Про те, чому затягується зміна складу ЦВК України, яка виборча система потрібна державі, та кого можна назвати "болотом" у Верховній Раді в інтерв’ю ONLINE.UA розповів заступник голови Центральної виборчої комісії України Андрій Магера.
- Відомо, що у 12 членів ЦВК сплив термін обіймання посади від часу призначення. У Верховній Раді є відповідні подання, але вони не розглядались. Наскільки легітимною є ЦВК у теперішньому складі?
- Весною 2014 року, ще до спливу семирічного строку з часу призначення 12 з 15 членів ЦВК, Верховна Рада внесла зміни до чинного закону України про ЦВК. Згідно змін, член Центрвиборчкому, в якого сплив семирічний строк з часу призначення, продовжує виконувати свої обов’язки до того часу, поки не буде звільнений у встановленому Конституцією порядку. Тобто, поки його не звільнить Верховна Рада за поданням президента України. Це означає, що всі 15 членів теперішнього складу ЦВК є легітимними і можуть виконувати свої обов’язки.
Читайте також: Вибори на Донбасі можливі тільки при дотриманні п'яти принципів - заступник голови ЦВК
- Як довго ситуація може бути в такому "підвішеному" стані?
- Чисто гіпотетично ситуація може тривати не тільки 2 роки, але й 20 років. Я певною мірою утрирую, але з юридичної точки зору проблем немає. Проблеми виникатимуть щодо рівня суспільної довіри та довіри за кордоном. Українська держава постає в досить негарному вигляді в очах наших міжнародних партнерів.
- Голова Верховної Ради Андрій Парубій, коли пояснював відтермінування, наголошував, що є певні загрози. Наприклад, що подання на "вибування" 12 членів буде проголосоване, а подання на "вхід" 11 членів (кандидатура 12-го все ще не внесена президентом) - ні. Це реальна загроза?
- Цілком реальна, я розумію позицію голови ВР. Він хоче об’єднати зал, хоче, щоб ЦВК могла повноцінно функціонувати, щоб не було ситуації, коли є період відсутності кворуму для її засідання. Як вийти з цієї ситуації? Зрозуміло, що звільненню підлягає 12 членів ЦВК, але незрозуміло, чому в поданні на призначення - тільки 11 кандидатур. Повний склад комісії - 15 осіб, а не 14.
Другий нюанс: я б не звинувачував голову Верховної Ради. Він робить все необхідне, щоб ситуація виправилась. Наскільки мені відомо, він зв’язаний позицією голів депутатських фракцій, оскільки за їхніми пропозиціями формується порядок денний.
Є чотири аргументи на користь пропорційної системи виборів в Україні, вважає Андрій Магера
Третє: відповідно до статті 89 Конституції України, здійснення законопроектної роботи, попередній розгляд і підготовку питань до розгляду на засідання Ради здійснюють комітети. Мені невідомо, чи є висновок відповідного комітету про підготовку цих питань у пленарному засіданні Ради.
Тому ситуація зараз розв’яжеться тільки в тому випадку, коли вона буде вирішена на політичному рівні. А враховуючи те, що пропозиції президента України враховують інтереси тільки трьох партій із шести існуючих, і то не в повному обсязі, то широкого консенсусу у ВР не буде.
- Кандидатури яких партій представлені?
- Трьох - БПП, "Народний фронт" і "Самопоміч".
- Хто буде 12-м? Була інформація, що "Народний фронт" хотів би Вас висунути. Тоді чому Вас немає у списку?
- Буде коректно сказати, що "Народний фронт" висував три кандидатури – Леонтія Шепілова, Ганни Онищенко і мою. Чому мого прізвища немає? Тут питання не так до Петра Порошенка, як до тих людей, які готували для президента це подання. Мені якихось причин не пояснювали, крім того, що до нового складу ЦВК не має попасти хтось із попереднього складу, з часів "злочинного режиму Януковича". Щоправда, я працюю в ЦВК ще з часів другого президента України Леоніда Кучми.
Я готовий підтримати концепцію повного оновлення влади, але якщо цей принцип буде дотримуватись повністю. Я маю на увазі не тільки ЦВК, але всі існуючі інститути влади, включно з ВР, Кабміном, президентом України.
- У законодавстві немає обмежень щодо кількості разів перебування в складі ЦВК?
- Закон про ЦВК не містить будь-яких обмежень щодо повторного призначення членом ЦВК. На відміну від суддів Конституційного Суду чи обмежень для президента України.
- Під час Майдану були розмови про перехід до пропорційної виборчої системи. На ваш погляд, чи може Україна прийти до нових парламентських виборів уже з пропорційною системою?
