Про те, кому вигідна "хитра" формула "Роттердам+" при купівлі вугілля, до чого тут компанія Ріната Ахметова, скільки українці переплачують за електроенергію, та як побудована вся структура електрогенерації в Україні в інтерв’ю ONLINE.UA розповів колишній член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), експерт з питань енергетики Андрій Герус.
- Як змінилася структура виробництва електроенергії в Україні за останні два роки - між гідрогенерацією, АЕС, вугільною генерацією та відновлювальними джерелами енергії?
- У 2014-2015 роках дещо виросла доля АЕС, від 45% до 55%, і знизилась доля ТЕС - від 45% до 36%-38%. Причини: деякі станції залишились на тимчасово неконтрольованих територіях, зниження експорту електроенергії, перебої з поставками вугілля, імпорт електроенергії, а також зниження споживання і так звана "деолігархізація", що була спрямована на теплову генерацію ДТЕК (компанії Ріната Ахметова, - ONLINE.UA), "Донбасенерго".
Читайте також: Це терміново: у Порошенка є один варіант перемогти Ахметова, Пінчука та інших олігархів
У 2016 деолігархізація перетворилася на "Роттердам+", доля теплової генерації, мабуть, знову виросте.
- Хто сьогодні контролює виробництво електроенергії на ТЕС?
- ДТЕК - 70%-75%, "Центренерго" (державна компанія, - ONLINE.UA) - 15%-20%, "Донбасенерго" - 5%-10%.
- Хто основний вигодонабувач "роттердамської" формули ціноутворення? Хто просунув цю формулу? В чому її хитрість?
- Основний вигодонабувач - теплова генерація. Найбільша доля теплової генерації - у ДТЕК, яким володіє Рінат Леонідович Ахметов.
Прив’язку до імпортного паритету ДТЕК пропонував ще навесні 2015 року, коли виводив шахтарів на вулиці Києва. Це все описано у проекті "Крєпость" (план 2015 року. Згідно публікаціям ЗМІ, він був організований людьми Ахметова та передбачав вуличні виступи шахтарів задля захисту інтересів ДТЕК і тиску на владу, включно з контролем компанії над ціноутворенням і зміною міністрів в уряді. Компанія ДТЕК заперечувала наявність такого плану, - ONLINE.UA). Фактично всього свого і добились. Можемо лише здогадуватись, чому політики, чиновники, регулятор так різко змінили свою думку на діаметрально протилежну.
Її (формули, - ONLINE.UA) хитрість - у тому, що ціна вугілля у тарифі закладається на рівні ціни у Роттердамі плюс транспорт в Україну. Це на 40%-50% більше, аніж без цієї формули. Зростання вартості електроенергії складає біля 20%. У грошах це понад 10 млрд грн на рік надприбутків тепловій генерації.
Андрій Герус. Фото: Цензор.Нет
- Яку роль відіграє вугільна генерація в енергобалансі, особливо в пікові періоди споживання?
- Теплова генерація покриває ці пікові навантаження. Хоча, до речі, це не обов’язково має бути вугільна генерація, наприклад, газова теплова генерація більш придатна для маневрування і більш екологічно чиста.
- Чи реально вирішити проблему антрацитового вугілля? Як?
- Взагалі виключити антрацит (великі обсяги якого видобуваються на окупованому Донбасі, - ONLINE.UA) у найближчі 5 років – нереально. Але можна зменшити його обсяг споживання, диверсифікувати джерела поставок - таким чином, щоб не ми переживали за його наявність, а нас вмовляли купити цей антрацит. При наявності чесного бажання та волі це реально зробити за рік часу.
- Яка залежність українських АЕС від російського ядерного палива? В чому складність переходу реакторів на інше паливо? Питаю в контексті планів зі збільшення частки атомної генерації.
- Залежність велика, більше 70% ядерного палива іде з Росії. Але вже біля 30% у 2016 році було зі США. Є технічні та інженерні особливості реакторів, потрібна спеціальна підготовка для переходу на інше паливо.
- Коли Україна зіштовхнеться з проблемою утилізації енергоблоків? Скільки треба буде грошей на модернізацію чи утилізацію?
