Про спільне коріння і відмінності українців і росіян, те, чому
Володимир Путін та інші представники еліти РФ не визнають політичну відособленість української нації, витоки російського фашизму, питання Криму та багато іншого в інтерв'ю ONLINE.UA розповів доктор історичних наук, російський учений і громадсько-політичний діяч Андрій Зубов.
- В Європі не рідкість споріднені народи: чехи і словаки або чеченці й інгуші. Як правило, адміністративно-політичні «розлучення» вони оформляють мирно. Хто росіяни й українці одне одному?
- Тут є об'єктивні і суб'єктивні моменти. Об'єктивно будь-який серйозний учений скаже, що існував єдиний східнослов'янський субстрат. Це ще до варязького і хазарського завоювань. Потім виникає інша форма - теж єдиний народ, але народ складнішої природи. Він сприймає слов'янську мову, або староболгарську, оскільки це мова богослужіння. Відповідно, давньоруська мова стає офіційною мовою. Всі племена говорять своїми говірками, але офіційно використовують давньоруську. Поступово мова стає більш однорідною.
- Про які етноси можна говорити?
- Русь була сплетінням цілої низки етносів. Слов'яни, нормани, тюрки, половці, угро-фіни і балтійські елементи. Це складна етнічна структура. На Заході ще додалися угорські та польські компоненти. Це складний конгломерат, який зрештою формував те, що називають давньоруським народом. Він як єдине ціле сформувався до татаро-монгольського завоювання XIII століття.
Через 100-150 років після завоювання доля цього народу починає розділятися. Це результат татаро-монгольського завоювання і його наслідків. Західна частина території - сучасні Україна і Білорусь - були відвойовані литовськими князями, а самі західні землі - поляками. Так виникло Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське. Князь Гедимін себе іменував «король литвинів і русинів». А східна частина, Росія або Великоросія, залишилася під владою татар. Ще була Новгородська і Псковська Русь, яка не була під владою татар і не була відвойована Литвою. Вона найкраще зберігала старовинний давньоруський уклад життя, в тому числі і політичний. Однак в ХV столітті Новгород був завойований Москвою. Розвиток східної Русі пішов не через Новгород, а через Москву. Московія протистояла Литві в Східній Європі в боротьбі за спадщину Київської Русі. Якщо минути польський період України, то в XVIII столітті це протистояння завершилося об'єднанням Русі під керівництвом Москви. Це наклало на Російську імперію деспотичні східні елементи, а не аристократичні традиції західної частини Русі.
- Коли можна говорити про наявність вже трьох етносів - білорусів, росіян і українців?
- Як вважає більшість вчених, починаючи вже з ХV століття. Але як різні народи українці і великороси почали розуміти один одного тільки в ХVІІ столітті. Парадокс, але об'єднання під рукою московських царів, коли народи зіткнулися один з одним, привело до усвідомлення «іншості». При цьому не можна говорити, що хтось був або є більш «російський». Однак позаяк імперію створювали за великоруським прототипом, держава намагалася ще з часів Катерини ІІ русифікувати (в сенсі "овелікоросіть") українців і білорусів. Але безуспішно. Русифікація українців і білорусів не вийшла навіть у більшовиків, оскільки тоді народи вже сформували свою культуру і свою самосвідомість.
- А в чому різниця між українцями і білорусами?
- Формування двох етносів замість одного західноруського викликано тим, що Україна після Люблінської унії (1569 року) пішла під Польщу, а нинішні білоруси залишилися з Литвою. Це і призвело до формування двох етносів. В українців, білорусів і росіян спільне минуле. Але зараз це три різні народи. Ці народи можуть жити в мирі або ворогувати, але це споріднені народи. Близькі родичі часто конфліктують сильніше, ніж незнайомі люди. Сьогодні московська влада використовує історичну близькість українців, білорусів і росіян в такому контексті, що це породжує ворожнечу. Хоча, цілком можливо усе це використовувати на взаємне благо і співробітництво.
- Чому вони це роблять?
- Думаю, вони не розуміють часу. Сьогодні вже неможливо когось підкорити або позбавити ідентичності. Я не хотів би вдаватися в дискусії, хто насправді Русь, але те, що українці Київсько-Переяславського Подніпров'я - представники метрополії Русі, це ж ясно. Частина європейської Росії - це те, що поступово опановували метрополією, крім стародавніх міст: Новгорода, Смоленська, Курська, Полоцька. Титул столиці стародавньої Русі належить Києву, тому говорити, що еталонні росіяни живуть в Москві, а в Києві або Мінську зіпсовані - нерозумно.
