Перший раунд президентських виборів у Франції, який пройшов 23 квітня, показав колапс у підтримці основних правоцентристських і лівоцентристських партій, коли перемогу отримали незалежний центрист Еммануель Макрон і ультраправий кандидат від партії «Національний фронт» Марін Ле Пен.
Тепер два кандидати зійдуться у протистоянні 7 травня під час другого раунду, де один з них має забезпечити перемогу, отримавши більше 50% голосів виборців.
ONLINE.UA зібрав реакцію західних ЗМІ на результати французького голосування та їх передбачення щодо другого раунду і майбутнього французької і європейської політики.
Французькі президентські вибори матимуть наслідки для майбутнього Європейського союзу, для мільйонів французьких мусульман і для світових фінансових ринків, вважає американський канал ABC News.
BBC News припускає, що перемога Макрона усуне можливість політичного і економічного шоку в серцевині Європи, оскільки навіть вірогідність його президентства спричинила сплеск французького фондового ринку і курсу євро.
Вплив виборів на фондовий ринок відмічає також Reuters, наводячи більш конкретні дані: європейські акції різко зросли, а євро зріс до піку за останні п'яти місяців, знижуючи ризик шоку, який був при Брекзіті. Перемога Макрона привела до збільшення загальноєвропейського фондового індексу Stoxx 50 .STOXX50E на 3%, французького CAC40 .FCHI майже на 4%, а акції банків .SX7E більш ніж на 6%.
Аналітики американської приватної розвідки Stratfor також вважають, що результатам 23 квітня, ймовірно, будуть раді фінансові ринки, зважаючи на те, наскільки вони були занепокоєні можливим протистоянням Ле Пен і Жан-Люка Меланшона. Німецький уряд також буде задоволений, адже як Ле Пен, так і Меланшон критично ставляться до Європейського Союзу.
Проте, той факт, що значна частина французьких виборців проголосували за партії з критичними поглядами на європейський блок, заспокоює мало, пише приватна американська аналітична організація. Потенціал інституційного колапсу між президентом Франції і Національною асамблеєю, а також високий рівень безробіття і соціальна стурбованість питаннями імміграції та безпеки будуть і надалі генерувати євроскептицизм і антиглобалістські настрої у Франції.
На думку американських аналітиків, навіть поміркований уряд буде перебувати під тиском прийняття елементів популізму, щоб спробувати зберегти підтримку поляризованого і розчарованого електорату.
Багато європейських лідерів зараз вітають Маркона з перемогою у першому раунді, намагаючись зміцнити союз після Брекзіта, пише BBC News, і багато як анти-європейських, так і про-європейських політиків помітили, що після перемоги він звернувся до нації на фоні прапору ЄС.
POLITICO підкреслює, що величезний вплив на майбутнє і на сам ліберальний порядок Європи матимуть вибори у Франції та Німеччині, і багато що залежить від того, чи достатньо ці демократії захищені від зовнішніх маніпуляцій.
Французьке голосування, за словами журналістки POLITICO Лори Деніелс, стане свого роду лакмусовим папірцем того, чи може політична далекоглядність і заходи з забезпечення кібербезпеки допомогти закрити вибори від зовнішнього впливу в глобалізованому, інформаційному світі. І це особливо важливий урок напередодні виборів у Берліні цієї осені. У той час, як технології полегшують можливість непомітного політичного впливу і відвертих дезінформаційних кампаній, демократії повинні будуть адаптуватися до нового способу ведення справ.
Деніелс підкреслює, що вплив Москви у Франції проходить глибше, ніж електоральна політика. На відміну від відносин між Росією і США, загальна історія надала Москві союзників у французькому політичному спектрі. Проте, здається, оборона Франції тримається, або ж «великий поганий вовк російського впливу» не настільки сильний, як Путін хотів би, щоб думали його противники. Еммануель Макрон, який найбільш голосно критикував Москву, став жертвою великої кількості кіберпропагандистських атак, проте жодна з них не викликала такого результату, як ті, які мордували кампанію Клінтон, що може бути знаком, що варто серйозно сприймати кібербезпеку.
Національне агентство кібербезпеки Франції (ANSSI), яке як правило відповідає за захист уряду і ключових галузей промисловості від кібератак, запропонувало провести семінари для політичних партій з питань інформаційної кібербезпеки– погодилися усі, за виключення ультраправого «Національного фронту», підкреслює журналістка POLITICO.
