У вівторок, 14 лютого, Головне управління розвідки Міністерства оборони України оприлюднило інформацію щодо дезертирства 63 бойовиків 4 окремої мотострілкової бригади, яка дислокується в тимчасово окупованому Алчевську. Всіх їх так звана "влада" так званої ЛНР оголосила в розшук. Це не перший і далеко не останній випадок масового дезертирства бойовиків з лав "народних армій", що фактично повністю керуються росіянами.
За допомогою ONLINE.UA до нинішніх і потенційних дезертирів вирішив звернутися командир 8 окремого батальйону "Аратта" Української добровольчої армії Андрій Гергерт (Червень). Що комбат добровольців Дмитра Яроша хоче запропонувати бойовикам ОРДЛО, а також як ставляться бійці УДА до блокади окупованого Донбасу, хто чистить ряди ватажків терористичних угруповань на сході України, і перед якими викликами опинилася сьогодні держава, Червень розповів в інтерв’ю нашому виданню.
- Знаю, ви хотіли би звернутися до дійсних і потенційних дезертирів з числа бойовиків незаконних збройних формувань на окупованих територіях. Що ви хочете їм сказати чи запропонувати?
- Хочу їм сказати: всіх їх чекає загибель на українській землі. Ті, хто не прагнуть такого закінчення, мають можливість здатися вже сьогодні. Я їм пропоную, аби вони об’єднувалися в невеликі групи по 5-7 осіб, і кожна така група аби викрала по одному росіянину-офіцеру, які там є, або російського інструктора – і це буде їхнім вхідним квитком на мирну землю українську. Хай притягнуть мені того руського сюди. І я їм цілком серйозно гарантую повну амністію і цілковиту безпеку.
Інший варіант – вони можуть кров’ю спокутувати свою вину перед українським народом, долучившись до українського підпілля в Донецьку та Луганську, продовжуючи підривати всю ту нечисть, яка там є.
- Що вас взагалі наштовхнуло на ідею такого звернення?
- Ну, як? Я дію методами, які були придумані ще до нас. Всі помиляються, а людям треба пробачати. Вони і так, і так загинуть. Якщо вони не загинуть сьогодні – ну, добре, точно загинуть завтра. А так будуть мати шанс, по-перше, збудувати те, про що вони там мріяли – тільки вже в реальній країні, з нашими кордонами. Коли знову Донецьк і Луганськ будуть нашими, українськими – треба ж буде з тими людьми щось робити? От вони й мають приблизити цей час. А далі ми вже з ними поговоримо. Вони відпрацюють, відвоюють, спокутують ту вину, яку мають, ту помилку, яку вчинили.
Андрій Гергерт і Дмитро Ярош. Фото Лілії Рагуцької
- Це прекрасно, я вважаю!
- Ну, так. Тому сміливо можете давати мій контакт, контактний номер мого батальйону. +38 063 99 13 662 - це дійсний номер, не фейковий. Хай телефонують до мене і кажуть: ми хочемо здатися. Ми маємо, наприклад, руського - не знаємо, що з ним робити. Зловили його, коли в барі сидів. Чи інструктором був нашим. Я їм все розкажу детально, як це робити. Покроково. Присягаюся! Я правду кажу!
- А як ви їх будете убезпечувати від, наприклад, відповідної реакції працівників Служби безпеки – якщо там раптом мають інше бачення щодо християнського обов’язку прощення?
- Буде нормальна реакція. Там є хороші друзі. Все буде добре. Це спільно зі Службою безпеки.
- Спільна акція?
- Так. Вони можуть просто там підривати все – склади зі зброєю, викрадати чи підривати тих "лідерів" їхніх, а тоді мені дзвонити і казати: друже Червень, це зробили ми - Петров Василь, Федоров Іван, Гриньов… Не знаю їхні прізвища, псевдо. "Це зробили ми. Запишіть, щоб ви знали на майбутнє, що це наша робота. Щоб ви нас могли тоді пробачити". Все! СМСку - і на номер телефону мого батальйону.
Читайте також: Дмитро Ярош: народ на Донбасі може повстати, а банди ми там розгромимо швидко
- Користуючись нагодою, хотіла ще поцікавитись вашою думкою стосовно того мору, який зараз спостерігається серед так званих лідерів так званих республік. Що це таке, по-вашому?
- Хто би це не зробив (йдеться про нещодавнє вбивство бойовика Гіві, - ONLINE.UA) – це логічне завершення їхнього кривавого шляху. Напевно, обставини, імена будуть колись написані в книжках. Точно знаю, що будуть наступні.
- Ще запитання: зараз маємо блокаду торгівлі з окупованими територіями – ту, яку організовує Семен Семенченко. Як ви ставитесь взагалі до ідеї блокади? Чи потрібна вона, що вона нам дасть? І яке ваше ставлення конкретно до цієї блокади, точніше, спроби блокади?
