Оркестр Радості і Щастя Familia Perkalaba 25 грудня випустив альбом "Daraba", що був записаний восени у Карпатських горах. "Дванадцять треків є доказом наповненості світлом, радістю і щастям артистів. Цією емоцією музиканти діляться зі світом вже не перший раз, а постійно. Ця постійність є свідоцтвом майстерності і близькості до того неба і гір, де і робилась ця музика. Попускаймося! Набуваймося! Покаймося!” - йдеться в анотації до альбому.
Олег "Мох" Гнатів, продюсер гурту, у телефонній розмові з журналістом ONLINE.UA розповів про новий альбом та обставини, за яких він створювався.
- Отже, "Дараба" - новий альбом, записаний в горбах...
- Це вже другий запис, зроблений у горбах, перед цим в урочищі під Говерлою був записаний альбом "Argelujah". До цього все йшло, бо Familia Perkalaba — це група, народжена в Гуцулії, існує в Гуцулії і є Гуцулією.
У нас є три райони, де живуть гуцули - Верховинський на Івано-Франківщині, Рахівський на Закарпатті та Путильський на Буковині.
Отже треба було спробувати записатися саме у Гуцулії, в горбах. У жовтні ми жили у Квасах Рахівського району - це суто гуцульске село. Писалися в старій хаті, вона довго стояла порожньою, там ніхто не живе, останнього хазяїна поїзд збив. Багато смертей з цією хатою пов'язано: цього - поїзд порубав, інший замерз у снігу і так дальше.
- Писатися у старій хаті: яка там акустика, що ви використовували для запису?
- Так, це дерев'яна хата, зруб. Купа опцій впливали на фізику звуку. Брівна, просотані вогнем, теплом, прокопчені димом, бо там топили лише дровами - ні газом, ні чимось іншим.
Підніматися до хати треба години півтори, видно внизу, як іде поїзд, і те, що студія була високо над рівнем моря, теж впливало на фізику звуку. Повітря, близькість неба, гори, ліс навколо - це впливало і на фізику звуку, і на свідомість музикантів.
Ось так і випливла "Дараба" (дараба - пліт, збитий із дерев'яних кругляків, - ONLINE.UA).
Гуцули на дарабі, фото: mukachevo.net
Як була студія облаштована? Була вигородка (ми її називаємо "туалетом"), хороший мікрофон, програми. Студія не потрібна насправді - має бути простір, добрий мікрофон і все.
- Ви привезли вже готові пісні і швидко їх записали чи експериментували? Розкажи про процес, я з дитинства любив читати, як працювали в студії The Beatles.
- Якби була можливість, як у Rolling Stones, їхати кудись на острів на Каріби; сідати в студії, довго грати, ці репетиції записувати, а потім витягувати найсмачніші шматки, а потім клеїти і випускати альбом - це одна справа. Але ми завжди робимо по-другому: пишемо пісні, потім біля року це все катаємо, граємо на концертах, а лише потім сідаємо писати.
Пісні по-різному поводяться на концертах, часто вимальовується щось нове. А якщо відразу ж нову пісню записати, потім будеш кожен раз кричати: "Ах, йолкі-палкі, могли б по-іншому зробити!"
Цю програму ми катали, починаючи з вересня 2015-го, з осіннього туру в Європі. Потім возили цю програму по Україні, Польщі і тільки через рік записалися.
- Хто автор пісень, текстів "Перкалаби"?
- Автор - Familia Perkalaba. Неважливо хто вигадав слова, мелодію - важливий результат. На всіх альбомах старої "Перкалаби" теж було таке авторство: Слова і музика "Перкалаба".
І дуже важливо не сплутати, старої "Перкалаби" вже нема, вона пішла в історію. До речі, вже існує зірка Перкалаба, ось у мене диплом висить на стіні; цю зірку зареєструвала і подарувала нам подружка групи, зробила такий сюрприз.
Отже "Перкалаба” вже в історії, а Familia Perkalaba - це наступний крок вперед. І у нас всі кроки ідуть по дорозі вперед - назад не було.
Альбом Familia Perkalaba - "Daraba"
- В альбомі дванадцять пісень, назви такі хороші: "Гоноровий Юра Пєтнюк", "Дідорай", "Голабаба", "Грибар" - які з них ти вважаєш найбільш вдалими?
- Ти знаєш, у мене нема улюблених пісень...