Карта результатів голосування у Франції. Жовтий – лідирує Макрон; сірий – Ле Пен; синій – Фійон; червоний – Меланшон. Ілюстрація: Le Monde
Американське видання Newsweek звертає особливу увагу на те, що перед Францією стоїть суворий вибір, оскільки два головних кандидати представляють абсолютно протилежні світогляди.
Макрон і його політична партія «En Marche!» ще дуже молоді, і ніхто, хто себе називає «поза правими і лівими» ніколи не підходив так близько до президентства у сучасній Франції. У порівнянні з пануючими лівоцентристських соціалістами і правоцентристськими республіканцями Макрон виглядав новим і блискучим.
Проте перемога перетворила його на кандидата від політичної еліти, коли після оголошення попередніх результатів основні політики поспішили висловитися на його підтримку, включаючи його правоцентристського суперника Франсуа Фійона і соціалістичного мера Парижа Енн Ідальго.
Фійон, який зайняв третє місце, визнав свою поразку, сказавши: «Немає іншого вибору, окрім як голосувати проти крайніх правих. Тому я голосую за Еммануеля Макрона».
«Незважаючи на те, Макрон представляє центристську платформу, результат все одно залишається антиелітарним, – сказав директор Фонду Карнегі Ерік Браттберг в коментарі для ABC News. – Зараз варто звернути увагу, чи будуть інші французькі політики згуртовуватися на підтримку Макрона, щоб перемогти Ле Пен у другому турі».
Це перші вибори, які проводяться під час надзвичайного стану, введеного у Франції услід за терористичною атакою в Парижі у листопаді 2015 року, в результаті якого загинули 130 осіб, і це перший раз в історії Франції, коли у другому турі не будуть брати участь кандидати від великих партіх, підкреслює ABC News.
Автор статті Newsweek Джош Лоу також звертає на це увагу, кажучи, що у Ле Пен і Макрона є велика спільна проблема – французький президент може керувати тільки з прем'єром-міністром, а прем'єр-міністр повинен мати підтримку більшості депутатів Національної асамблеї Франції – нижньої палати парламенту.
Хоча обидва кандидати вважають себе радикальними реформаторами, без підтримки власного прем'єр-міністра вони будуть ще більш безпорадними, ніж основні французькі партії, які так різко відкинули виборці, пише він. Оскільки у «Національного фронту», як і у «En Marche!» немає сильного блоку законодавців, це означає, що вибори до законодавчих органів, які пройдуть 11 і 18 червня, будуть мати вирішальне значення, робить висновок Лоу.
Редакція британського видання The Guardian говорить про те, що вперше за майже 60-річну історію «П'ятої республіки» другий тур виборів буде між двома кандидатами-аутсайдерами і незалежно від того, хто вийде переможцем – Франція виходить на новий політичний курс, з серйозними наслідками для себе і для решти Європи.
Франція встала і сказала своє слово, проте загроза з боку крайніх правих у Франції не закінчена, пише редакція The Guardian. Через два тижні, Франція має піднятися і завершити свою роботу, обравши Макрона. У цій гонці лише два кандидати, і французькі виборці повинні робити те, що вони зробили в 2002 році – згуртуватися, щоб перемогти кандидата від «Національного фронту».
Макрон – це найкращий вибір для глибоко занепокоєної, але великої країни. Її проблеми варіюються від соціальної нерівності до безробіття, соціальних розривів, тероризму та правлячої еліти, яка вважає що їй усі винні. Обрання Макрона в травні – це єдиний спосіб відкрити можливості для прогресивної, ліберальної і проєвропейської реформи у Франції. Французькі виборці зробили сміливий розрив з минулим. Тепер вони повинні закінчити цю революцію.
Анджелік Крісафіс у своєму огляді для The Guardian також підкреслила, що вирішальне значення будуть мати парламентські вибори, які пройдуть у червні. Більшість в нижній палаті визначить, як може керувати новий президент, і Франція, ймовірно, зажадає нової форми коаліційної політики. У разі обрання президентом Макрона новому руху депутата доведеться шукати парламентську більшість у центрі розриву між лівими і правими. Якщо ж перемогу здобуде Ле Пен, дуже ймовірно, що вона не отримає більшість у парламенті, що стане перешкодою для її керівництва.
