Про свій вклад у забезпечення енергетичної безпеки України з редакцією online.ua у своєму есе поділилася Валентина Левченко, переможниця конкурсу есе серед молоді про енергетичну безпеку, який провів USAID Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ).
Енергетична безпека України — поняття, знайоме кожному українцю. Але сьогодні я буду говорити конкретно про себе.
Для мене, як споживача енергії, енергетична безпека починається з впевненості в тому, що я маю стабільний доступ до енергії та палива, незалежно від того, в яких умовах перебуває моя країна.
Саме зараз моя країна протистоїть енергетично потужному ворогові. Ворогові, який атакує енергетичну систему та прагне послабити її цілісність. Тож питання енергетичної безпеки зараз актуальне як ніколи, ще з моменту отримання незалежності. Всі ті виклики, з якими Україна стикалася, стали поштовхом до реформування та вдосконалення енергетичного сектору. Росія з моменту нашої незалежності вела гібридну війну, щоб послабити Україну. Саме з цих причин Україна продовжує інтегрувати національні енергомережі до європейських мереж операторів систем передачі електроенергії та газу.
Держава кожного дня робить певні практичні кроки для того, щоб укріплювати енергетичну безпеку України, щоб ми з вами могли отримувати енергетичні послуги, потрібні кожному з нас. І тому ми повинні поставити собі запитання, а що саме я можу зробити для того, щоб підвищити енергетичну безпеку моєї країни? Саме його я собі й поставила. Зрозуміло, що на своєму рівні не зможу припинити війну чи розробити закон, який розв’яже всі енергетичні проблеми. Але якщо хочеш змінити світ — почни з себе. Саме цей вислів став поштовх до виконання дій, які можуть допомогти зменшити навантаження на нашу енергетичну систему. І як би це банально не звучало, почати ефективніше використовувати енергію.
Я почала з маленьких кроків: cтала вимикати світло та електроприлади, коли не користуюся ними, частіше використовую природне світло вдень, відкриваючи жалюзі та штори, стала цікавитися темою використання альтернативних джерел енергії та частіше пересуватись на велосипеді.
Ці прості кроки й усвідомлення того, що я можу хоча б трохи зменшити навантаження на нашу енергосистему, додають мені віри в те, що кожен з нас може зробити cвій внесок у зміцнення енергетичної безпеки нашої країни. Наостанок лиш додам, що великі справи починаються з маленьких кроків.
