Знаменитий український рок-музикант, лідер культового гурту "Воплі Відоплясова" Олег Скрипка завітав на ефір інтернет-шоу "Double Ять" з ведучим Олександром Лірчуком на ONLINE.UA.
Про те, як змінилися споживачі масової культурі, про історію написання легендарної пісні "Весна", квоти на вітчизняну музику, колег, які виступають в Росії, війну в Україні й те, що він зробив би на місці влади після анексії Кріму Олег Скрипка розповів в ефірі ONLINE.UA.
- В нас є традиція – як тільки людина стає популярною, одразу до неї ставляться як до оракула, хочуть отримати відповіді на запитання, які стосуються не лише музики, а і всього...
- Ти не бачив, як до цього ставляться в Індії - просто на коліна падають. Років 10 тому я був у посла Індії, там були лише індуси, аташе військові. І хтось каже, що я - "український Майкл Джексон"… Вони просто молитися почали.
В них культ, порівняно зі Сходом, у нас все демократично. А от чим далі на захід… Ми обідали зі знайомим, до нас сіла дівчина з кимось, ми поїли, вони пішли потім. І мій друг каже: це був супервідомий чувак у нас. Тож чим західніше, тим менше цього культу.
- Але навіть у рок-музикантів питають про чорні діри, держав ний устр ій, екологі ю. Ти сам думаєш, що це штучний культ , чи вважаєш себе знавцем усього?
- Безумовно, ні, але соціум так побудований, що є люди впливові, і вони впливові по факту – за кількістю лайків, переглядів.
Так суспільство влаштоване - влада дилетантів, тоталітаризм дилетантів. Тому така дилетантська думка популярна, а популізм взагалі у Штатах переміг. Це солодка цукерка. А ми, відомі люди - маніпулятори привабливості.
- Чому саме пісенна діяльність почала створювати таких впливових людей?
- На економіку впливають технології капіталізму. Колись Київ був багатий, у 1913 році був розквіт Російської імперії, що базувався на розвитку України, яка торгувала зерном. Просто харчова промисловість була популярна. Тоді були популярні Лермонтов, Пушкін, Шевченко.
Сьогодні є гарні поети, але вони намагаються співати. Бо це технологічна структура бізнесу – пісня лунає по радіо і заходить у підсвідомість людям. І публіка приходить на концерт. Поезія працює на свідомості, а музика – на підсвідомості. У масовій культурі споживачі стали менш свідомі та більш підсвідомі. Взагалі, це технології соціальної маніпуляції, а музика – це маніпулятор. Іноді позитивний, але частіше - не позитивний.
- Це шаманізм?
- Артист раніше називався лицедієм, тобто ти приміряєш іншу маску.
- Підс еляєш у себе когось?
- Якогось демона, сутність, і це вже шаманізм. Ці технології працюють, сьогодні є цілі інститути.
- У радянські часи був заборонений шаманізм - ти стоїш прямо і не рухаєшся у звичайному костюмі. А в тебе все навпаки - це дійство. Чому тоді це забороняли?
- Бо треба було відділити буржуазну культуру, де Елвіс Преслі стегнами рухав. Наша монументальна культура має бути нерухомою і більш вагомою. Може, не було вміння, а в 70-ті з’явився Леонтьєв, який перший жваво рухався у штанцях в обліпку.
- Коли спілкуєшся з і співаками, які на великій сцені досягли успіху , здається, що вони знають щось , чого інші не знають. Але одна пісня спрацьовує , а інша – ні. Нікому не відомо , чому .
- Я розповім три моїх випадки. Сиджу я в Парижі, і мені в голову нав’язлива мелодія прийшла. Це був 1992 рік. Я написав текст "Весна", і пісня стала популярною. Пізніше я почав займатися фольклором, фестивалем "Країна мрій" і зрозумів, що у фольклорі пісні за тематикою відрізняються: весільні, колядки, веснянки.
І от моя "Весна" написана в законі веснянки. Я про це не знав, і чому вона так спрацювала? Бо це класична веснянка, у підсвідомості українця це є, в ДНК – весна сама не приходить. Люди закликували веснянками весну, тоді весна приходить, і настає пробудження природи. Тобто це конкретно функціонально потрібно, щоб потепліло.
