Newsweek розповів про страх Путіна та війну в Сирії

Війна в Сирії триває вже п'ять років, якщо не більше, і були різні спроби припинення вогню. Практики кажуть, що остання домовленість, яка мусить набути чинності в п'ятницю, 19 лютого, швидше за все, провалиться так само, як і інші.
У своїй статті «Чому Путін хоче припинення вогню в Сирії» для сайту американського новинного журналу Newsweek, переклад якої зробив ONLINE.UA, британський дипломат сер Ентоні Брентон, колишній посол Великобританії в Москві, розповів про те, як він бачить ситуацію в Сирії і позицію Росії в цій війні.
Дипломат пише, що існуюча на Заході думка, що Росія націлена допомогти президенту Сирії Башару аль-Асаду отримати повну перемогу над територіями країни, є помилкою.
Росіяни наполягали на більш тривалому періоді до вступу режиму припинення вогню в силу - вони говорили про місяць на підготовку, що дало б їм достатньо часу допомогти режиму Асада повернути Алеппо - найбільше місто Сирії і колишній торговий центр, - вони отримали всього тиждень, щоб завершити оточення міста.
Але Росія чудово розуміє, що Асаду не одержати того контролю, яким він насолоджувався до повстання 2011 року, особливо над частинами країни, населеними сунітами. Дії Росії в Сирії є актом відчаю проти безсилля Заходу. З того часу, як президенту США Бараку Обамі не вдалося виконати обіцянку і вжити заходів проти використання Асадом хімічної зброї в Сирії в 2013 році, Путін вважає його слабким і некомпетентним.
Малоймовірно, що Росія планує порушення режиму припинення вогню, починаючи з п'ятниці. Асад вже встиг висловитися, що він піде і завоює всю Сирію, але деякі сили опозиції сказали, що не братимуть участі, тож є велика ймовірність, що місцеві сили продовжать боротьбу самостійно. Північний кордон Сирії - ключова зона ризику в сенсі перетворення громадянського конфлікту на міжнародну війну. Турки чітко дали зрозуміти, що не дадуть сирійським курдам контролювати сирійський бік цього кордону. Сирійські курди незвичайні тим, що у них є підтримка, як з боку США, так і Росії, але якщо турки введуть сухопутні війська і кинуть виклик курдам, то ймовірність зіткнення між російськими і турками стає високою. Це може привести до того, що Росія потенційно вступить в збройну конфронтацію з країною-членом НАТО. Відносини між країнами вже стали досить прохолодними після того, як Туреччина збила російський військовий літак в листопаді 2015 року.
Путін вірить, що Росія і Захід повинні працювати спільно проти ісламістського фундаменталізму. Але в той час, як Росія має рацію в наявності спільної мети - ураженні угруповання Ісламська держава - вона не оцінює адекватно, що одна з причин повстання екстремістської загрози в Сирії - це сам Асад. Але вони, втім, готові до переговорів про відхід сирійського президента від влади і, можливо, навіть готові запропонувати йому притулок. Тим часом Захід не цілком визнає аргумент Росії, що, якщо ми позбудемося Асада, то досить імовірним результатом може бути не формування нового уряду, а захоплення території ІДІЛ або однієї з її організацій. Західним державам слід шукати точки дотику з Росією, але американці, а за ними британці і всі інші, відмовляються серйозно говорити про цю проблему. Тому міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров і сказав, що є всього 49% шансів, що режим тиші протримається.
Росія навряд чи відправить наземні війська на підтримку Асада. Росіян все ще переслідують спогади про нещасливу ​​війну в Афганістані, яка тривала з 1979 по 1989. У тоді ще комуністичної Росії була досить сильна різко негативна реакція на ці дії уряду. Частково обережний підхід Путіна до сирійського конфлікту викликаний боязню схожого громадського гніву, якщо кількість жертв буде рости. Російські парламентські вибори заплановані на осінь цього року, і хоча їх виборча система не є такою вже чистою, цього достатньо, щоб народне обурення відбилося, якщо воно досить сильно.
Наразі популярність Путіна лишається високою, частково завдяки зростанню патріотизму після вторгнення в Україну і в Сирію. Але російська економіка потрапила під сильний удар, не так від західних санкцій, як від падіння цін на нафту - це перший раз з приходу Путіна до влади, крім короткого періоду в 2008 році, коли рівень життя в Росії впав настільки низько. Це викликає біль, а один з найбільших страхів Путіна і його оточення - це те, що цей біль перейде в ослаблення їх жорсткої хватки по відношенню до парламентаризму в Росії.