Пандемія та викликані нею обмежувальні заходи урядів задля непоширення COVID-19, безумовно, вплинули на кожного з нас. І в цей період дуже важливою стала комунікація з громадянами задля врахування інтересів кожної особи. Проте, на практиці це виявилося непростою задачею, адже не були враховані специфічні риси кожної демографічної групи та вікових категорій населення. Як повідомляє ONLINE.UA, так починає свій матеріал з цього приводу Пол Долан — британський вчений та письменник, професор поведінкових наук Лондонської школи економіки та політичних наук.
Він переконаний, що своїми обмежувальними заходами уряди різних держав не лише не допомогли, а навпаки — нанесли шкоду молодому та найстаршому поколінню.
На Форумі з комунікацій для соціальних та поведінкових змін SHKALA 2021 кейноут-спікер розповість, чому на його думку COVID змінить світ набагато менше, ніж прогнозують зараз. А в цьому матеріалі пропонуємо дізнатися від Пола Долана на прикладі Великої Британії, чому від некоректно побудованих комунікації під час пандемії найбільше страждають молоді та літні люди, і як цьому можна було б зарадити, звернувшись до біхевіористів та поведінкової науки.
З самого початку пандемії COVID-19 уряд підкреслював, що провідну роль в прийнятті рішень відіграє наука та висновки вчених про передачу вірусу, ризики смертності і т.п. І прийняті урядом на основі цієї інформації соціально-політичні заходи, безумовно, вплинули на більшість аспектів фізичного та психоемоційного здоров’я населення, а також мали великі економічні та соціальні наслідки. Проте найбільше втрат зазнало населення молодого та похилого віку.
Чому антиковідні заходи уряду мають різний вплив на людей молодого, середнього та літнього віку?
Це викликано тим, що молодь та люди похилого віку, як правило, надають перевагу якості життя, а не його тривалості, на відміну від людей середнього віку, які й приймають рішення про введення обмежень під час пандемії COVID-19.
Доведено, що ризики захворюваності і смертності від COVID-19 для молодих людей незначні. Наприклад, у Великобританії відсоток смертності серед людей молодше 40 років складає менше 1%. В той же час всі заходи політиків у відповідь на пандемію, від закриття шкіл до знищення нічної економіки, нанесли найбільшу соціальну та економічну шкоду саме молоді. Тому ми зараз можемо стати свідками одного з найбільших перерозподілів ресурсів від тих, у кого найгірші життєві перспективи, до тих, у кого були найкращі.
Заходи, які приймаються урядом, частково не відповідають інтересам і літніх людей. Люди похилого віку в більшій частині рішуче виступають за те, щоб при прийнятті рішень про розподіл ресурсів e сфері охорони здоров’я перевага надавалась молодому поколінню. Також вони більш схильні віддавати перевагу кращому життєвому досвіду, чим тривалості життя. Ці висновки були зроблені на основі декількох масштабних популяційних дослідженнях, спрямованих на пошук компромісів між очікуваною тривалістю життя і життєвим досвідом з метою прийняття обґрунтованих рішень про розподіл ресурсів у сфері охорони здоров'я. Дослідження виявило яскраво виражену U-подібну форму за віком у цих компромісах: молоді та літні люди обирають кращу якість життя, на відміну від людей середнього віку.
Молоді люди не думають про смерть, а більшість людей літнього віку вже змирилися з її наближенням і хочуть прожити залишок життя якомога щасливіше. Більше за все вони хочуть проводити максимально багато часу зі своїми близькими. А тепер порівняємо це бажання з обмеженнями, які накладаються на тих, хто проживає в будинках для літніх людей, куди навіть близькі родичі не можуть потрапити.
Окрім того, явний акцент на збереженні життя під час пандемії перешкоджав нашій колективній здатності змиритися з можливою смертю. Смертельно хворі пацієнти, які знають і приймають свій прогноз, мають менше душевних страждань. На відміну від цього, було виявлено, що більш високий рівень смертності (страх смерті, уникнення смерті чи тривога перед смертю) пов'язаний з низкою психологічних проблем, включаючи підвищену сприйнятливість до тривоги та депресії у вмираючої людини та вищий рівень стресу в тих, хто доглядає за ними.
Таким чином, відповідні антиковідні заходи політиків мали шкідливий ефект як для молодих, так і для літніх людей. А ще більший інтерес викликає те, що ці заходи були прийняті людьми середнього віку. Це саме той вік, в якому ми найбільше цінуємо тривалість життя в порівнянні з її якістю, та коли ми найбільше боїмося смерті. Таким чином, користь від прийнятих заходів по зниженню ризиків COVID-19 найбільш висока для людей середнього віку, які якраз і впливають та реалізують впровадження обмежень під час пандемії.
Саме ця вікова група понесла найменше втрат від заходів соціального дистанціювання, адже більшість з них можуть працювати вдома й уникати неприємних поїздок на роботу. При цьому вони не такі самотні, як молоді та літні люди. І тут варто розуміти, що рішення, які ми приймаємо як звичайні громадяни чи державні службовці, ніколи не можуть бути повністю очищені від власних інтересів, і тому нас усіх повинно турбувати те, що рішення, які мають такий глибокий вплив на кожну вікову групу, приймаються тими, чия демографічна група, можливо, знаходиться в найбільш виграшному становищі від такої політики обмежень.
Як можна виправити ситуацію?
В першу чергу в прийнятті своїх політик уряд повинен орієнтуватися не тільки на висновки медиків, біологів, а також брати до уваги соціальні, поведінкові науки та висновки спеціалістів в області освіти, адже, наприклад, закриття освітніх закладів має та матиме негативний вплив на молоде покоління.
Значну увагу варто приділити різноманітності в процесі прийняття рішень та тому, як врахувати більший діапазон думок. У березні я висловив занепокоєння щодо вузькості сфер спеціалістів, які консультують уряд Великобританії: COVID представляє таку ж загрозу для економіки та соціальної сфері, як і для галузі охорони здоров'я, і все ж експерти з охорони здоров'я продовжують домінувати. Але тоді я не усвідомлював, що окрім цього надзвичайно важливо мати різноманітний віковий діапазон експертів, залучених до консультування та прийняття рішень щодо антиковідних заходів та комунікації. Будь-який захід у відповідь на COVID матиме більшу силу та позитивний ефект, якщо належним чином буде врахована думка представників вікових груп, які найбільше страждають від обмежень (молодь та літні люди).
Тож уряд повинен був не лише звертатися за порадами до соціологів, вчених-медиків, він мав співпрацювати з експертами та представниками різних вікових категорій. Враховуючи дуже різні наслідки COVID-19 та реакцію на урядову політику вікових груп, я майже впевнений, що можна було б досягти швидкого консенсусу, який би дозволив молодим людям жити якомога більш нормальним життям, одночасно роблячи більше для захисту літніх людей.
Важливим моментом є те, що рішення, які стосуються людей різного віку, повинні бути і прокомуніковані людьми того ж віку, а не лише представниками середньої вікової групи, які в даний час діють у своїх власних інтересах і не відповідають належним чином за перспективи та добробут молодих та старших людей.
Це один із багатьох уроків, який слід винести урядам з цієї пандемії, при плануванні реакції та заходів на майбутні кризи.