Нещодавно випущена "Концепція
зовнішньої політики Російської Федерації", затверджена Володимиром Путіним на початку грудня, містить деякі цікаві зміни та оновлення. З огляду на, що цей документ відображає стратегічне мислення Кремля і його погляд на міжнародні відносини, дуже важливо сприймати цей текст серйозно.
Про попередження, яке зробив Путін в новому документі, що позначає зовнішню політику його країни, і про зростання загрози ядерної війни розповів фахівець в галузі міжнародних відносин Ніколас Гвоздєв в своїй статті для The National Interest, переклад якої зробив ONLINE.UA.
Той факт, що стратегія готувалася паралельно з президентськими виборами в США, можливо, не випадковий, враховуючи дві його найбільш примітні особливості.
Перша
- це невеликий, але істотний зсув в оцінці можливості застосування ядерної зброї з формулювання "немислима" на "малоймовірна". Хоча концепція не передбачає високу ймовірність обміну ядерними ударами, вона попереджає, що ризик виникнення кризи між ядерними державами збільшується.
Читайте також
:
тін зганьбився з авіаносцем "Адмірал Кузнєцов" з однієї причини - Bloomberg
Друга
- це дуже голосно і ясно переформульовані класичні "вестфальські принципи" (Вестфальський мир в 17 столітті завершив одразу кілька воєн і поклав початок новому порядку в Європі, - ред.) про те, як повинні взаємодіяти один з одним держави на міжнародній арені: на основі абсолютного "невтручання у внутрішні справи один одного". Якщо країна не бажає працювати за цим принципом у відносинах з Росією, Москва залишає за собою право використовувати жорсткі заходи у відповідь на будь-які передбачувані недружні дії.
Можливо, МЗС Росії очікував, що в боротьбі за Білий дім переможе Хілларі Клінтон. Ці два елементи, зокрема, здавалося, призначені для того, щоб дати чітке попередження Вашингтону, що Москва не потерпить ніякого втручання в свої внутрішні справи на основі будь-яких винесених США рішень про невдачі в демократичній практиці або спостереження за дотриманням прав людини.
Росія винесла урок зі свого несподіваного промаху в 2011 році, коли через звернення до гуманітарного принципу "обов'язки надати захист" вона утрималася від голосування за резолюцію Ради Безпеки ООН, яка дозволяла створення безпечних районів і безпілотних зон в Лівії (в результаті був повалений режим Муаммара Каддафі, - ред.). Москва стурбована тим, щоб це не повторилося в майбутньому, особливо якщо така влада буде використовуватися не для направлення військ на патрулювання таборів біженців, а на участь в активних воєнних діях проти уряду тієї чи іншої країни, що заподіює неприємності.
Такі дії також відображають зростаюче небажання РФ прийняти заяви Заходу про те, що внутрішні репресії з боку влади автоматично становлять загрозу для регіонального миру і стабільності. Росія, таким чином, сигналізує собі і іншим режимам, що вона дотримується принципу, що влада має право вживати заходів, щоб захистити себе від загроз - як внутрішніх, так і зовнішніх - і що вона хоче, у міру можливостей, збільшувати витрати підтримуваних Заходом змін режиму.
Зміна в оцінці перспективи ядерної війни відображає зростаючий консенсус серед експертів, що ризик, насправді, збільшується. Вона також узгоджується з мальованим президентом Росії Володимиром Путіним попередженням про те, що Сполученим Штатам необхідно відступити. Після анексії Криму в 2014 році Путін використовував пружину в якості метафори, припускаючи, що триваючий тиск Заходу на кордонах Росії, нарешті, викликав реакцію. Навіть якщо обмін ядерними ударами "малоймовірний", росіяни відзначають, що якщо відносини між Росією і Заходом продовжать погіршуватися, це вже не буде ситуацією за межею можливого.
Але цей документ випущений зараз, в контексті приходу Дональда Трампа в Білий дім. Під час виборчої кампанії цей кандидат і багато хто з його довірених осіб висловлювали припущення, що Хілларі Клінтон, в кінцевому підсумку, спровокує Третю світову війну з Росією, переоцінивши Кремль і перегнувши палицю - можливо, намагаючись створити безполітні зони над Сирією, які призведуть до знищення російських літаків, або ж розв'язавши конфлікт через країни Балтії.
Читайте також
:
Донбасі вже говорять: скільки Путін буде пити нашу кров? - Капелан з АТО
Крім того, Трамп часом припускав, що зовнішня політика США повинна рухатися назад, в напрямку меншого інтервенціонізму і залученості в справи інших держав. Гуманітарне втручання, здається, не варто високо в списку пріоритетів зовнішньої політики нової адміністрації, в той час, як пошук шляхів зниження напруженості у відносинах з іншими великими державами, або, принаймні, з Росією, був запропонований.Тому буде цікаво подивитися, чи врахує нова адміністрація США ці сигнали в рамках свого власного перегляду відносин між країнами. Компроміси або поступки в ряді вжитих раніше підходів - зокрема, подальше розширення НАТО з метою зниження тиску на "пружину" - може увійти в резонанс з новим главою США.
Фокусування відносин на "жорстких" питаннях безпеки (починаючи з запобігання ядерного конфлікту), а не на прогресі Росії в демократизації, поверне політику США назад до стану, який був до 1991 року, і відступить від вимоги, що спрямовувала її з того часу - те, як Росія регулює внутрішні справи країни, має життєво важливе значення для національної безпеки Сполучених Штатів.
