Хоча військова фаза гібридної агресії Росії зараз здійснюється на Донбасі, це не означає, що Кремль вирішив залишити в спокої інші пострадянські держави. Путін і його команда плетуть павутиння керованої кризи, за допомогою якої розраховують домагатися власних цілей.
На минулому тижні українські та молдавські правоохоронці повідомили про розкриття планів замаху на відомого молдавського політика і бізнесмена, сліди якого вели до організаторів в Росії. Жертвою замаху з провокаційним підтекстом повинен був стати Влад Плахотнюк, мабуть, наймогутніша сьогодні в Молдові людина, що має впливо на різні політичні сили.
Цей замах - тривожний дзвіночок в контексті курсу на зближення з Росією президента Молдови соціаліста Ігоря Додона. Глава сусідньої держави має намір у вересні провести референдум про розширення своїх повноважень, який можна розглядати в контексті виборчої кампанії соціалістів, на сьогодні - найпопулярнішої політичної сили в Молдові, що залишається парламентською республікою, де президентські позиції сьогодні не визначають всі вектори розвитку країни.
Читайте також: Путін може напасти на Україну через Білорусь, не питаючи Лукашенка - Безсмертний
Треба сказати, що Молдову, яка випереджає Україну на шляху європейської інтеграції (у неї вже є і безвізовий режим з ЄС, і Угода про асоціацію) більше року струшує банківський скандал, до якого виявилися причетними багато політиків проєвропейської спрямованості. Зникнення з банківської системи мільярда євро - не тільки фінансова катастрофа, а й іміджеве потрясіння для багатьох тамтешніх проєвропейських політиків. Багато молдаван сьогодні працюють в Росії, а їх грошові перекази на Батьківщину створюють запас міцності для економіки невеликої європейської держави. Плахотнюк, якого в Молдові люблять далеко не всі, зацікавлений в європейському векторі розвитку країни, і організатори замаху прекрасно знали про цей факт.
Варто відзначити, що Росія експериментувала з технологіями м'якої сили на пострадянському просторі не тільки за участю Віктора Януковича, але і найбагатшого громадянина Грузії, Бідзіна Іванішвілі і його «Грузинської мрії». Це сьогодні кавказький олігарх веде переважно непублічний спосіб життя, показово усунувшись від справ, а в момент вирішальної сутички з партією Міхеїла Саакашвілі, який вже давно заважає Кремлю, він був активним і наполегливим. Настрої в Грузії після «війни трьох вісімок» навряд чи стануть проросійськими навіть після зміни влади, однак вплив на внутрішньополітичні процеси «мрійники» сьогодні монополізували, про що опосередковано свідчить і активізація Саакашвілі на українській політичній арені - в Грузії колишньому президенту ловити нічого.
Як відомо, Молдова і Грузія, як і Україна і Азербайджан є членами ГУАМ – першої на пострадянському просторі організації без участі Росії. В Азербайджані вкрай гострою залишається проблема Нагірного Карабаху, яку Кремль експлуатує в своїх інтересах, вміло нацьковуючи Баку і Єреван, де вже багато років правлять бал вихідці з невизнаної закавказької республіки. Росія вміло нагнітає напруженість в регіоні, змушуючи конфліктуючі держави витрачати величезні кошти на закупівлю озброєнь, переважно російських.
Читайте також: Путін готує новий військовий удар: західні ЗМІ побачили кілька ознак
Якщо країни ГУАМ в різні періоди своєї історії постраждали від російської експансії, то Білорусь більше 20 останніх років демонструвала лояльність, що часом переходить в запобігливість. Олександр Лукашенко часом дозволяв собі випади на адресу Кремля, але з винятковою прагматичною метою: отримати кредити на більш вигідних умовах або інші докази непорушності дружби, сьогодні офіційний Мінськ перебуває в становищі бідних родичів. Лукашенко навіть дозволив собі публічно заявити, що Росія не зацікавлена в створенні Союзної держави, про яку почали говорити ще в 90-х роках ХХ століття. На цьому тлі і «марші дармоїдів» і прагнення відсвяткувати День Волі білоруською владою були сприйняті як спроби розгойдати ситуацію, на які спецназ реагував надмірно завзято. Парадокс ситуації полягає в тому, що Лукашенко, який замкнув на себе максимальну кількість управлінських важелів, не може бути впевнений у стовідсотковій лояльності виконавців в системі влади - занадто багато з них з різних мотивів клюють з кремлівської долоні.
Перераховані вище факти дозволяють стверджувати, що на пострадянському просторі Росія зацікавлена в насадженні авторитарних моделей управління країною, де на одного лідера замикається максимум впливу. Випадок з Плахотнюком дозволяє не тільки показати рушійні мотиви Кремля - прибирати сильного гравця, щоб затягти країну в безодню кризи, а й підкреслює, наскільки нинішня модель української влади заважає росіянам. Скептичне ставлення громадян України до керівників країни в цьому випадку швидше працює на користь державі. І саме тому від якості українських перетворень залежить не тільки доля нашої країни, а й ситуація на всьому пострадянському просторі.
Євген Магда, спеціально для ONLINE.UA