- Блокада торгівлі з окупованими територіями - і ширше, з Російською Федерацією - абсолютно однозначно повинна бути. Але повинна вона робитися масштабніше. Це повинне бути рішення законодавчої ініціативи. Це повинне бути бачення президента України як головнокомандувача і всього уряду. Це, само собою, зрозумілий крок, що ми маємо свої стосунки з цими територіями окреслювати, виходячи з того, що у нас – війна. Про яку, до речі, президент постійно каже: у нас війна з Росією, війна з Росією… А ми продовжуємо з Росією торгувати. З одного боку, президент каже про війну з Росією, а з іншого – ми там барижимо.
- То яку позицію щодо нинішньої блокади займає Українська добровольча армія?
- Позиція Української добровольчої армії в цій ситуації – дуже проста. Ми всі - на фронті зараз. Ми всі - в окопах. Ми воюємо по всій лінії фронту. Після спаду боїв – побачимо. Все залежатиме від рішення Провідника (Дмитра Яроша, - ONLINE.UA). Зараз мобілізаційний потенціал українців низький, тому кожен досвідчений боєць сьогодні – на передовій. Вони там – на вагу золота.
- А ви не думаєте, що те, що немає масштабного комплексного підходу, те, що блокада, яка зараз відбувається, вона така дуже вже локальна – що це може свідчити про намагання якихось сил пропіаритись просто на цій темі?
- Знаєте, я не хочу в це занурюватися. В усі ці розмови про піар. Тому що багатьох хлопців там знаю особисто. Це надзвичайно потужні і правильні хлопці, які не є піарщиками. Говорити щось за лідерів мені важко. Про тих, кого знаю особисто, можу сказати тільки хороше. Це справжні патріоти своєї землі і хоробрі воїни.
- Наскільки серйозна ситуація зараз на маріупольському напрямку?
- Тут бої страшні кожного дня! Поранені – кожного дня! Зараз в лікарні Мечникова лежить мій хлопець, важко поранений. Рятують, за життя борються… На одних напрямках є загроза танкового прориву, на інших – ДРГ заходять практично кожен вечір! Ще на інших ділянках ідуть дуже жорстокі позиційні бої. Зараз комбат Чорний з хлопцями, з 5 батальйоном, зайняли позиції, бо ситуація по всій лінії фронту різко загострюється. Ну, це ж не можна на це дивитися! Чрєвато, як то кажуть!
Чи пов’язано воно з блокадою - не знаю. Але якщо ми вже говоримо про блокаду, якщо ми вже починаємо говорити про доцільність тих чи інших речей – значить, блокада досягає свого позитивного результату. Тобто ми вже починаємо говорити про те, що треба державну, законодавчу ініціативу в цьому плані. Треба об’єднання суспільства в цьому плані. Треба розуміння, що йде війна, а ми торгуємо на мільярди. Виявляється, що це правда!
- Мене насторожує трошечки, що під шумок цієї блокади знову почалися розмови про черговий "третій Майдан" в столиці наприкінці лютого…
- Виходячи з усього, червоною лінією в усьому – усьому! – що відбувається в Україні, треба, на мою думку, ставити Російську Федерацію. Коли ото питають, хто за цим всім стоїть – то вже повірте, все, що відбувається – це шахова гра Путіна. Потужного КГБіста Путіна. КГБ має 80-літню історію. І Путін – спадкоємець цієї структури і всієї її історії, всіх їхніх "здобутків". І Україна зараз - шахова дошка Путіна, на якій в багатьох випадках наші політики грають його ж фігурами, свідомо чи несвідомо.
Доки ми не зрозуміємо того, наскільки потужний, серйозний, цинічний і деспотичний наш ворог – Росія на чолі з Путіним і його оточенням – доти ми будемо програвати. Той, хто думає інакше, жорстоко помиляється!
Нам треба бути дуже об’єднаними. Нам треба дуже добре думати, що ми говоримо, як ми себе поводимо, як ми взагалі проживаємо кожен день. І не тільки там, на сході – всім українцям. Якщо ми себе готові називати українцями і відчувати себе ними.
Сьогодні як ніколи наша країна - над прірвою. Сьогодні як ніколи ми бачимо, що світ не в змозі протистояти таким демонічним агресорам. Це дуже і дуже важко. Сьогодні в кожного - свої проблеми. І Україна залишається все більше і більше сам на сам із цим страшнючим ворогом. Все говорить про те, що рухи проти України, намагання пересварити Україну з союзниками, спроби показати нас в якомусь неправильному світлі – є. Така робота активно ведеться.