- Планові ремонти та продовження строку експлуатації проходять постійно, це закладено у тарифі. Виведення з експлуатації – це 20%-30% від вартості будівництва, це мільярди доларів. Точна цифра залежить від багатьох факторів, розвитку технологій.
- Чи є в України зобов’язання перед ЄС та Енергетичним співтовариством Євросоюзу по ринку електроенергії та структурі генерації? Чи вони реальні?
- Є зобов’язання довести відновлювальні джерела до 11% до 2020 року. Вони нереальні і виконані не будуть. Краще не дурити західних партнерів, а вже зараз вийти і передомовитись про якісь чесні і реалістичні показники.
- Що, на ваш погляд, потрібно робити з ринком електроенергії, які у нього головні вади, як його варто перебудувати?
- Основна проблема - монополізація, політичне управління галуззю та інституційна слабкість, політична залежність регуляторів.
Генеруючі активи у власності держави - понад 70% ринку, ДТЕК - понад 25% ринку. У двох кабінетах вирішується усе, що відбувається на ринку. Крім того, ринок закритий, ізольований від сусідніх країн.
Лібералізація такого монополізованого ринку дуже ризикована. Це призведе лише до росту цін для споживачів. Особливо в умовах слабких, залежних регуляторів.
Разом з лібералізацією або, можливо, і перед нею, має відбутись побудова конкурентності: відкриття ринку для нових учасників, приватизація "Центренерго", "Укргідроенерго", корпоратизація "Енергоатому", відкриття ринку для іноземних гравців. Тільки тоді конкурентний ринок може дати справедливу ринкову ціну. Не можна будь-що називати ринком, це дискредитація терміну та ідеї.
Окрема проблема - ринок вугілля, де біля 80% в одних руках.
- Прем'єр-міністр Володимир Гройсман у червні 2016 року заявив про потенціал гідрогенерації до 15,5% у виробленні енергії. Наскільки це реально зробити, наприклад, до 2020 року?
- Нереально. І не впевнений, що економічно/екологічно доцільно. У світі класично відновлювальними джерелами енергії вважаються вітер і сонце - за ними майбутнє.
- Чи не виникне проблем із маневровими потужностями, якщо 70% в балансі припадатиме на атомну генерацію, а 30% - на гідроенергетику? Такий оптимальний баланс називав міністр енергетики і вугільної промисловості Ігор Насалик.
- Теоретично, якщо будуть розвинуті акумулюючі та зберігаючі технології, то це може працювати. Теоретично. Але я впевнений, що у нас ніколи не буде такого балансу.
У нас ще 10-20 років працюватиме теплова генерація на вугіллі. А взагалі, як я вже казав, майбутнє - за сонцем та вітром.
- Які можна виділити основні тенденції в світовій електрогенерації, в таких країнах як США, Китай, Індія та у Євросоюзі?
- У всіх враховується місцева специфіка, наприклад, у Китаї та Австралії велика доля вугільної теплової генерації, у США - газової теплової генерації.
Всі переходять на відновлювальні джерела, перш за все, вітер і сонце. Переходять від "зелених" тарифів до тарифних аукціонів. Тому й Україні треба переходити, не сліпо копіюючи окремі елементи з різних країн, а думаючи про фізичні, технічні, природні та фінансові можливості.
- Скільки сьогодні електроенергії в США та ЄС виробляється з відновлювальних джерел? Яку електрогенерацію вони витісняють?
- Взагалі у світі в 2015 році вітер складав 7%, сонце - 4%, а гідро - 18%. Очікується, що до 2040 року вітер виросте до 13%, сонце - до 29%, а вода знизиться до 12%.
А ось вугільна генерація знизиться з 31% до 16%, а газова – з 26% до 15% (у загальному обсязі джерел виробництва електроенергії, - ONLINE.UA). Це тенденції. А говорити про окремі країни не зовсім коректно, бо: а) багато країн наробило багато помилок, Україні не треба їх повторювати; б) кожна країна враховує свою специфіку.
Сліпо копіювати досвід США чи ЄС нерозумно. Краще вже переймати досвід ПАР, де немає ні зелених тарифів, ні прив’язки до твердої валюти, але країна є безумовним лідером Африки у залученні інвестицій у "зелену" енергетику.