- У 2005 році було прийнято закон про вибори до Верховної Ради на чистій пропорційній виборчій системі. За цим законом проведено вибори 2006 року і позачергові вибори 2007 року. Саме на цих виборчих процесах було найменше нарікань щодо порушень виборчого законодавства. Причина - вид виборчої системи. Я був і залишаюсь прихильником чистої пропорційної системи.
- Чому?
- Є чотири причини.
Перше: вища репрезентативність виборців у законодавчому органі країни. Наприклад, парламентські вибори 2014 року. Я робив спеціальні розрахунки. Якщо плюсувати голоси усіх 6 парламентських партій по пропорційній системі, то її отримує 94% виборців, які взяли участь у голосуванні. 6% виборців не представлені у пропорційній системі. Натомість, якщо порахувати по мажоритарній складовій, то у нас вийшло трохи більше 40% репрезентації виборців. Це означає, що понад 50% виборців у мажоритарній системі не представлені своїми депутатами. Це суттєва різниця.
Друга причина: в умовах нерозвинутої політичної системи суспільства пропорційна виборча система сприяє політичній структуризації парламенту, створює кращі передумови для створення коаліції, а значить і більш стійкого уряду в умовах парламентської-президентської моделі. Я добре ставлюсь до багатьох мажоритарників, але в політологічному сенсі вони "болото". Тому в парламенті весь час буде певний рух, який дестабілізуватиме коаліцію і уряд.
Третє: АР Крим, Севастополь, частина Донецької і Луганської областей знаходяться під окупацією. Як наслідок, майже 30 депутатів неможливо обрати за існуючою пропорційно-мажоритарною системою. Пропорційна виборча система дозволить обрати конституційний склад Верховної Ради.
Четверте: корупційний фактор. Пропорційна виборча система - це єдиний виборчий округ з 35 млн виборців, тоді як мажоритарна система має округи від 145 тисяч до 180 тисяч виборців. Підкупити виборців чи вплинути на округ важче при пропорційній виборчій системі.
Тому навіть закрита пропорційна система краща, ніж теперішня змішана. Так, є критика про те, що у списки потраплять водії, секретарки, коханці і коханки. Але таких осіб ніколи не було занадто багато, щоб створити критичну більшість.
- Який вид пропорційної виборчої системи найбільш оптимальний для України?
- Та, яку нам рекомендувала Парламентська асамблея Ради Європи у 2010 році. Це та система, яку підтримав Євромайдан, і це було однією з вимог Революції Гідності. Це та система, яку взялась запроваджувати коаліція в парламенті на першій своїй сесії. І, по-четверте, це та виборча система, яку бачить президент у своєму щорічному посланні до Ради, зокрема за вересень 2016 року. У всіх випадках мова йде про пропорційну виборчу систему відкритого типу, у багатьох випадках зазначається, що з регіональними виборчими списками.
Відповідні проекти у Раді вже є. Останній з них - це проект Виборчого Кодексу, зареєстрований групою народних депутатів – Андрієм Парубієм, Олександром Черненком, Леонідом Ємцем і багатьма іншими. Іншого варіанту тут немає, саме пропорційна система відкритого типу дає можливість виборцю обирати не лише партію, але й надавати перевагу комусь із кандидатів цього списку.
Тут хочу наголосити, що у 2015 році місцеві вибори не відбувались за пропорційною системою відкритого типу. Чому? Тому що виборцям партія нав’язувала одного-єдиного кандидата. Тому називати це пропорційною системою відкритого типу не можна.
У Верховній Раді є "болото". На думку Андрія Магери, це мажоритарники
- Який має бути прохідний бар’єр. Бо є бар’єри в 10%, як у Туреччині. Є країни Північної Європи, де малий бар’єр. Який бар’єр для нас потрібний, якщо він взагалі потрібний?
- Дійсно, в певний період історії Туреччини у них був 10% бар’єр. Натомість в Європі є Нідерланди, де існує так званий фактичний бар’єр. Він не закріплений законодавчо. Це означає, що партія, яка здатна провести бодай одного депутата, отримує право на розподіл місць у парламенті. Оскільки там 150 депутатів, то фактичний бар’єр становить 0,67%. Низький бар’єр в Ізраїлі – 2%. Аналізуючи виборче законодавство в Європі, аналізуючи документи Венеціанської комісії, приходжу до висновку, що нам необхідний бар’єр від 3 до 5%.
Менше 3% - це неефективний бар’єр, який не виконує роль сита і не запобігає потраплянню випадкових проектів до парламенту. Натомість бар’єр понад 5% уже виконує дискримінаційну роль. Тут вже інша крайність – неможливість вливати свіжу кров в політичну систему, створювати нові партії і проекти. Мені більше подобається 3% бар’єр, але якщо лишиться 5% - не бачу в цьому біди.
Далі буде...