- А у Оззі Озборна теж так - в залежності від сезону?
- Не знаю, але я написав пісню "Світ" – для більшості вона не відома, вийшла в 2000-х роках. Там текст тяжкий, хоча я зазвичай пишу легкі тексти. І в тому тексті – всі випробування 2014-2017 років є, все це пекло, яке ми проходимо зараз. Воно там написано. Ти виходиш в інший простір, вилітаєш у небо і звільнюєшся від випробувань.
А пісня "Рай" тоді ж вийшла: "По безпорадному бутті крокують нелюді-ссавці". Пісні про Україну, про те, що ми живемо в такому бутті, що не можемо вивільнити душу. Навколо нас є такі істоти, які не дають проявити себе як особистість. А мелодія чомусь східна, і там - про Аллаха.
Я сам не міг зрозуміти, чому про Україну написав у східному мотиві. Відбувається бомбардування Сирії, і мені зрозуміло, що вона - наш двійник, який взяв на себе всю важку ношу, приготовану для нас. І розбомбили Сирію, бо хотіли розбомбити нас, але не вийшло. Путінці всі бомби туди викинули, які адресувалися на нас. І коли я зрозумів це, я зрозумів, чому написав цю пісню. Це моє внутрішнє, і це, певно, для інших не вистрелить. Але в мене було таке передбачення.
Читайте також: Росія поклоняється померлим і не може пробачити Україні однієї речі - Антін Мухарський
- Як ти зараз нашу колективну безсвідомість можеш описа ти, що як хмара накопичується над Україною?
- Одна розумна людина дуже давно описала нашу українську ноосферу. Вона сказала, що це вічна боротьба тупості проти справедливості. І якби не наша тупість, ми б розібралися з "руським миром", з корупцією дуже легко. Але ми маємо властивість не піднімати очі до неба чи мінімально аналізувати події, які навколо. Тому соціальні паразити нас муштрують.
- Ти відчуваєш, чи щось у нас змінилося?
- Змінюється, звісно. Мені як співаку дуже близький український контент, який з’явився на радіо, ці квоти. Безумовно, стало більше нашої музики, але в нас чергове випробування актуальності. Ми забрали лайно російське і ставимо нашу музику, але не говоримо про її якість. А головне - не лише стати українським світом, треба бути якісними. А про це ніхто не говорить. Латентний сепаратизм у медіа лишається, і показують, які ми недолугі.
- З’явилася інформація, що в нас хочуть відродити комі сію і з захисту моралі, с касовану в 20 15 році. Увійшов би ти в ц ю комі сію?
- Якийсь "комітет по випіканню пиріжків" - ними можна і отруїти, і оздоровити суспільство, залежно як це зробити. Якщо придумати такий механізм, щоб закривалися ЗМІ, які пропагують цінності нижче пояса, а таких багато, то було б добре.
А якщо це буде навмисне перегинання палки, щоб закрити цей комітет? Це провокація – створюють комітет, який робить псевдорух, говорять, що це погано, і знову пропагують цінності нижче пояса, це значить знову торгувати отруйними пиріжками.
- Україна - єдина серед розвинутих європейських країн, що не має своїх порнозірок і навіть свого порно. Це добре чи ні?
- Це добре, бо традиційні цінності і мораль у нас чомусь не зруйновані кінцево. Чому я зробив вибір стати українцем? Я ним став не "автоматом", це був свідомий вибір: мати моя росіянка, батько - українець. Я був в українському і російському селі. В нашому селі мої родичі зверталися до батьків на "Ви", до дівчат поводилися галантно. А в Росії вже при СРСР у селі був малолітній секс, алкоголізм у 10 років. Я зробив вибір, що хочу бути українцем, і всі пісні українською мовою були. Тобто в нас закладений традиційний моральний кодекс. Звісно, в чистому вигляді його майже не існує, але в базисі є. Тому, може, в нас немає порно, чи, може, ми досі є сателітом російського порно, яке дуже успішне.
