Після кількох днів переговорів до хрипу за закритими дверима, український парламент у четвер призначив Володимира Гройсмана, спікера Верховної Ради і близького союзника президента Петра Порошенка, новим прем'єр-міністром України замість Арсенія Яценюка. Вибір не був несподіванкою - суперечки виникли через призначень в уряді - і не є великим кроком вперед.
Редакція газети The New York Times (яка раніше кілька разів жорстко критикувала українську владу, зокрема, Петра Порошенка) в статті «Нова глава для України», переклад якої зробив ONLINE.UA, підвела підсумки української прем'єріади і розповіла про єдиний вихід для Порошенка і Гройсмана.
Відхід Яценюка, колись улюбленця західних союзників України, повинен покласти край внутрішній боротьбі в парламенті між прихильниками екс-прем'єра і Порошенко, яка практично паралізувала уряд. Чвари і бездіяльність відклали отримання $1,7 млрд вкрай необхідного країні траншу кредиту Міжнародного валютного фонду - частини фінансової допомоги в рамках програми розміром в $17,5 млрд, яка залежить від прогресу в проведенні економічних реформ і боротьби з корупцією.
Гройсман повторив стривожені висловлювання західних прихильників України в четвер, коли назвав "корупцію, неефективне управління і популізм» не меншими погрозами для країни, ніж "ворог на сході України", маючи на увазі підтримуваних Росією сепаратистів, які зіграли велику роль в дестабілізації економіки і політики України.
Можна тільки сподіватися, що Гройсман каже щиро і за підтримки Порошенко почне серйозний наступ на затишні зв'язки між правителями і олігархами та культурою корупції.
Але не варто сподіватися на це занадто сильно. Гройсман - це людина Порошенка, який залежить від парламентської коаліції, створеної силами президента і Яценюка ( "Блоком Петра Порошенка" і "Народним фронтом", - ред.), Яка була слабо скріплена їх бажанням уникнути національних виборів (дострокових виборів Ради, - ред.). Порошенко вважає за краще управляти через лояльних людей і приховані угоди; його також заплямувало розкриття так званих панамських документів, згідно з якими він відкрив офшорний рахунок в 2014 році. Багато з міністрів в новому уряді - це пережитки минулого, і Генеральна прокуратура - ключ до будь-якої боротьби з корупцією - як очікується, перейде під управління іншого союзника Порошенко.
Це не означає, що немає ніякої надії. Яценюк залишає після себе деякі гідні законодавчі досягнення. І українці, які продемонстрували готовність до інтеграції із Західною Європою, і виступили проти корупції, залишаються активною силою через громадські організації. Один з їхніх лідерів - Міхеїл Саакашвілі, колишній президент Грузії, якого Порошенко привів на пост губернатора Одеси, і який розвивається як самостійний учасник кампанії по боротьбі з корупцією.
Так починається нова глава в каламутній пострадянській історії України. Гройсман знає, що має бути зроблено, і Порошенко більше не може звинуватити суперника в кабінеті прем'єр-міністра в провалі. Вони знають, що західна підтримка і допомога висять на волосині. Найкращий варіант для них - робити те, що уряд повинен був робити з самого початку.
