У квітні держсекретар США Рекс Тіллерсон спитав: "Чому американських платників податків має цікавити Україна?". Так, Сполучені Штати не завжди надавали допомогу або засоби захисту іншим жертвам агресії, тому відповідь повинна виходити за рамки простого зазначення, що Україна є жертвою навмисної агресії.
І я бачу для цього п'ять причин, пише старший науковий співробітник Американської Ради з питань зовнішньої політики Стівен Бланк у своїй статті "Це суперечить здоровому глузду, але озброєння України насправді заощадить гроші платників податків США" для Atlantic Council, переклад якої зробив ONLINE.UA.
По-перше, допомагаючи Україні захистити себе, ми захищаємо наших союзників та наші інтереси. Кожен український солдат, який бореться за свою країну, це знак того, що для захисту Європи потрібно буде на одного американця менше. Україна веде війну нашу і наших союзників. Допомагаючи їй захистити себе ми насправді економимо гроші платників податків. Але відповідь набагато глибша за це.
По-друге, Україна веде нашу війну, і європейську війну, тому що Москва, по суті, оголосила війну Європі та міжнародному порядку. Росія веде інформаційну війну проти усіх європейських урядів від країн Балтії до Іспанії. Москва відкрито фінансує політичні партії по всій Європі у спробі скомпрометувати демократичні уряди. Та ж тактика, яку ми бачили на виборах у США в 2016 році, була відтворена у Франції, Нідерландах та Німеччині, і буде використовуватися в інших місцях.
Якщо відмовити Україні у засобах допомоги для власного захисту, вона, швидше за все, не зможе витіснити огидні прояви впливу Росії на державний устрій своєї країни та іншої частини колишнього Радянського Союзу, і цей вплив поширюватиметься на захід. Тоді Східна Європа буде жити в тіні війни, етнополітичної напруженості і всюдисущої реальності територіальних ампутації, як це сталося в Україні. Як написав кілька років тому співробітник Фонду Карнегі Шерман Гарнетт, Україна – це наріжний камінь в арці європейської безпеки. Тому її падіння або руйнування тягне за собою розпад європейської безпеки.
За останні сто років Сполучені Штати вели три війни, в тому числі холодну війну, для збереження миру в Європі. Залишаючи Україну Москві, ми зраджуємо не лише нашій давній політичній зацікавленості у мирній, демократичній і стабільній Європі, але це також знову відкриває перспективу великої європейської війни, яку, як ми вважали, ми залишили позаду. Ось чому кожен український солдат бореться на місці нашого.
Читайте також: Україна зробила важливий крок - приватна розвідка США про недавню гучну подію
По-третє, ми дали Україні гарантії, що будемо захищати її територіальну цілісність і безпеку в рамках Будапештського меморандуму 1994 року, і адміністрація президента Барака Обами не дотрималась цих зобов'язань. В наслідок цього Путін сильніше тиснув на Європу, думаючи, що Сполучені Штати не хочуть її захищати, і тепер нашим європейським союзникам постійно потрібна демонстрація того, що ми заслуговуємо на довіру, щоб їх заспокоїти.
По-четверте, те, що ми не допомагали раніше Україні захистити себе, надихало Москву на ще більшу ескалацію. На сьогоднішній день проти України мобілізуються три російські армії, повністю вкомплектовані наземними, броньованими і артилерійськими засобами, не кажучи вже про авіацію і військово-морську загрозу.
Москва або хоче залякати Київ і Захід, щоб вони покорилися, або ж насправді готується до ще однієї війни. Загроза війни, якщо не сама війна, є невід'ємною частиною військового розрахунку Росії; вона прагне не дати Києву і Заходу можливість діяти через безпричинну впевненість, що такі дії спровокують Росію. Оскільки Росія вже спровокована і загострює ситуацію в будь-якому випадку, цей аргумент необґрунтований.
Ті, хто виступає проти надання Україні летальної оборонної зброї, будуть стверджувати, що у Росії є можливість для ескалації, тому в наданні зброї українцям мало сенсу в будь-якому випадку. Але Москва завжди може зробити більше. Якщо Захід повністю підтримує Київ, то це твердження просто невірне. Насправді, така підтримка, ймовірно, змусить Москву шукати політичних рішень, або повернутися до Мінських угод, які, незважаючи на їх недосконалість, залишаються єдиним виходом з війни.
По-п'яте, як найсильніша держава у світі, Сполучені Штати не можуть просто відвернутись, коли виникає агресія, особливо агресія за участю ядерної держави. Адміністрація Трампа може просувати слоган "Америка – понад усе" у зовнішній політиці, але як для гарантів міжнародного порядку на протязі семидесяти років для нас життєво важливо його підтримати. Принесення Києва у жертву може призвести до прибуткових фінансових операцій або риторичної підтримки у боротьбі проти терористів, але це також відкриває двері новому терору постійної війни. Підтримка оборони України, однак, може утримати інших від порушення правил.
У квітні Рекс Тіллерсон закликав співробітників Держдепу "зрозуміти різницю між політикою і цінностями", і що "свобода, людська гідність, ставлення до людей – це не наша політика". Навіть реаліст Генрі Кіссінджер написав, що інтереси і цінності не можна розділити на практиці. Кожного разу, коли ми зраджуємо нашим цінностям, думаючи, що можемо заключити угоду, яка допоможе нашим нагальним особистим інтересам, ми врешті-решт платимо набагато більшу ціну за захист наших інтересів і цінностей.
Допомогти Києву себе захистити – це не лише правильно, це ще й, як міг би сказати Алексіс де Токвіль, найсильніший прояв "правильного розуміння меркантильних інтересів", і це має розглядатися саме таким чином.
