Про те, чому Росія скоро перестане бути проблемою для України, кого потрібно боятися Володимиру Путіну, і як швидко війська РФ підуть з Донбасу в інтерв'ю ONLINE.UA розповів російський драматург, публіцист і блогер Володимир Голишев.
- Яка, на ваш погляд, головна причина останніх "маневрів" Кремля: Нацгвардія, бастрикінські ініціативи (зокрема, вважати екстремізмом заперечення результатів незаконного референдуму 2014 року в Криму, - ONLINE.UA)?
- Очевидно, що це показові виступи, мета яких - імітувати підготовку масових репресій. Як і все інше в путінській Росії, всі ці "жахи" виготовлені з пап'є-маше. Замість "путінського НКВД" - просте перейменування внутрішніх військ і деяких інших силових структур. Бастрикінські загрози свідомо нездійсненні. У реальності, можливо, буде сформовано якийсь компактний підрозділ "швидкого реагування". Але з ким воно буде воювати - незрозуміло. Практика показує, що з таких "наближених до тіла государя" військових виходять відмінні царевбивці.
- Чому важлива саме імітація репресій, а не самі репресії?
- «Масові репресії» - відмінна «страшилка»! Тому що ніхто не замислюється над тим, що це означає на практиці. Тим часом, в сучасній Росії немає жодного необхідного компонента для їх проведення. Немає необхідного силового ресурсу. Немає чіткого уявлення про те, кого і навіщо тягнути на плаху. Немає запиту на "велику кров" у населення. Нема нічого. Є тільки крайній переляк Кремля, який вже бачить безодню, в яку падає країна, і безглузда спроба "підстелити соломки". Уявою нинішня політична еліта обділена, тому знову чекає щось на кшталт московського Болота (протестів на Болотній площі, - ONLINE.UA) і київського Майдану. Всі ці нескінченні натяки на "новий 37-й рік" адресовані потенційним учасникам саме таких виступів, хоча ніяких передумов для них немає.
- Чи можливий конфлікт між ФСБ, Нацгвардією і армією? Він Путіну вигідний чи ні?
- Міжвідомчий конфлікт між "чекістами" і "ментами" тягнеться мало не з хрущовських часів. Ясна річ, зараз він максимально загострилася. Є абсолютно необґрунтований міф, ніби ФСБ РФ - спадкоємець КДБ СРСР, і для Володимира Путіна там рідний дім. Все якраз навпаки. Саме тут, як ні в якому іншому місці, Путіну знають реальну ціну. Вона невисока. Директором ФСБ Путін був зовсім недовго. Відзначився тільки одним - злив секс-компромат на генерального прокурора Скуратова (в 1999 році - ONLINE.UA). Надалі значення ФСБ РФ неухильно знижувався. В основному за рахунок передачі її повноважень структурам МВС РФ і Слідчого комітету Росії. Зокрема, весь політичний розшук (те, за що недобрим словом поминають КДБ СРСР) сьогодні знаходиться саме в їхньому віданні.
Бастрикін (глава Слідчого комітету РФ, - ONLINE.UA) і, особливо, командувач Внутрішніх військ генерал армії Золотов (глава новоствореної Нацгвардії, - ONLINE.UA) - люди самого ближнього путінського кола. Подальше зростання їх впливу чекістів не може радувати. Ще більший подразник - кадировські силовики, з яких Золотов в даний момент формує карикатурну "преторіанську гвардію". Рік тому - відразу після вбивства Нємцова - ми вже бачили щось на кшталт "італійського страйку" у виконанні ФСБ РФ, яка до смерті налякала Рамзана Кадирова. Звичайні для такого гучного вбивства слідчі дії стосовно нього виглядали майже як державний переворот. На те, щоб якось врегулювати ситуацію, пішли тижні... Потім було дещо чудернацьке в поведінці ФСБ РФ одразу після аварії літака "Когалимавіа" в Єгипті. Був дивний символічний підпал парадних дверей історичної будівлі на Луб'янці, який не міг бути організований без участі ФСО (Федеральної служби охорони РФ, - ONLINE.UA)...
Загалом, з-під килима постійно лунає якийсь бурчання, летять клаптики вовни, але для того, щоб скласти повну картину того, що відбувається там, цього недостатньо. Думаю, ФСБ РФ була і залишається єдиною силовою структурою, якій Путін не довіряє. Саме з цієї причини реальної загрози вона для нього не представляє. Боятися треба тих, хто поруч. Подушкою душить постельничий, отруту в чашу додає виночерпій.
- Наскільки реалістичною є відправка збройної місії ОБСЄ на Донбас? Про неї говорив Петро Порошенко. Що це означає для вирішення питання по Донбасу, і чи піде Кремль на такий варіант?