- Я думаю, що поки не буде видно в Україні наших людей, які отримують задоволення від сексу, користуючись українською мовою, ми не отримаємо вільної нації.
- Треба починати з мінімального - хоча б щоб у нас книги українською були, на Новий рік передачі українською. Я зробив якісний кліп українською мовою, але тому його не беруть. Думаю, про цю індустрію не треба переживати, це автоматом з’явиться – чи буде влада боротися, чи ні. Коли ми на Хрещатику будемо бачити вивіски українською, тоді ми зрозуміємо, що живемо в Україні. А там російська, англійська, а в Харкові немає української мови взагалі. Тобто нашої держави практично немає, а створювати її потрібно такими засобами.
- Ти використовуєш сцену як трибуну?
- Є мій образ, рокерські і побутові фотографії, іноді я у вишиванці. І у моїй бібліотеці я у вишиванці на 5%, а в Інтернеті - 95%, то вже шароварний образ.
Тобто у людей є попит, і вони самі створюють цю трибуну. Люди мають потребу до ідей, вони ідеалізують і створюють ідола з відомої людини, беруть якусь інформацію від неї. Уникнути цього неможливо.
- А як же відповідальність?
- Треба "фільтрувати базар". Це залежить від журналістів, вони можуть так нарубати заради рейтингу... Тому треба обережно. Але все ти не відфільтруєш, і хтось перекрутить.
- Коли останнього разу хтось щось перекрутив?
- Часто. Показовий приклад: ми випустили альбом "Файно" і багато на прес-конференції говорили. Сиділа молода симпатична журналістка і запитала, чим я раніше зайнявся – музикою чи сексом? І я зрозумів, що це дупа, але музикою, бо з 7 років займаюся цим. І заголовок - "Скрипка займався раніше музикою, ніж сексом" - весь альбом коту під хвіст...
Свіжий випадок – коли вийшов мегахіт "На лабутенах". У нас було 30 років "ВВ", був концерт у Палаці спорту, і "Комсомольська правда" зробила онлайн-конференцію. Було все добре, і мене запитали, як я до цієї пісні ставлюся. Варіант номер один – я тоді ще її не чув. По-друге, війна йде зараз, і це турбує людей. Навіть те, що йде з Росії – чуже, і як би нею всі не захоплювалися, треба своє цінити. Заголовок виходить "Скрипка проти Шнура"… А що скаже Шнур? А він сказав, що Скрипка "сам козел". І весь мій концерт пішов коту під хвіст. А головне - "Скрипка-лабутени", "він заздрить Шнуру" і все.
Олег Скрипка. Фото: Стайлер
- Що робити з Донбасом?
- Нам з тобою? Нічого. Ми можемо щось там зробити? Я можу поспівати, шкарпетки відправити туди, і ми це робимо. А більше ми не можемо. Коли Крим окупували, моїх друзів я поселив у себе на дачі. Вони займаються керамікою, вони митці, відкрили крамницю зараз. Ми робимо, а те, що абстрактно щось хтось має зробити – то на їхній совісті.
- Ти про керівник ів держави?
- Якби я був керівником, я би мав свої шляхи. От, наприклад, ще до Донбасу була окупація, а ми проспали. Треба було діяти. Крим окупували, треба було окупувати Придністров’я, брати зброю і йти на Крим. Я би так робив. І мене, може, зняли б з влади, не дали би це зробити.
Я співав у Донецьку. Там донецькі казали, що це (ті, хто захоплював будівлі та влаштовував сепаратистські виступи навесні 2014 року, - ONLINE.UA) алкаші якісь, а ми робили свою справу, кричали "слава Україні". А що треба було зробити? З Дніпра перевезти 15 чоловік "Правого сектора" і надавати по ср*ці тим чувакам – це було би просто. Але це треба було зробити. А "блокувалося", "не пускали" – це з Києва було рішення. Можна було б будувати теорії.
Тоді ще не було "Градів", а якби не було тих алкашів, що засіли клопами? В тебе на кухні заводяться таргани, і їх треба виводити. А якщо не вивести їх, то потім з’являються щури, і руйнується будинок.
