24 серпня Укра
їна відзначила 25-річчя своєї незалежності військовим парадом в Києві, на якому виголосив промову президент країни Петро Порошенко. У своєму зверненні до нації глава держави заявив, що
політика України, яка історично склалася і полягала в балансуванні між Росією і Заходом, вже нездійсненна. Замість цього вона буде замінена поточною стратегією інтеграції з рештою Європи.
Але такий підхід може бути не таким вже "незворотнім", як припускає Порошенко, вважають експерти американської приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor. У новому звіті приватної розвідки США, який є в розпорядженні ONLINE.UA, йдеться про те, що майбутнє країни, швидше за все, буде продовжувати формуватися так само, як і в останні чверть століття - під впливом протиборчих Сходу і Заходу.
Радянський Союз формально був розпущений 26 грудня 1991 року. Проте Україна оголосила про незалежність на чотири місяці раніше, всього через кілька днів після невдалої спроби державного перевороту в Москві, який показав розкол в Кремлі. Цей крок України, другий за значимістю в Радянському Союзі після подібних дій самої Росії, дав зрозуміти, що дні СРСР полічені.
Наступні роки для України, м'яко кажучи, були насичені подіями. Вона пережила кілька динамічних і часто руйнівних подій: перехід від комунізму до демократії в 1990-і роки; Помаранчеву революцію 2004 року і Євромайдан десять років по тому. Зараз конфлікт між українськими військами і бойовиками (а також російськими військами, які скоїли вторгнення - ред.) бушує на сході країни, а Крим захоплений РФ. Весь цей час Москва постійно нарощує свої сили в регіоні і вздовж кордонів з Україною.
У зв'язку з цим пересічний українець, вважають американські розвідники, можливо, святкував незалежність країни зі змішаними емоціями, тим більше що немає ніяких гарантій того, що майбутнє України буде більш безпечним, ніж її минуле. Мінським домовленостям і "Нормандській четвірці" до цих пір не вдалося вирішити конфлікт на Донбасі, і прогрес, як в сфері безпеки, так і в політиці, не дуже відчутний. Український народ, розчарований труднощами у вирішенні проблем своєї країни, стає все більш незадоволеним з кожним днем.
Це невдоволення з однаковою ймовірністю можна зустріти як серед жителів Києва і Львова, так і на Донбасі, вважають в Stratfor. Оскільки Україна неодноразово розгойдувалася з одного боку в інший, спочатку схиляючись до відносин з Росією, потім звертаючись в бік Заходу, за останні кілька десятиліть кожна сторона відчула біль "зради". З огляду на посилення поляризації після Євромайдану і військового конфлікту, який розгорнувся згодом, ця біль також супроводжується реальною особистою втратою для багатьох українців (відзначимо, що в звіті очевидно помилково не згадується, що причина війни на Донбасі - не чиєсь невдоволення, а пряме російське втручання, - ред.).
І хоча останні 25 років дали багатьом громадянам підстави для смутку, вони також принесли надію. Незважаючи на внутрішні потрясіння і конфлікт, Україна продовжує залишатися суверенною державою, і це чималий подвиг, якщо враховувати, що 25 років - це найтриваліший в сучасній історії термін, який Україна утримує свою незалежність. До 1991 року нинішня територія України (в різні історичні періоди) перебувала під контролем росіян, поляків, австрійців, німців і турків.
Крім виживання України як держави, її постреволюційна влада також виявилася досить згуртованою за свої перші два з половиною роки перебування в керівництві країною. Побоювання, що українська влада буде повалена проросійськими силами або вкрай правими ультранаціоналістами, не підтвердилися, і нинішній уряд в Києві також не піддався руйнівному поділу, який поставив хрест на його попередниках - владі, що прийшла після Помаранчевої революції. Парламент пережив струс за останній рік з виходом із правлячої коаліції трьох партій і відставкою з поста прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. Але Петро Порошенко зумів зберегти свою позицію і ефективну коаліцію недоторканою.
Насправді влада, що прийшла після Євромайдану, змогла затвердити необхідні законопроекти, в тому числі Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС, які колишній президент Віктор Янукович відкинув, і пакет допомоги в $17 мільярдів від Міжнародного валютного фонду. Успіх реалізації реформ, пов'язаних з цими угодами, був неоднозначним. Проте Україна домоглася прогресу в модернізації податкової системи та енергетичного сектора, а її економіка буде рости в 2016 році після двох років спаду.
У той же час виник позитивний момент в триваючому конфлікті України з Росією: Київ тепер отримує більше політичної та економічної підтримки, а також допомоги в сфері безпеки з боку Заходу, ніж будь-коли за всю свою пострадянську історію. Ця підтримка має вирішальне значення для українського уряду, який прийшов до влади на хвилі прозахідних настроїв, втім, в цьому теж є невизначеність для Києва.
Рішення Великобританії покинути Європейський союз може поставити під загрозу цілі України протидіяти впливу Росії в межах своїх кордонів за рахунок більш тісної співпраці з європейським блоком. У той час, як у Кремля є свої проблеми, Україна добре розуміє, що прагнення Росії показати силу за кордоном традиційно переважало її внутрішні слабкості. Розділений і абстрактний Євросоюз може легко дати Москві можливість зміцнити свої позиції в Україні або експлуатувати вразливі місця Києва.
Поки неясно, що чекає Україну в майбутньому, але можна бути впевненим, що шлях країни як і раніше буде перебувати під впливом і багато в чому визначатися силами за межами її кордонів. Розташування України на "околиці" Європи стало причиною того, що вона була полем битви між Росією і Заходом протягом більшої частини своєї історії, в тому числі, в останні 25 років. По всій видимості, найближчі 25 років, швидше за все, не будуть особливо відрізнятися, оскільки зіткнення Москви і Заходу продовжують розгортатися - як новими, так і вже знайомими шляхами.
