Які заходи уряд Німеччини планує прийняти відносно дезінформаційних кампаній Кремля?
Німеччина зацікавилася пропагандистською російською дезінформаційною кампанією не так давно, зокрема, після сумнозвісної «справи Лізи» в 2016 році. Уряд Німеччини приступив до здійснення ряду нових заходів безпеки, особливо в сфері кібер-безпеки.
Про це пишуть у статті голова програми Kremlin Watch Якуб Янда і журналістка Вероніка Вічова для The Atlantic Council, переклад якої зробив ONLINE.UA.
Читайте також: Україна зробила важливий хід проти російської пропаганди в Криму
У вересні в Німеччині відбудуться вибори. Німецькі військові і розвідувальні агентства будуть забезпечувати безпеку їх проведення, у разі втручання з боку Росії. Також, правлячі представники Християнсько-демократичного союзу Німеччини займаються цим питанням, але через відсутність політичної згоди з представниками Соціал-демократичної партії, Берлін, як і раніше, не може розгорнути повномасштабну стратегію проти російської пропаганди.
Позиція Німеччини щодо Кремля має велике значення. Якщо уряд Німеччини серйозно поставиться до загрози з боку Росії, це посприяє тому, що багато інших членів Європейського союзу будуть приймати такі ж заходи.
Факт існування дезінформаційної кампанії з російської сторони не викликає сумнівів. Багато західних розвідувальних агентств, в тому числі британські та німецькі, публічно закликають приймати дії по відношенню до цієї наступаючої загрози. Проте, уряди деяких європейських країн як і раніше дивуються, коли їх державні установи наражаються на небезпеку.
Команда програми Kremlin Watch витратила кілька місяців, вивчаючи відповіді 28 держав-членів ЄС. В даний час, реакція уряду ЄС на дії Кремля неоднозначна. Більшість європейських країн не заперечують, що російська дезінформаційна кампанія все-таки існує, за винятком Греції та Кіпру, які ведуть себе більш-менш солідарно з Кремлем. Проте, деякі країни ведуть себе пасивно і не вживають серйозних дій для протистояння цій загрозі.
Наприклад, уряд Угорщини, Австрії, Хорватії, Португалії, Словаччини та Словенії рішуче ігнорують проблему з російською пропагандою, хоча більшість з них є постійними цілями російської підпільної діяльності і дезінформаційних кампаній. Є і позитивна сторона: цивільні та громадські організації цих країн часто намагаються протистояти нападкам або, принаймні, підвищувати обізнаність громадськості з цього питання. Але, без реальної участі уряду, мало що можна зробити, щоб усунути цю проблему.
Ірландія вагається через свою географічну дистанції і історичний нейтралітет, в той час як представники Італії та Болгарії придушують спроби поставити питання про національну безпеку на порядок денний. Бельгія як і раніше вважає, що тільки країни-сусіди зі східного боку є об'єктами активних дій Кремля, в той час, як вона в основному зайнята загрозою ісламістського екстремізму. Іспанія і Франція також вважають, що пропаганда ісламістів є більш пріоритетною проблемою.
Ще є група активних країн. Вони використовували анексію Криму, щоб простимулювати такі країни, як Данія, Румунія, Фінляндія, Чехія та Польща, змінити їхнє ставлення і почати розробку практичних стратегій проти активної дезінформаційної кампанії Росії.
Обговорення російських дезінформаційних кампаній в Сполученому Королівстві також були обмежені перед референдумом Brexit. І навіть зараз, британський уряд в основному фокусується на програмах по боротьбі з російським впливом у Східній Європі.
Після вивчення цих реакцій в різних країнах ми визначили чітку тенденцію. Коли уряд нарешті усвідомлює, що загроза російській підривної діяльності стала внутрішньої і потенційно загрожує виборам, вони починають вживати спеціальні заходи. Влада часто звертається до корпорацій, таких як Google або Facebook, за допомогою, але навіть якщо ці компанії несуть якусь відповідальність за надання платформ, які дозволяють поширювати дезінформацію, такі дії не являються панацеєю.
Так само, як і в протистоянні ісламістському екстремізму, тут немає швидкого і легкого рішення. Перший крок - формально визнати загрозу і ввести її в стратегічні документи безпеки країни. Тоді урядам необхідно почати адаптувати свою національну політику до загрози пропаганди, як це зробив уряд Чехії.
Другий крок - виділити значні ресурси для дослідження і вивчення інструментів, які використовує Кремль для впливу на громадськість в даній країні. Завдяки розширеній роботі аналітичних центрів в Центральній і Східній Європі, більшість інструментів і практик Кремля вже широко відомі. Але це не стосується таких країн, як Німеччина чи Франція, в яких практично не проводять систематичні дослідження впливу Кремля.
Третій крок - вчитися у регіонів, які вже стикалися з російським втручанням. Наприклад, у країнах Балтії розроблені інструменти і методи, які можуть бути адаптовані до кожного національного середовища.
Хоча пріоритетом є припинення агресії з боку противника, країнам також необхідно працювати над своєю внутрішньою вразливістю. З досвіду Швеції і Фінляндії можна витягти багато практичних уроків, так як вони працювали над зміцненням загальної стійкості до будь-яких непередбачених обставин. Вони є новачками в запобіганні, навчанні медіа-грамотності і залученні громадян.
Проте, реальним рішенням для Європи було б, якби Німеччина серйозно сприйняла цю загрозу. Якби це сталося, то принаймні дванадцять зацікавлених союзників ЄС з радістю об'єдналися і протистояли б ворожому втручанню Кремля в Європу.
Уряд Німеччини ще має час, щоб знайти дієві заходи, для захисту своєї країни. Як вчить нас історія, ніякі поблажки не подіють на агресора.
Як повідомляв раніше ONLINE.UA, У Європі відмовляються від проектів, пов'язаних з "Північним потоком-2"