- Путін вже схвалив цю ідею в ході "прямої лінії", хоча в березні минулого року, коли Порошенко виступав з цією ідеєю в ООН, російська сторона виступала різко проти. У просторіччі це називається "злив". Очевидно, що Росія в даний момент залишає всі свої раніше захоплені плацдарми, тому що торг з нею вже ніхто не веде, а загроз вже ніхто не боїться. Будь-яка спроба гальмування карається. На поверхні ми бачимо компромат, який перетворює кремлівське угруповання не просто в "корупціонерів", але і у всесвітнє посміховисько. Що саме говориться Путіну і його найближчому оточенню в приватному порядку, ми можемо тільки здогадуватися. Але в тому, що слова ці справляють сильне враження, можна не сумніватися.
В результаті Росія виконує будь-які ультимативні вимоги. Введення миротворців - одне з них. Очевидно, що вийде врегулювання за "югославським сценарієм". Тобто, швидко, рішуче, з мінімальною участю ЗСУ. Втім, і для Кремля є в цьому варіанті свій "втішний приз". По-перше, складати зброю перед блакитними касками не так прикро, як перед "бандерівської хунтою". Але ж сьогодні ВСУ вже у значній мірі готові для силового звільнення Донбасу, і відмова від миротворців може закінчитися для Москви великою ганьбою. По-друге, можна зробити вигляд, що міжнародні збройні посередники - саме те, чого Москва домагалася. Скажуть: "Тепер ми спокійні - фашисти наших людей там НЕ переріжуть. Бери шинель, пішли додому". По-третє, Москву ніхто особливо не питає. Від пропозицій, які їй зараз робляться, вона просто не може відмовитися.
- А як довго Путін може ще тягнути час Донбасом, на ваш погляд?
- Він якраз зараз намагається це робити. Захарченко вже заявив, що буде вважати миротворців "окупантами" і стане з ними воювати. Це старий трюк - смикати своїх маріонеток за ниточки, щоб вони корчили страшні пики. Нікого він давно не вражає. Інструменти тиску на Москву працюють справно. Якщо треба додати пару атмосфер, справа за цим не стане... Загалом, застрягти в дверному отворі у Москви не вийде. Виходити доведеться швидко.
- Зміни в Конституції України, по Мінську-2, неминучі?
- Мені здається, це глибоко другорядне питання. Найвірогідніше, що їх будуть вносити так довго, що вони вже не знадобляться.
- А Крим? Що з його статусом буде?
- У Криму немає жодної проблеми зі статусом. Це українська територія, тимчасово окупована Росією. Відповідно, варіант може бути тільки один - деоккупація. Ключовий момент мінського процесу полягає в тому, що тема Криму виноситься за дужки. "Мухи окремо, ковбаса - окремо", - як любить говорити Путін. Всі можливі заяви про те, що залишити собі Крим як сувенір Москва не зможе, вже зроблені на всіх рівнях. Ніяких причин для хвилювання в українців немає. Врегулювання на Донбасі, де все ще ллється кров, зрозуміло, зараз важливіше. До Криму просто ще не дійшла черга.
- Як буде розвиватися ситуація в російській політиці в період 2016-2018 рр. Путін стане ще раз президентом?
- Якщо Росія до цього моменту все ще збережеться в нинішніх кордонах, а тіло Володимира Путіна буде все ще придатне для присутності в телевізорі, напевно, так. Тому що нічого кращого нескінченної пролонгації того, що є зараз, в Росії придумати неможливо. Рік тому цікавим варіантом можна було визнати відставку Путіна по здоров'ю. В цьому випадку в.о. глави держави Дмитро Медведєв міг спробувати відновити "перезавантаження" у зовнішній політиці і влаштувати "перебудову" у внутрішній. Саме такий план залишив у спадок після себе Примаков (голова уряду РФ 1998-1999 років - ONLINE.UA). Але сьогодні говорити про це пізно. Ніякого майбутнього у Росії в її нинішньому вигляді немає. Тільки сбогодення. Воно непоказне, але зрозуміле. У Росії всі хочуть його максимально продовжити.
- На ваш погляд, до чого потрібно готуватися Україні, враховую ситуацію в РФ?
- РФ спочатку перестане бути проблемою, а потім буде благополучно демонтована, як свого часу Радянський Союз. Нічого трагічного в цьому немає. Ніяких натовпів біженців не буде. У російських регіонах цілком осудне керівництво. Ніяких проблем у відносинах з сусідами в України не буде. Що ж стосується короткострокової перспективи, то Росія буде відходити. Причому набагато швидше, ніж вона це робила раніше.
Олександр Куриленко