- А якщо в Росії почнуться процеси, пов’язані з розпадом країни, почнеться громадянська війна? І ми муситимемо прийняти біженців - ми готові до такого?
- Ні, не готові. І не треба.
- Якось не по-християнськи...
- А вбивати десятки тисяч українців, за 300 років понищити десятки мільйонів українців – це по-християнськи? В нас слабка економіка, треба просто закрити кордон.
- А що з тими цивільними і мирними людьми?
- Ну, це утопічно. Це нам так хочеться, щоб там таке почалось. Ми ж не Німеччина, яка не може дати собі ради з сирійськими біженцями. Я був там, це велика проблема. А ми не впораємося, в нас соціум і так слабкий, нам цього не треба.
Якщо ми заїдемо в Москву – це нереально. Коли я там був, можна було написати книгу "Москва чеченська" або "Москва азійська" - там азійського населення більше, ніж псевдослов’ян. Ну, є теорія, що росіяни – не слов’яни, і їх менше, ніж сучасних азіатів.
Бо не були заходи вжиті, а в 90-х роках була політика, що Київ лишився незаселений переселенцями.
- Тобто Київ – це "біла пляма " серед Європи, бо багато білих людей?
- Так, але їх і в Європі багато: балти, чехи, угорці. Є політика, але політика успішна, і їх не називають "фашистами". Не треба галасувати через це.
Наприклад, росіяни по-тихому закрили свої сцени та ефіри для українців і мовчки провадять політику. А до нас до цих пір їздять росіяни. Тобто йде "трєндьож", а насправді нічого не роблять.
Читайте також: Українські війська обов'язково проведуть паради і в Донецьку, і в Криму - Айдер Муждабаєв
- Зараз би виступив на російській сцені?
- Це недоречно. Але у нас популярні артисти класно "пєтляють" – от у свій час Ані Лорак погано "пропєтляла" – не пощастило. Потап і Настя "пєтляли", але не змогли гарно. Лобода, Дорн, Монатік класно "пєтляють". Хто класно "пєтляє", того і люблять. Тому Монатік виступає (в Росії, - ONLINE.UA) – молодець, а Ані Лорак – не молодець.
- Коли в тебе останній раз опускалися руки?
- Коли ми довго працювали над сучасним альбомом, зробили кліп, там філософія була, що нове покоління прийшло. Я зробив кліп у стандарті каналу М1, зробили під них роботу, а вони не взяли кліп. І пояснення - це расизм, бо ти українець, і тебе не беруть. І руки опускаються.
Але в мене була перемога на Різдво. Взагалі, Різдво - це відродження, ренесанс, і зараз бум на колядки. На Новий рік смсок немає, на Різдво - купа, бо українці відновили Різдво. І ми зробили в Дніпрі, російськомовному місті, фестиваль "Країна мрій" - всі співають українські пісні. І це неймовірно – публіка прийшла, 6 тисяч людей. І руки піднімаються.
- 6-8 років тому встановлювали Перуна біля музею історії України. Я там був і бачив, що ти носиш хрест і, разом з ти м, Перуна встановлюєш . Хто ти – християнин, язичник , чи ти комбінуєш?
- Це складно, бо тут багато маніпуляції і позерства. Можна бути всередині якоїсь релігії, щиро віруючим, слідувати законам. А є всякі батюшки на "Мерседесах" і так далі.
А можна кокетствувати: Бог єдиний, релігія єдина. Я більше філософ, що вірує в Бога. Церква – це місце, яке підсилює твою віру. Але можна молитися дома.
- У твого Бога ім’я є?
- Немає. Бо Ісус – це символ, а не Бог. У християнстві немає імені. Це, може. і добре, а може - ні. Бо є Шива, Крішна, Ієгова, Аллах, а у нас немає імені.
- За яких обставин ти міг би взяти до рук зброю?
- В ситуації прямої небезпеки, щоб захищати свою сім’ю.
- А війна?
- Моя зброя – пісня. Я поганий стрілець, я близькозорий.
- Ти в 2014 році працював на Кличка як радник?