- Чому в Україні, наприклад, колективна пам'ять зациклена на слов'янських коренях, якось ще сприймають вікінгів, а ось половці, кров яких текла в жилах багатьох наших князів, ніби й не існують в цьому суцільному слов'янстві? Більш того, в Україні до половців скоріше негативне ставлення, як до розбійників і грабіжників.
- Це питання культурної політики. Ясно, що треба пам'ятати всіх, а не тільки обрані племена. Якщо ми візьмемо Рим, там суміш галлів, іспанців, фінікійців - жителів Карфагена. Нічого в цьому поганого немає. Це такий культурний расизм, коли слов'яни або варяги вважаються вищими народами, а половці - нижчими. Говорити, що ми варяги або слов'яни, а не половці або угро-фіни - це даремно. Наприклад, фіни створили прекрасну і ефективну державу, чим східні слов'яни похвалитися не можуть. З цими якостями вибіркової пам'яті треба боротися. Нічого поганого в тому, що у формуванні українців взяли участь половці, а в формуванні росіян угро-фіни я не бачу.
Путін і його оточення помиляються, коли називають росіян і українців "одним народом". Фото: прес-служба Кремля
- Коли ви говорите про історичну єдність росіян і українців - це одне. Коли Путін чи Патрушев говорять про єдиний народ, то це сприймається по-іншому. Навіщо вони роблять такі заяви?
- Я не кажу, що українці і росіяни - один народ. Я кажу, що вони проросли з одного кореня. Уже кілька століть це різні народи. Коли ж Патрушев (секретар російської Ради безпеки і екс-глава ФСБ - ОNLINE.UA) і Путін говорять про це, вони мають на увазі, що українців і білорусів немає, а є одні великороси. Українці і білоруси - зіпсовані великороси. Така помилка робилася і в царські часи. Це від бажання змусити українців і білорусів бути одним народом з росіянами. Логіка імперії - логіка насильства. Наприклад, за часів нацизму в Німеччині не визнавали існування голландців як окремого народу від німців - їх іменували нижньогерманцями (від того, що Нідерланди - це пониззя Рейну). Це було притаманне імперським народам в період імперської хвороби. Німці вилікувалися, у росіян все це ще попереду.
- Кожен український школяр знає, що в XIX столітті були утиски української мови: Емський указ 1876 року і Валуєвський циркуляр 1863 року. На ваш погляд, що відбувалося з росіянами і українцями в XIX столітті?
- Це період національного романтизму, який пережили обидва народи. У цей час народилися не тільки сучасні нації, а й національний шовінізм, в тому числі і нацизм. Російський фашизм теж звідти. До речі, пізній Сталін теж практикував елементи російського фашизму. Згадаймо його слова про російський народ як провідний народ СРСР. У Російській імперії в XIX столітті не було єдиної політики щодо України. Наприклад, Олександр ІІ хотів спочатку розширити права українців: друкувалася Біблія українською, на початку 1860-х двома мовами почав виходити науковий журнал (журнал «Основа» виходив у Петербурзі в 1861-1862 роках, видавався зусиллями Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша та Василя Білозерського - ONLINE.UA). Але почалося польське повстання (1863 року - ONLINE.UA). Олександр ІІ злякався польського націоналізму, а заодно вирішив тиснути і українську національну свідомість. Політика імперського центру була непослідовною. Це треба пам'ятати, але все це повинно вже належати історії та історикам, а не входити в політичний порядок денний. Сьогодні ми - різні народи із загальним минулим і належимо до християнської цивілізації Європи.
- Як Крим і Донбас вплинуть на українську і російську ідентичності?
- Конфлікт триває, говорити рано. Якщо переможе розум, то він в тому, щоб РФ визнала територіальну цілісність України, а українці визнали повні права всіх національних меншин, в тому числі російських, на території України. Це зараз у всій Європі норма. Якщо цього не буде, примирення неможливе. Є росіяни, які говорять: Крим наш, і крапка! Є українці, які говорять: ми повернемо Крим, а всіх, хто проти України, потрібно відправити в Росію в один кінець! Ці позиції тупикові, в них немає перспективи іншої, крім перспективи затяжного і навіть кривавого конфлікту. Якщо ж ми визнаємо територіальну цілісність України і права національних меншин, то у нас може з'явитися перспектива поступового відновлення дружніх відносин між росіянами і українцями.
