". Сумніваюся, що на момент обрання головою комісії партійного контролю в УКРОПі він не знав про стан справ у фінансовій установі. Один з найбагатших людей України фактично скинув актив, який перестає приносити фінансові дивіденди, і може захопитися безпосередньо політичною діяльністю в партії, яка занадто зобов'язана йому своїм існуванням. Коломойський залишається в недосяжності для української Феміди і продовжує азартно грати в кішки-мишки з Петром Порошенком. У цьому контексті цікаво, чи є інформаційний нейтралітет медіа, що належать Коломойському, і паралельна короткозорість вітчизняної Феміди умовами здійснення націоналізації.
Перехід на баланс держави "ПриватБанку" - серйозний тест на здатність влади не просто отримати задешево неоднозначний актив, а й ефективно керувати ним. Найчастіше держава програє приватним особам в якості менеджменту, проте в ситуації, що склалася, схоже, націоналізація банку була єдиним можливим виходом з тривалої кризи. І від якості і ефективності зміни адміністрації у фінансовій установі багато в чому залежатимуть не тільки дисципліна платежів, а й суспільно-політична ситуація в країні.
Євген Магда, політичний експерт спеціально для ONLINE.UA
