Про те, що значать для України пам'ятні дати в контексті війни з Росією, політичний контекст
перемоги Джамали на Євробаченні, кремлівське перемогобісся і головну відмінність РФ від Європи в інтерв'ю ONLINE.UA розповів український публіцист і філософ Сергій Дацюк.
- З чим пов'язана небувала увага по всій Україні до Дня пам'яті жертв депортації кримських татар?
- Актуалізація теми депортації кримських татар викликана тим, що напередодні цієї дати Джамала виграла Євробачення. Тому в цьому сенсі історична пам'ять про депортацію кримських татар була актуалізована. Для України це має і політичний контекст.
- Як виглядає українська політика в сфері історичної пам'яті?
- Українська політика історичної пам'яті сьогодні стала наслідком українсько-російської війни. Наприклад, річницю депортації кримських татар на всеукраїнському рівні так раніше не відзначали. Ця частина пам'яті була актуалізована під впливом війни. Водночас вона використовується в дискурсі інформаційної війни і, в цьому сенсі, тут теж існує клеймо пропаганди. Ми, попрошу не забувати, країна, яка де-факто воює з РФ. Історична пам'ять про депортацію в цьому контексті - елемент війни.
Сергій Дацюк. Фото: Хвиля
- Як можна порівняти політику історичної пам'яті Євросоюзу і РФ?
- Різниця разюча. По-перше, Європа згадує всі події, позитивні та негативні, в контексті примирення. Негатив не забувають, але в контексті загального досвіду втрат. Це те, що для європейської ідентичності запропонував Юрген Хабермас (німецький філософ і соціолог, - ONLINE UA). Друге: в Росії вигідні речі згадують, а невигідні - ні. Наприклад, моя дружина Ольга Михайлова писала про те, що паради і демонстрації - це виділення і акцентуація на певних речах. Це ознаки гіперідентичності. Нації, які будують гіперідентичності, вдаються до парадів, щоб підкреслити свою перевагу над іншими. У цьому випадку політика історичної пам'яті викривляється, стає неадекватною.
- А в чому різниця?
- Наприклад,
9 травня. Зараз у Росії його відзначають у
же навіть не так, як за радянських часів. Тоді головними святами були революційні дати. 9 травня - продовження травневих вихідних. Зараз в російському варіанті Дня перемоги акцент робиться на націю-переможця. Це не несе ідею примирення в Європу. Росія намагається приватизувати перемогу у війні, відсунути навіть країни, які брали участь у Другій світовій. Це відрізняє РФ від ЄС.
- Іноді можна почути порівняння демонтажу пам'ятників Леніну в Україні з тим, що робить ІДІЛ в Сирії та Іраку, руйнуючи історичні пам'ятники і твори мистецтва. Наскільки виправдане таке порівняння?
- Це незрівнянно. Пам'ятники Леніну не можна називати творами мистецтва. З усіх пам'ятників Леніну на весь (колишній, - ONLINE.UA) СРСР на твір мистецтва можуть претендувати лічені одиниці. Це був пропагандистський символ, який потрібно прибрати. Ленін у нас у негативному контексті. Це не означає, що ми забуваємо про таку людину. Ні. Просто ми знаємо, що Ленін продовжив імперську політику щодо України. У цьому сенсі масові пам'ятники такій людині недоречні на території України. Не думаю, що варто знищувати абсолютно всі пам'ятники, але така велика їх кількість, як залишилася після СРСР, нам не потрібна.
- Яку модель загальної ідентичності будує Євросоюз? Чи можемо ми в неї вписатися?
- Європейці будують свою ідентичність на історичній пам'яті, що важливо і потрібно, але їм явно не вистачає загального уявлення про майбутнє. Бракує футурологічної частини ідентичності. Це виклик і для нас.
