Про те, чому Україна на третій рік війни так і не змогла вирішити проблему залежності від вугілля з окупованого Донбасу, роль в цьому процесі Ріната Ахметова й те, яке необхідне рішення щодо ОРДЛО не ухвалює українська влада, в інтерв’ю ONLINE.UA розповів президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар.
- У чому причина загострення ситуації щодо вугілля, блокади, відносин з ОРДЛО?
- Уряд та влада загалом не хочуть приймати рішення по визначенню неконтрольованих територій окупованими. Ми будемо постійно спотикатись об цю проблему, бо від початку війни дії Росії не були на законодавчому рівні кваліфіковані як агресія у відповідності з критеріями Резолюції ГА ООН 1974 року. Відповідно, не було введено воєнний стан, принаймні, на частині території України. На основі цього контрольовані ворогом території мали би бути законодавчо визначені як окуповані, що стало би базисом для напрацювання відповідної нормативно-правової бази на основі міжнародного права. Цього не трапилось, влада зберігає невизначеність, чим грає на руку Росії у її гібридній війні проти України, оскільки, згідно канонів такої війни, невизначеність сприяє генерації хаосу зсередини країни-жертви, дезорганізує її потенціал спротиву агресору. Також це веде до реакції активної частини суспільства, яке не погоджуються зі станом справ.
Бездіяльність влади призводить до діяльності активістів. Ідея блокування має не стільки вирішити питання блокади окупованих територій, бо блокада в повному розумінні неможлива недержавними силами і засобами, скільки це - механізм примусу влади до визначеності. Більш того, влада має не просто визначитись, а діяти.
- Наскільки вчасна блокада, якщо мислити не політичними, а суто енергетично-технічними категоріями?
- На мій погляд, активність невчасна. На піку зимових холодів не варто перекривати вугільний трафік. Було б розумним почекати ще один місяць. Маю на увазі тільки вугільний сегмент товарних потоків, які йдуть через лінію розмежування. Це грає на користь дестабілізації. Такий подарунок агресору не потрібно робити, додатково дестабілізуючи ситуацію в країні. Та дестабілізаторів два: перший - дії блокувальників, другий - протидія з боку уряду.
Михайло Гончар. Фото: Радіо Свобода
- Чому уряду?
- Влада, яка має низький відсоток довіри громадян, виступає дестабілізатором, коли починає погрожувати суспільству проблемами з електроенергією, віяльними відключеннями. Коли влада не прийняла вчасно відповідних рішень, які могли б унеможливити "обмін товарами з окупованими територіями" (міністр енергетики Ігор Насалик заявив: "Ми не торгуємо з окупантами, ми обмінюємось товарами", - ONLINE.UA), то зараз ми отримуємо додаткове політичне поле для дестабілізації. Нарощування потенціалу конфліктогенності потрібно було б уникати. Принаймні, до завершення опалювального сезону.
- Чому від російського газу ми можемо відмовитись, а від вугілля з ОРДЛО – ні?
- Можемо відмовитись і від вугілля. В певній мірі, це зробити легше, аніж у випадку з газом. Більше того, відповідний рецепт, що робити, відомий. Відповідні рішення приймались ще в 2015 році - про необхідність переобладнання енергоблоків, які використовують антрацитове вугілля, на використання газових марок вугілля. Інша річ – майже нічого не робилось. А мало би бути зроблено, у відповідності з чинною Стратегією національної безпеки. Потрібно взяти до уваги, зокрема, п. 4.10. "Забезпечення енергетичної безпеки", де визначені пріоритети:
"- диверсифікація джерел і маршрутів енергопостачання, подолання залежності від Росії у постачанні енергетичних ресурсів…;
- створення умов для надійного енергозабезпечення…;
- формування системи енергозабезпечення національної економіки і суспільства в особливий період".
Останнє особливо важливо. Що ще потрібно? Усе це проігноровано президентом, РНБО, урядом.
- Чому?
- Ймовірно, вони живуть в іншому вимірі. Також річ і в тім, що 70% вугільної генерації сконцентровано в руках олігархічного угруповання Ріната Ахметова, яке домінує у вугільному та електроенергетичному секторах, деформуючи ринок. Йому не потрібне переведення енергоблоків ТЕС на неантрацитові марки вугілля, бо для нього це питання додаткових витрат, витрат на національну безпеку. А він просто не мислить в таких категоріях.
Читайте також: У Ахметова домоглися хитрої формули, електрика в Україні на 20% дорожча, ніж могла бути - експерт
В конфлікті національних та приватних інтересів перемогу здобув Ахметов. Він запевнив можновладців, що, мовляв, це не їх проблеми, вам потрібна електроенергія – вона буде, а яке вугілля буде завозитись та спалюватись – вирішуватиме він. На окупованих територіях знаходяться його шахти, тому ніби все це здійснюється в межах корпоративної діяльності. Через корумпований держапарат нескладно виявилось зупинити реалізацію планів 2015 року по переобладнанню антрацитових енергоблоків, хоча це цілком виконуване завдання.
