Сьогодні - Водохресний Святвечір

Вечір перед Водохрещем - особливий вечір. І називається він так, як і вечір напередодні Різдва - святвечором. Сама назва "святвечір" (або сочевник) пов'язана з традицією в цей день варити особливий узвар з медом і родзинками - сочиво. Варили сочиво (або кутю) з пшениці, гороху, рису, обдирного ячменю, заправляли медом, маковим, конопляним, соняшниковим або іншим пісним маслом. Зерно було символом воскресаючого життя, а мед або солодка приправа означали солодкість майбутнього блаженного життя.
Церква цього дня встановила пост. Саме звідси і пішла традиція варити сочиво, яка не є обов'язковим, але настільки зручним, що увійшло в традицію повсюдно. Міру посту віруючі визначають індивідуально, під силу і благословення духівника. У цей день, як і в Різдвяний святвечір, не вживають їжу до виносу свічки після Літургії вранці і першого причащання водохресної води.
Також у Водохресний святвечір вчиняється перше Велике освячення води, яка має цілющі й чудодійні властивості. У ніч з 18 на 19 січня вся вода на планеті стає не просто цілющою вологою, а її здатності можуть бути найнеймовірнішими! Ця освячена вода не псується з часом, десь б її не зберігали. У порівнянні зі звичайною водою, яка через кілька днів починає видавати неприємний запах, ця вода залишається кристально свіжою і через рік!
Вода ця називається агіасмі, або просто хрещенською водою. Під впливом Єрусалимського статуту, з 11-12 століття водосвяття відбувається два рази - і у Водохресний святвечір, і безпосередньо в свято Богоявлення. Освячення в обидва дні проходить однаковим чином, тому вода, освячена в ці дні, нічим не відрізняється.
В давнину, багато хто вмивався снігом в цей день, вірячи, що він допоможе позбутися тяжких недуг. Дівчата використовували його як косметичний засіб для відбілювання обличчя, а талу воду - як цілющі компреси. Цікавим фактом є те, що крапля води освяченої наділяє такими ж властивостями і звичайну воду, тому й з'явився вираз: "Крапля святині море освятить!".
Напередодні Хрещення Господнього люди зверталися до Бога з проханнями, які він виконував, якщо вони були щирими.