Російська імперія тріснула. І клеєм, який може її склеїти, може стати тільки Україна. Тому вони за неї вчепляться всіма своїми кігтями… Бо вони прекрасно це розуміють.
А в Росії – так: якщо ти не у владі, ти втрачаєш все. Путін прекрасно розуміє, чим ризикує, якщо не втримається у владі. Якщо не задурманить той свій народ тупорилий – мені важко просто інше слово підібрати. Не задурманюючи російський народ, Путін втратить все. Тому він буде за будь-яку ціну триматись за владу. І ціна, щоб втриматись при владі, – війна в Україні.
- Чому саме в Україні?
- Росіянам потрібна войнушка. А де він може воювати? Більше йому ніде не дадуть! В Грузії, в Молдові, в Чечні – порішав. У Сирії - по руках дали. Тільки Україна залишається. А в 2018 році – президентські вибори в Росії. І єдиний шлях для Путіна ці вибори виграти – це своєму російському народові вкидувати войнушку зі "страшною київською хунтою". Вони ж так про це й говорять! 80% говорять, що Гіві і Моторола - це герої, а українці – це вороги. Ви ж про це задумайтесь, наскільки це страшно! Що нас чекає!
- Страшно. Згодна.
- Прослідкувати наміри Росії щодо України ми можемо, уважно слухаючи коментарі та вислови українських політиків – таких як Бойко, Вілкул-молодший, Рабінович, Шуфрич, Медведчук, Пінчук, Королевська і тому подібні, ті , чиї погляди спрямовані в бік Москви, які туди на консультації їздять. І які як мантри повторюють фрази про "громадянський конфлікт", "мир за будь-яку ціну". Миру і того світу, до якого ми звикли з вами, уже ніколи в нашій країні не буде. І ця війна, яка зараз іде – це війна на виживання. Ми або виграємо і виживемо, або програємо – і зникнемо з карти світу. І тут уже нам треба зрозуміти, як ставитися до тих людей, хто штовхає нас до цього зникнення.
Ми втрачаємо державу. Ми її можемо втратити дуже швидко. От головне питання. Є ж патріоти, які щиро й інтуїтивно відчувають, що це треба робити. Те, що це можуть перекрутити і завести не на ті рейки – я це знаю. І впевнений, що ворог саме це і намагається робити.
Тому я й роблю любі заяви і любі кроки для того, щоб дестабілізувати там, на окупованих територіях, ситуацію зсередини. Намагаюсь використати найменші шанси, щоб перетягти канат на свою сторону. Виходячи з цілей українця, українського націоналіста.
- Те, що зараз загострилася ситуація на маріупольському напрямку, по ваших відчуттях – це відволікаючі маневри, чи вони дійсно готуються сунути у наступ?
- Загострення по всій лінії фронту може бути пов’язане з бажанням Кремля перевірити нову адміністрацію президента США на те, наскільки далеко їм дозволять зайти. Обама дозволив Путіну анексувати Крим і окупувати частину Донбасу. Тепер Путін перевіряє Трампа – що дозволить йому він. Європа Путіну вже програла. Одним з небагатьох, якщо не єдиним потужним світовим гравцем, який може врегулювати будь-який конфлікт, залишаються США.
Путін не збирається припиняти війну проти України, й до цього треба бути готовими. Фото прес-служби Кремля
А, з іншої сторони, звісно, що вони час від часу хочуть боєм перевіряти нашу здатність до оборони. При тому чітко аналізуючи ці дані. Грубо кажучи, з Кремля командують: ану, мовляв а що там? Перевірте! І вони – танками, гарматами… А тоді кажуть: ні, там сильна армія українська … Добре, ану перевірте, тут яка відповідь буде? - А отут слабше… Все. Це відмічається. І вже військові стратеги розвивають цей напрямок як можливий для продовження. Ну, це ж гра. Це ж війна!
Третя сторона: у них планово йдуть списання їхніх боєкомплектів, випробовування їхньої новітньої зброї. Ну, а чого б цього не робити, маючи такий полігон? Україна - з її містами, з селами, з людьми, з полями безкраїми… Мільйони тон вони того всього тут списують. Заборонене. При тому - вишколюючи свою армію, готуючи її. Армія ж без війни чахне.
Читайте також: Росіяни на Донбасі мріють, як будуть грабувати Маріуполь - комбат Української добровольчої армії
Тому це все - дуже серйозно. І ставитись до цього треба дуже серйозно. Завжди. Нас чекають дуже великі випробування. До кожного українця це донесіть! Ваше завдання як людей слова - донести українцям це, докричати до них це…
- Намагаємось. Але поки щось не дуже вдається…
- Ні, все добре. Зміни є. Я їх бачу. Зміни є - поки маленькі такі, черепашині. Але воно твориться. Ядро українця твориться. Його відроджують. Я його бачу у багатьох людей.