Ось приклад. Керівництво ДТЕКу в серпні 2016-го заявляло, що переобладнання теплових енергоблоків з антрацитових марок на вугілля газових марок може зайняти до 300 днів. Але "ми не будемо найближчим часом цим займатися. Ми зосередимося на тому, щоб мати стабільне забезпечення антрацитами". Варто пригадати, що у числі загроз енергетичній безпеці у вже згаданій "Стратегії національної безпеки" є і такі:
- спотворення ринкових механізмів в енергетичному секторі;
- криміналізація та корумпованість енергетичної сфери.
- Добре. Та у нас крім ДТЕК є ще державна "Центренерго", що виробляє меншу частку електроенергії вугільної генерації, але ж виробляє.
- По "Центренерго" певний прогрес є. Вирішити питання переобладнання енергоблоків можна за три роки. Перш за все, на державній "Центренерго", але туди постачання антрацитового вугілля також йшло з шахт, розташованих на окупованій території. Тому неформальним контролером антрацитового трафіку на державні ТЕС були і є приватні, зокрема, ахметовські структури. Це консервувало ситуацію. Якщо б у 2015 році почали системно працювати, виконувати програму переведення на газові марки вугілля, то в 2017 році, після закінчення цього опалювального сезону, протягом літа все б завершили. Ось оцінка менеджменту "Центренерго" літа 2016 року: "Термін проведення технічного переоснащення з урахуванням виконання проектних робіт, державної комплексної експертизи проекту, отримання дозвільних документів та введення в експлуатацію котлоагрегату, складає до 9 місяців". Себто, співпадає з оцінками ДТЕКу.
Ясно, що є енергоблоки, де недоцільно переходити на інші марки вугілля, але їх не так і багато, залишилася б невелика кількість блоків на антрациті, що можна було би перекрити за рахунок імпорту невеликих обсягів. Та й зараз ситуація не така критична, як намагаються показати урядовці.
- Чому влада так чинить (розмова відбулася напередодні того, як уряд оголосив про введення надзвичайних заходів у енергетиці, - ONLINE.UA)?
- Гадаю, вони виправдовують план, який був оприлюднений Міністерством з тимчасово окупованих територій, що передбачає реінтеграцію ОРДЛО без деокупації, демілітаризації, встановлення повноцінного контролю над кордоном, себто за сценарієм врегулювання внутрішнього конфлікту в Україні, а не подолання наслідків російської агресії гібридного типу, яка на Донбасі має чіткий військовий вимір. Замість визначення статусу окупованих територій через Верховну Раду, починають з "чорного ходу" проштовхувати рішення на рівні урядового розпорядження від 11 січня.
Це не проходить. Тепер маємо другий "транш" аргументації - мовляв, без вугілля з ОРДЛО не проживемо, залякують відключеннями електроенергії. Влада почала грати в небезпечну гру, яка може обернутись проти неї. Вона забула про те, що у чинній стратегії національної безпеки загрозою визначено "блокування зусиль України... щодо позбавлення залежності від монопольних постачань критичної сировини, насамперед енергетичних ресурсів". Отже влада через свої дії трансформується у загрозу безпеці країни.
Блокада окупованого Донбасу. Фото із Facebook
- Що було б розумним, на ваш погляд, зробити зараз?
- ВР має прийняти закон, яким чітко визначить, що неконтрольовані території є саме окупованими. Далі з’явиться можливість визначити механізми співіснування з ОРДЛО, де не буде місця бізнесу на війні та збереженню енергетичної залежності від кремлівських маріонеток. Тоді питання блокади в суспільстві буде знято, бо зрозуміло, які відносини припустимі, а які - ні. Урядовцям потрібно не збурювати суспільство заявами і діями на користь зарубіжних гібридних шанувальників Мінської безальтернативи, а зробити спільно з парламентарями свою роботу – визначити статус окупованих територій у відповідності з логікою війни. Якщо матимемо чітку позицію влади, питання розблокування теж вирішилося б автоматично.
Читайте також: Путін хоче відкрити західний фронт проти України
Інша річ, що зараз намагаються виставити ворогами народу блокувальників, але забувають про те, що маріонеткові режими точно так само можуть заблокувати постачання вугілля. Вони ж так робили в 2015 та 2016 роках. Як тільки вони отримають вказівку з Москви - вони так і зроблять. Зберігаючи антрацитову залежність, влада зберігає важіль впливу на себе з боку агресора, більш того, сприяє йому, розбурхуючи суспільство, яке вже зневірилось у владі й ідентифікує її як черговий клептократичний режим, який різниться з попереднім кращим знанням англійської мови.