- Це проект "Андріївський узвіз", який я тоді створив, і він триває. Але він не вдався – на мистецькій вулиці не зробили нічого. Було багато ідей, але нічого не вийшло. І тоді я став радником, але інструментарію не дали. Але ми зробили проект "Різдво", і це велика перемога. Ми виграли битву за Святого Миколая у всіх цих Санта Клаусів, Дідів Морозів, чєбурашок. Ми маємо наші зимові свята.
- Ти в 2010 році став кавалером французького Національного ордену Заслуг. Ним нагороджують тих, хто приніс користь французькій державі. Що ти зробив?
- Це найбільший орден. Його дають людям, які популяризують французьку тему за кордоном. Це не було моєю метою, але ми з ними співпрацювали, багато творили.
- Ти одягаєш всі свої ордени і виглядаєш наче ветеран?
- В мене їх небагато.
- А є українські?
- В мене є медаль "За бойові заслуги" – за творче волонтерство. Я не приділяв цьому увагу.
- Тобто саме від України не маєш жодного ордену?
- Мені Генеральний штаб дав минулого року. Влітку 2014 року ми поїхали в Дніпро, коли це все лише почалося. Поїхали у військову частину з концертом.
На питання "стріляти чи не стріляти" кожен чоловік для себе рішення приймає. І тобі легше стає, що ти допомагаєш. Виявилося, що в тій частині, де ми виступали, був відсоток дезертирства 25%, а після нашого концерту до 3% впав.
Мегаважливо таке робити. Добре, що багато артистів туди їздить, хоч і не дуже відомих, але це нереально важливо. Є багато і просто співаків, кобзарів, фольклористів.
- Війна - це перманентний стан людства, ми приречені воювати завжди? Чи можна жити без конфлікту?
- Дуже важливе питання! Є таблиці внутрішніх станів, і в них є стани, коли в тебе немає боротьби. Ми живемо у стані боротьби протилежностей. І я підозрюю, що світова економіка побудована так, що для нас необхідні війни. Випускати пару потрібно, зайву енергію. Фінансова система так побудована, що є зайві кошти. Нам складно зрозуміти, що є зайві кошти, які потрібно в топку війни скидувати. Для цього створюються зони конфлікту, і потім, коли ми виходимо з конфлікту, у нас розквіт.
- У середні віки від усіх хвороб пускали кров. З нами так само?
- Ми не могли собі уявити, що в нас війна. І нас треба було розкачати на війну, бо ми пасивні і миролюбиві. І росіяни скористалися пасивністю, забрали Крим і Донбас.
Олег Скрипка. Фото: ivona.bigmir.net
- Кажуть, що війна пішла Україні на користь, це так?
- Ми як організм - маємо хронічну хворобу. Це як інфекція - іде загострення, яке призводить до смерті чи до одужання. Тоді ми вичищаємо цей вірус, і після хвороби нам легко, гарно себе почуваємо. В такому розумінні це на користь. Бо ми не можемо подолати цю хворобу. Дітям української літератури не знайти, в ефірі немає нашого контенту, пісень українських немає – це симптоми. І зараз ми чи загинемо як суспільство, чи ми можемо довго так жити і перейдемо у сплячий режим, чи одужаємо.
Читайте також: Ми знаємо, що робити, якщо Росія піде в наступ до Дніпра - музиканти групи Антитіла
- Як можна говорити, що війна йде на користь країні, тим, хто втратив людей на війні?
- Це тяжко. Як лікар, який говорить, що вам краще ампутувати ногу. Просто треба обирати формулювання обережно, і так скільки страждань в Україні. Це пахне цинізмом, його і так багато.
- Коли у вас найближчий концерт?
- У Варшаві гурт "ВВ" продовжує ювілейний тур на честь 30-річчя. Ми в Америці, Лондоні, Парижі, Таллінні. У Варшаві і Таллінні ми вперше. Зараз я готую новий проект з оркестром народних інструментів, роблю програму "Український мегахіт", буду в операх України виступати. Це моя мрія – в академічних залах виступати у вишиванці. Я в Дніпрі в кінці місяця виступаю, що дуже знаково, в Одеському оперному театрі 1 березня виступаю. Зараз готуюсь, репетирую.