- Так завжди кажуть, що нема :)
- Ну, правда, правда. Чесно. Я не можу вибрати, яка пісня краща, яка гірша. Навіть коли з кліпмейкерами обговорюємо, на яку пісню знімати відео, я кажу: "Ви знаєте, оскільки ви це будете робити, ви виберіть те, що вас найбільше впирає, і тоді у вас найкраще вийде, а я не буду!" Або коли просять на радіо пісні, я даю ввесь об'єм, кажу - вибирайте, що вам більш підходить на ефір. Нема улюблених пісень.
Для мене "Дараба" - дуже потужний альбом, вважаю, там немає жодної пісні, яку можна рахувати "прокладкою".
Якщо брати альбоми, де п'ять бойовиків, а три - прохідні, у нас такого не було.
- Отже яку пісню вибрали на кліп?
- Одне відео вже є, на пісню "Гірлянди". Наш товариш Богдан Кутєпов зняв, а Саса змонтував. І зараз інший режисер вибирає собі пісню на наступний кліп.
Familia Perkalaba - Гірлянди
- Все ж таки хочеться про пісні почути: як вони створювалися, які були поштовхи? Мені це здається цікавим, приміром, читаєш про альбом The Beatles "Revolver" - ця пісня про такі наркотики, ця - про такі...
- Спочатку робиться "риба" - музичний ритм чи пара гармоній. На "рибу" починає складатись текст: ритмічно, метафорично, меседжно.
Робиться спонтанно: є "риба", береться ручка, листок, і пишеться текст, буває, не знаєш наперед, яким буде наступне слово. По-перше, тексти для нас мають велике значення, по-друге, у нас є певний стиль — це "перкалабські тексти". Одна журналістка запитала: "Ну що таке "перкалабські тексти"?" Я кажу: лампочка - це перкалабське слово, а лампочка Ілліча — не перкалабське. У нас максимально асоціативні тексти, максимально мантричні. Складені з образів, але вони ніколи у житті не перетинаються із соціальними речами. Не бачимо у цьому сенсу.
- Тоді розкажи, чим вас там у Квасах напували, годували. Що за люди ще були?
- Годувала сусідка Зіна, вона родичка того чоловіка, що жив у нашій хаті та загинув, у неї п'ятеро чи семеро дітей. Поїла нас самогонкою, перваком. Вони так думають, що первак - то дуже добре, бо найміцніший. Але насправді - це галімий ацетон. Коли робиш горілку, то так звані "голову" і хвіст треба виливати, бо там найгірші речовини. Дуже гарна жінка, годувала нас кулешою, варениками, котлетами, загодовувала дуже сильно. Самогон я той спробував, але потім не пив.
Пили ми пиво, бо внизу, в Квасах, жив чоловік, який пішов у дауншифтінг, ось він і зробив крафтову броварню. А раніше він займався політикою. Молодий чувак, який сказав собі: "Пішли вони, ці йо*ані політики!", переїхав у гори і став варити пиво.
Село Кваси, фото: Ярослав Тюрменко
Я - не пивна людина, я не сильно в тому тямлю, але наш барабанщик, який пиво любить і розбирається, казав, що то дуже гарне пиво, використовується багато цікавих технологій. Там є ресторанчик "Гагарін та Бокораш". Ми там для людей, на знак подяки, зіграли концерт. Там зображення Гагаріна на емблемі висить, я запитав: "А чому Гагарін?" Мені розказали, що раніше у Квасах був санаторій, де в совєцькі часи лікувалися космонавти.
- Люблю подібні місцеві легенди. Я 2008-го був у Підкамені на Львівщині, там є прекрасний цвинтар та домініканський монастир ХV століття. І ось місцевий мені розказував, що під час Першої світової війни при монастирі був шпиталь, і там після поранення одужував молодий Гітлер. Причому він так розповідав - з гордістю за свій край!
- А теж подібне було. Знімали кліп в горах, бабка нам носила молока. Я з нею розговорився, вона розповіла, що бачила Гітлера. Її у війну угнали були в Німеччину, і на завод, де вона працювала, приїздив Гітлер, подивитися на виробництво. І ця жінка бачила Гітлера.
Це підтверджує цю теорію шести рукостискань - кожний може знайти людину, яка Гітлера бачила.
Розмовляв Ярослав ГРЕБЕНЮК
