На момент написання цієї статті «припинення бойових дій» в Сирії зазнало майже повної невдачі, і росіяни допомагають кампанії президента країни Башара Асада з повернення Алеппо. Водночас
угода "Мінськ-2" між Росією і Україною все ще більше порушується, ніж дотримується.
У своєму блозі для Атлантичної ради (Atlantic Council), переклад якого зробив ONLINE.UA, старший науковий співробітник Американської ради із зовнішньої політики Стівен Бланк говорить про ультиматум, який Путін висунув НАТО, і те, чому не варто вірити обіцянкам Росії.
В обох випадках (в Сирії і Україні) очевидно, що Москва ніколи не збиралася виконувати положення, під якими вона підписалися. Припинення бойових дій в Сирії ніколи не було таким в реальності, війна проти опонентів Асада тривала, і стало відомо, що президент Росії Володимир Путін запевнив сирійського лідера: «Ми не дозволимо вам програти».
Водночас усе більше представників європейської еліти говорять, що Захід повинен послабити санкції відносно Росії, тому що, врешті-решт, Путін співпрацює із Заходом в боротьбі з тероризмом в Сирії. Але тим, хто бажає послабити або зняти санкції на підставі цієї передбачуваної "співпраці", буде складно навести приклади того, в чому воно полягає, і чому потрібно почати діалог з РФ. Путін ясно дав зрозуміти, що Росія, під його керуванням, не може і не дає обіцянок, які заслуговують на довіру.
На засіданні Ради Росія-НАТО посол РФ Олександр Грушко поставив ультиматум, заявивши, що будь-який крок Альянсу щодо посилення самооборони буде розглядатися Росією як загроза, що виключає переговори, і спонукатиме Москву до звичних «заходів у відповідь». Грушко, таким чином, продемонстрував, що Москва розглядає НАТО як загрозу, і що вона наполягає, щоб НАТО себе не захищало, оскільки такі дії будуть розглядатися як беззастережно провокаційні.
У себе вдома адміністрація Обами знову прийшла в уже, здається, "вроджений" стан замішання щодо цілей Путіна. Посол США в НАТО Дуглас Лут сказав, що подальшого розширення НАТО не буде, тому що це спровокує Росію, і це те, чого Сполучені Штати не хочуть.
Крім демагогії, немає ніякої реальної відповіді на все зростаючу провокаційну поведінку і загрози Росії на адресу НАТО. Путін, схоже, може спровокувати Альянс, скільки йому заманеться; і єдиною ефективною відповіддю залишаться відмови НАТО від якихось вигод і капітуляція перед планами Путіна. Тиск з боку Франції, Німеччини та Італії щодо того, щоб припинити або ослабити санкції, наростає. Європейці тиснуть на Росію значно менше в питанні виконання угод про припинення вогню, ніж на Україну. Мінські угоди не примушують Росію ні до чого, навіть не змушують визнати, що вона перебуває в стані війни з Україною з 2014 року. Це робить український уряд і "сепаратистів" (які, насправді, є російськими нерегулярними військами або регулярними військами, переодягненими, щоб виглядати як нерегулярні) рівними і змушує Україну дати самопроголошеним «державам» на Донбасі суверенітет. Іншими словами, перефразувавши пророка Ісаю, він міг би пророкувати, що «людям, які ходять в темряві, ще належить побачити яскраве світло».
Незважаючи на консенсус в питанні розміщення на територіях східноєвропейських країн-членів НАТО постійних ротаційних сил, Вашингтон і Берлін, побоюючись спровокувати Путіна, мабуть, наклали вето на розгортання постійних військ, за які виступали Польща і країни Балтії. І справді, до цього часу немає хоча б однієї постійно розгорнутої бронетанкової бригади в Європі, що є мінімальною вимогою генерала Кертіса Скапаротті, який вступив на посаду головнокомандувача силами НАТО в Європі. Перед вторгненням в Україну Росія мала явну військову перевагу в Балтійському морі, і вона постійно підтримує свою перевагу там за рахунок створення нових підрозділів і посилення темпу навчань і ядерних розгортань.
Навіть одна танкова бригада буде марною, якщо відбудеться зміна військової обстановки - і це не кажучи про перевагу Росії в артилерії, системах радіоелектронного придушення, а також величезні можливості ракет ППО для ураження надводних кораблів в Балтійському і Чорному морях. Міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич стверджує, що польська армія систематично отримувала недостатнє фінансування, а ситуація в інших країнах Європи ще гірше. Німецькі сухопутні війська недавно зупинили навчання, тому що правила не дозволяють їм працювати понаднормово. 2% ВВП, які Великобританія вклала в НАТО, були досягнуті тільки через «творчий облік». І це нібито провокує Росію?
Справа в тому, що все, що робить НАТО, навіть просто його існування, представляється Росії провокацією, тому що РФ, як сказано в її офіційних документах, заздалегідь передбачає конфлікт з усіма своїми сусідами, незалежно від їх реальної політики. Більш того, вона безтурботно продовжує висувати НАТО ці ультиматуми, відкрито порушуючи власні зобов'язання.
Показово, що російська інтерпретація Ради Росія-НАТО - в тому, що вона показала, що НАТО визнає, що не може обійтися без російського співробітництва. Але для Путіна діалог є лише прелюдією до надання тиску для беззастережного відновлення діалогу з ЄС та ліквідації санкцій, зі збереженням російських завоювань в Україні і свободи дій в Сирії.
Багато неспеціалістів без проблем зараз можуть розшифрувати цілі Путіна в Сирії і Україні. Але, мабуть, наші уряди, поглинені звичною плутаниною і навмисною сліпотою, як і раніше, ходять в темряві і дуже малоймовірно, що на них зійде засліплююче одкровення до літнього саміту НАТО у Варшаві.
